05 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3544/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 28.08.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернігівській області (далі - Управління), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2020 №197557.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що представниками Управління під час здійснення габаритно-вагового контролю належного їй транспортного засобу не було дотримано вимоги Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Крім того, працівниками Укртрансбезпеки не зазначено, у якому саме порядку проводилось зважування, яким обладнанням (із зазначенням його характеристик), який відсоток похибки застосовувався при зважуванні сипучого вантажу та чи взагалі він був застосований. Позивач зазначає, що незрозумілим залишається, якою методикою керувався відповідач при розподіленні навантаження на кожну вісь автомобіля та причепа, оскільки методика перевірки сипучих вантажів так і не була затверджена Мінекономрозвитку.
Також позивач зазначила, що будь-які документи, складені за наслідками габаритно-вагового контролю, їй не надсилались. Відповідач не повідомив її і про розгляд справи та не надіслав спірну постанову. Про існування останньої ОСОБА_1 дізналась лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою судді від 07.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі в справі як другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті, установлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідачів відзив на позовну заяву не надійшов.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має у власності транспортні засоби: сідельний тягач марки RENAULT моделі MAGNUM 480, днз НОМЕР_1 та напівпричіп марки FRUEHAUF моделі CRONE, днз НОМЕР_2 .
21.05.2020 на а/д Р-03 виїзд до М-03 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Вінницькій області належні позивачу транспортні засоби були зупинені для здійснення габаритно-вагового контролю.
За результатами зважування співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Вінницькій області було встановлено, що навантаження на одиночну вісь 12,600 т при максимально допустимому навантаженні для даного типу транспортного засобу 11 т.
У зв'язку із викладеним, Управлінням Укртрансбезпеки в Вінницькій області складено: довідку від 21.05.2020 №0013396 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 21.05.2020 №026906 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.05.2020 №02696 на суму 217,89 євро (а.с. 12-13)
23.06.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області, за наслідками розгляду справи про порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову №197557 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. (а.с. 10).
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV «Про автомобільні дороги» державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За визначенням, наведеним у підпункті 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдової перевірки вказаний вище транспортний засіб пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових параметрів ТЗ, а саме повна маса ТЗ склала 40,5 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на одиночну вісь склало 12,6 т при допустимих 11 т, що зафіксовано в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 12, 13).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України від 01.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною четвертою статті 48 Закону України від 01.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
У свою чергу, згідно із пунктом 16 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за №30).
Однак, у даному випадку, слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме кукурудзу, що є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
Суд наголошує, що сума нормативно допустимого навантаження на осі автомобіля не перевищувала під час зважування допустимо встановлену норму загального ліміту у 40,8 т (з урахуванням двовідсоткової похибки, передбаченої Правилами дорожнього руху), а становила 40,5 т, про що зазначено у складених спеціалістом Управління документах і товарно-транспортній накладній від 20.05.2020 №2924 (а.с. 11).
Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Крім того, суд звертає увагу, що у поданому позові ОСОБА_1 наголошувала про неповідомлення її Управлінням про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказані доводи відповідачем спростовані не були, як і не було надано жодних доказів на підтвердження протилежного.
У зв'язку з наведеним, враховуючи положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Здійснення державного контролю на автомобільному транспорті відбувається у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Так, відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Положення №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Положення №1567 передбачено, що в разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абзац другий пункту 29 Порядку №1567).
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, у якому зафіксовано порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому, розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо порушення Порядку №1567 в частині вище зазначених норм. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт сповіщення позивача про розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу. При цьому, суд зазначає, що Порядком №1567 чітко передбачено надсилання повідомлення про розгляд справи суб'єкту господарювання під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки суб'єкта господарювання про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило ОСОБА_1 права бути присутньою під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, суд зазначає, що представником відповідача не надано достатніх і допустимих доказів, в розумінні статей 73 та 76 Кодексу адміністративного судочинства України, для спростування доводів позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені у повному обсязі.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртансбезпеки у Чернігівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2020 №197557.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135).
Відповідач 2: Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна