Справа № 560/4809/20
іменем України
05 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації у переоформленні на ім'я ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 викладену у листі від 10 червня 2020 року №04.03-2939;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 дозвіл на переоформлення автомобіля марки ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його батька ОСОБА_2 , інваліда ІІ-ої групи загального захворювання було забезпечено автомобілем марки ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько, ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 25.12.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області.
Відповідно до довідки №04-02/09 від 11.02.2019 виданої КП «Житлово- експлуатаційне об'єднання «Дунаєвецької міської ради»» вбачається, що померлий 23.12.2006 ОСОБА_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на день смерті померлого була зареєстрована 1 (одна) особа, а саме: ОСОБА_3 , - дружина.
Зазначає, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , його дружині, ОСОБА_3 , державним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу, видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 серпня 2007 року за р.№2243 зареєстрованим в Дунаєвецькому МКП «Інвентарбюро» за №1-1212, реєстраційний номер майна 19910350 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мама, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 03.01.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції Львівської області.
24 травня 2012 року приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , її сину, ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРП №977667 за р.№1003, копією Витягу про державну реєстрацію прав №34426238 від 08.06.2012.
Зазначає, що в червні 2020 року звернувся з заявою до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації щодо переоформлення автомобіля марки ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , після смерті батька ОСОБА_2 на своє ім'я.
Однак, листом №04.03-2939 від 10.06.2020 позивачу відмовлено у переоформленні автомобіля з посиланням на п.16 Порядку, а саме - оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а пакет документів щодо переоформлення автомобіля надійшов до Департаменту 09.06.2020 (більше ніж 6 місяців після смерті, а не протягом шести) та на день смерті ОСОБА_2 , позивач не був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю.
Вважає дану відмову щодо переоформлення автомобіля протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що з врахуванням положень пункту Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (далі - Порядок №999), перереєстрація автомобіля здійснюється лише на того члена сім'ї, який був зареєстрований за місцем реєстрації померлої особи з інвалідністю.
Також, вказує, що особа з інвалідністю ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а пакет документів щодо переоформлення автомобіля надійшов до Департаменту 09.06.2020, з порушенням шестимісячного строку, встановленого законом для переоформлення транспортних засобів після смерті особи з інвалідністю.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як інваліда ІІ групи загального захворювання, через орган соціального захисту населення було забезпечено автомобілем ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 25.12.2006, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки №04-02/09 від 11.02.2019 виданої КП «Житлово- експлуатаційне об'єднання «Дунаєвецької міської ради»» вбачається, що померлий 23.12.2006 ОСОБА_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на день смерті померлого була зареєстрована 1 (одна) особа, а саме: ОСОБА_3 , - дружина.
Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , його дружині, ОСОБА_3 , державним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу, видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 серпня 2007 року за р.№2243 зареєстрованим в Дунаєвецькому МКП «Інвентарбюро» за №1-1212, реєстраційний номер майна 19910350 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 03.01.2011, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24 травня 2012 року приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , її сину, ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРП №977667 за р.№1003, копією Витягу про державну реєстрацію прав №34426238 від 08.06.2012.
Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації з заявою щодо переоформлення в його власність автомобіля ЗАЗ 110206, отриманого його батьком, ОСОБА_2 , через органи соціального захисту населення на пільгових умовах у зв'язку з його смертю.
Листом від 10.06.2020 №04.03-2939 Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації відмовив в наданні дозволу на переоформлення автомобіля, посилаючись на пункт 16 Порядку №999, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а пакет документів щодо переоформлення автомобіля надійшов до Департаменту 09.06.2020 (більше ніж 6 місяців після смерті, а не протягом шести) та на день смерті ОСОБА_2 , позивач не був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю.
Не погодившись з відмовою Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Спеціальним законом який регулює правовідносини у сфері соціального забезпечення інвалідів автомобілями є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою КМУ від 08.09.1997 №999, оскільки інваліда ОСОБА_2 забезпечено автомобілем на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997.
Цей Порядок визначає механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - автомобіль), позачергове безплатне забезпечення автомобілями інвалідів війни, інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам від загального захворювання, з дитинства, батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управліннями праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики.
Згідно п.37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою КМУ від 08.09.1997 №999, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України).
В свою чергу згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Щоб визначити поняття «сімейне життя», органи Конвенції вважають за необхідне встановити ступінь кровного споріднення у залучених до справи людей і наявність у них діючих сімейних зв'язків. Сімейне життя в трактуванні статті 8 включає зв'язки між родичами, наприклад, між батьком, матір'ю і дітьми усередині одного шлюбу, а також між бабусею, дідусем і онуками.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., зазначено, що у випадку позбавлення власності, встановленні обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановленням контролю за її використанням і було надане відшкодування.
Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], заява No 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. У зв'язку з цим Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"(Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78).
Суд також врахує принцип юридичної визначеності (складової верховенства права, що відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє в Україні), в якому, як зазначив Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, стверджується: "що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".
Скориставшись правом на отримання автомобіля у 2005 році, ОСОБА_2 також міг розраховувати на те, що цей автомобіль після його смерті буде безоплатно переданий його спадкоємцям, так само як і спадкоємці могли потім розраховувати на отримання цього автомобіля. Обмеження позивача в цьому праві, на думку суду, суперечить принципу юридичною визначеності.
Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В ст. 2 Закону України, від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №806/2095/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що відсутність факту реєстрації гр. ОСОБА_1 за місцем реєстрації його батька інваліда є підставою для відмови в перереєстрації автомобіля на його ім'я.
Суд зазначає, що реєстрація місця проживання не є єдиною обставиною, яка підтверджує або спростовує фактичне місце проживання чи перебування особи, що визначальним у даній ситуації є встановлення ступені кровного споріднення у залучених до справи людей і наявність у них діючих сімейних зв'язків, що підтверджується матеріалами справи.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є сином померлого інваліда ОСОБА_2 , який мав в користуванні автомобіль ЗАЗ 110206, 2005 року випуску. Подана заява до відповідача засвідчує бажанням такого члена сім'ї на безоплатне отримання вказаного автомобіля.
Отже, відповідачем не враховано вимоги ст.2 Закону України, від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" в якій зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Разом з тим, однією із підстав відмови стало порушення ОСОБА_1 встановленого законодавством шестимісячного строку звернення до відповідача із заявою про переоформлення вищезазначеного автомобіля, що передбачено п. 16 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999, проте, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як встановлено судом, інваліда ОСОБА_2 було забезпечено автомобілем на умовах Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року, яка втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року.
Однак, норми нового Порядку № 999 від 19.07.2006 року не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до набрання чинності даним нормативним актом, оскільки відносини щодо забезпечення інваліда автомобілем та надання права членам сім'ї інваліда залишити автомобіль в разі його смерті є єдиним правочином, що на час його вчинення регулювався Порядком № 999 від 08.09.1997 року. Окрім того, Порядок № 999 від 19.07.2006 року встановлює обмеження та зобов'язання, яких не було в Порядку № 999 від 08.09.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
А тому, на думку суду відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є всі підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя.
Суд наголошує, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, скориставшись правом на отримання автомобіля у 2005 році, ОСОБА_2 також міг розраховувати на те, що цей автомобіль після його смерті буде безоплатно переданий його спадкоємцям, так само як і спадкоємці потім розраховувати на отримання цього автомобіля. Обмеження позивача в цьому праві, на думку суду, суперечить принципу юридичної визначеності.
На підставі викладеного суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Суд наголошує, що першочерговим кроком будівництва повноцінної української державності є забезпечення реальної рівності громадян перед законом шляхом створення чітких правових норм, що не допускають неоднозначного тлумачення.
Так, відповідно до пункту 5.4 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Суд зазначає, що найважливішим завданням держави є забезпечення реальних гарантій дотримання конституційних прав і свобод громадян і, насамперед, відновлення системи державних гарантій соціальних прав.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, наявні правові підстави для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив 1681,60 грн судового збору а тому, їх необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволити.
Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації у переоформленні на ім'я ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 викладену у листі від 10 червня 2020 року №04.03-2939.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 дозвіл на переоформлення автомобіля марки ЗАЗ-110206, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Володимирська, 109,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 25921623)
Головуючий суддя А.М. Ковальчук