04 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3747/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати протиправним та скасувати висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.08.2020 по справі № 72/50.5.6.-06;
зобов'язати Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внести зміни до актового запису про шлюб № 365 від 10.04.2008, складеного на ОСОБА_3 в частині зазначення прізвища, змінивши прізвище нареченого до та після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами було надано всі необхідні документи, які давали змогу відповідачу внести відповідні зміни до актового запису. Проте відповідач протиправно, на їх думку, відмовив у внесенні змін до актового запису, чим порушив їх права.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 відкрито провадження у справі та зазначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Одночасно, запропоновано відповідачу подати у встановлений судом строк відзив на позов.
Протягом встановленого судом строку, відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти позову, оскільки станом на 21.08.2020 копія актового запису про народження позивача, яка є підставою для внесення змін до актового запису про шлюб позивачів, до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не надійшла.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 , громадянка Україна та ОСОБА_7 , громадянин Азейбарджану , 10.04.2008 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільнрго стану Чернігівського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис за № 365.
В актовому записі про шлюб № 365 від 10.04.2008, складеному відділом реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), зареєстрованому у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за № 116243498 від 16.04.2014, було невірно зазначено прізвище нареченого до та після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 », прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_5 ».
Звернувшись до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про внесення змін до актового запису про шлюб про зміну прізвища нареченого до та після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », отримали висновок від 21.08.2020 по справі № 72/50.5.6.-06 про відмову у внесенні змін до актового запису про шлюб з зв'язку з ненадходженням в установлені законодавством строки копії актового запису про народження заявника ОСОБА_9 , який є підставою для внесення змін в актовий запис про шлюб.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає про таке.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України від 01.07.2010 № 2398 "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон).
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч.2 ст.2 Закону).
Державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (ч.1 ст.3 Закону).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (ч.2 ст.9 Закону).
Згідно з ч.3 ст.9 Закону актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України (ч.5 ст.9 Закону).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (ч.1 ст.22 Закону).
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису (ч.3 та ч.4 ст.22 Закону).
На виконання Закону розроблено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793 (далі - Правила), де п.1.1. визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому п.1.7 Правил визначено, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених ст.53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. (п.2.1, п.2.5 Правил). Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті (п. 2.6 Правил).
На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (п.2.7 Правил). Відповідно на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п.2.12. Правил).
Відповідно до п.2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
Так, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто суб'єкт владних повноважень.
Вирішуючи питання про природу правовідносин, які лежать в основі досліджуваної категорії спорів, потрібно взяти до уваги те, що орган РАЦС є суб'єктом владних повноважень. Оскільки державна реєстрація актів цивільного стану має публічно-правову природу, звертаючись із заявою (вимогою) до такого органу, особа вступає в публічно-правові відносини з державою в особі уповноваженого держоргану. Внаслідок цього при користуванні будь-яким із правил відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції, зазначених у п.4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8, спір щодо відмови органу РАЦС унести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як належний до адміністративної юрисдикції.
При цьому, суд не має права виходити за межі розгляду публічно-правового спору та встановлювати юридичні факти.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).
Отже «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом в нотаріально засвідчених перекладах до до документів, які надавались до Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану прізвищу ОСОБА_2 зазначено як « ОСОБА_5 ».
Крім того, в довідці про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 № 1926 від 03.02.2020, виданої ЦНАП м. Чернігова Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, зазначено прізвище громадянина « ОСОБА_5 », в листі Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 7401.5.1-1848/74.1-20 від 25.02.2020 щодо законності перебування на території України зазначено, що ОСОБА_2 станом 20.02.2020 в межах 180 - денного періоду перебував на території України 28 добу, з дозволених 90 діб.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.08.2020 по справі № 72/50.5.6.-06.
Зобов'язати Чернігівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внести зміни до актового запису про шлюб № 365 від 10.04.2008, складеного на ОСОБА_3 в частині зазначення прізвища, змінивши прізвище нареченого до та після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », прізвище нареченої після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2020 року.
Суддя О.В. Заяць