05 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3539/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) 27.08.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.03.2020 №0026565105.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що висновки відповідача про порушення ним терміну сплати єдиного податку протягом травня 2019 року - лютого 2020 року не відповідають дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснював перерахунок відповідних коштів до бюджету у визначені законом строк та розмірі. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки.
Ухвалою судді від 07.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Представник відповідача у визначений судом строк надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що спірне податкове повідомлення-рішення сформоване у зв'язку із порушенням ФОП ОСОБА_1 термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку, визначених п. 295.1, 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи таке.
ОСОБА_1 до 19.02.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.12.2017 внесено відповідний запис (а.с. 40). Позивач перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області та відповідно до заяви від 12.12.2017 №27 обрав спрощену систему оподаткування (2 група).
На підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1 ст. 75, ст. 76 та ст. 86 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку.
За результатами перевірки складено акт від 16.03.2020 №181/25-01-51-05/ НОМЕР_1 , у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 295.1, 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: позивач порушив терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку за період з травня 2019 року по лютий 2020 року (а.с. 27).
У зв'язку з наведеним, ГУДПС у Чернігівській області винесено ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0026565105, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 4 283,00 грн. (50%) (а.с. 26).
Будучи незгодним із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 27.05.2020 №17271/6/99-0008050406 його залишено без змін (а.с. 28-29).
У зв'язку з наведеним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, далі - Закон №2464).
За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 31 Податкового кодексу України визначені строки сплати податку та збору.
Зокрема, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 295 Податкового кодексу України передбачено порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.
Так, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Як свідчать матеріали справи, посадовою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку, за результатами якої складено акт від 16.03.2020 №181/25-01-51-05/ НОМЕР_1 .
За висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, позивач порушив терміни сплати єдиного податку у період з травня 2019 року по лютий 2020 року (щомісяця на 1 день), визначеного пунктами 295.1, 295.3 статті 295 Податкового кодексу України.
Як стверджує позивач, авансові внески з єдиного податку він сплачував до бюджету відповідного рівня вчасно, що відображено і в акті перевірки від 16.03.2020 №181/25-01-51-05/ НОМЕР_1 та у розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення. Зокрема, зарахування коштів, сплачених ФОП ОСОБА_1 здійснювалося 20-го числа щомісяця, що відповідає вимогам статті 295 Податкового кодексу України.
За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно із пунктом 1.30 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346-ІІІ, в редакції станом на момент проведення платежу) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону №2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Пунктом 22.3 статті 22 Закону №2346-III визначено, що розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 (справа №826/573/18).
Відповідно до статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, передбаченого вказаною нормою, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Іншими словами, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов'язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов'язок платника сплатити штраф.
Матеріалами справи підтверджується своєчасна сплата позивачем єдиного податку протягом травня 2019 року - лютого 2020 року, а тому застосування штрафної санкції, передбаченої статтями 122, 126 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України).
Позивач у поданому позові зазначав про порушення контролюючим органом процедури проведення камеральної перевірки та надсилання складеного за її наслідками акту. Однак, всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів на спростування зазначеного.
Крім того, як вбачається з акту від 16.03.2020 №181/25-01-51-05/ НОМЕР_1 , предметом перевірки було виключно питання дотримання ФОП ОСОБА_1 своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку. Спірне податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0026565105 винесене саме у зв'язку із виявленням ГУДПС у Чернігівській області порушення платником вказаного вище строку. Разом з тим, до позивача застосовано відповідальність у формі штрафу в розмірі 50%, яка передбачена статтею 122 Податкового кодексу України, за сплату (перерахування) не в повному обсязі єдиного податку, що за наведених у матеріалах справи доказів та пояснень відповідача є необґрунтованим.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, суд звертає увагу, що ухвалою від 07.09.2020 ФОП ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на спеціальний рахунок Державного бюджету України судовий збір в сумі 840,80 грн., який мав бути сплачений позивачем під час звернення до суду з позовом.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.03.2020 №0026565105.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код отримувача: 38054398, бант отримувача: Казначейство України, р/р UA028999980313161206084025002, код класифікації 22030101) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2020 року.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна