Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 листопада 2020 року № 520/12597/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків. Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд,2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.01.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків. Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд,2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 пенсію без обмеження її максимального розміру із розрахунку 90 % грошового забезпечення, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою без урахування Постанови КМУ № 649 від 22 серпня 2018 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків. Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд,2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 2004 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», по лінії МВС України, у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення.
28.03.2017 року за вих. № 9394/02-20 Пенсійний Фонд України повідомив свої територіальні органи про підготовку та надання списків пенсіонерів МВС, які мають право на перерахунок пенсій до Ліквідаційних комісій. На підставі отриманих списків Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області підготувала та відправила до Головного Управління ПФУ в Харківській області мою довідку № 100/27118 від 25.05.2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, згідно додатку № 2 Порядку, затвердженого КМУ від 13.02.2008 року № 45
На підставі указаної довідки та рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 року № 820/16/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок його пенсії.
Проте, від проведення перерахунку пенсія позивачу виплачується виходячи з 70 % від суми грошового забезпечення, що підтверджується довідкою № 3475 від 03.08.2020 року.
12 червня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, у якій просив провести перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі, обчисленому виходячи з грошового забезпечення та вислуги років без застосування обмеження розміру пенсії до виплати.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 червня 2020 року в задоволенні його заяви та, відповідно, у перерахунку пенсії відмовлено з огляду на те що перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. На момент перерахунку пенсії з 01.01.2016 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», діяла саме така норма закону, у зв'язку з чим підстави для перерахунку мені пенсії відсутні.
Зазначену відмову вважає незаконною, у зв'язку з чим звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 07.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам по справі.
Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджується копією висновку про призначення пенсії за вислугу років від 30.12.2003 року та копією довідки № 3475 від 03.08.2020 (а.с.8, 31).
Після проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2016 року, загальний розмір його пенсії становив 70 % грошового забезпечення, що підтверджується копією перерахунку пенсії за пенсійною справою №10027118-МВС (а.с.32).
Тобто, наведені обставини свідчать, що відповідачем при проведенні даного перерахунку було зменшено основний розмір пенсії позивача з 90% на 70% грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спір у даній справі виник з приводу правомірності розрахунку розміру підвищення до пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених абзацом другим пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 355.
Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 355 свідчить, що максимальний розмір підвищення до пенсії, обчисленої відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не може перевищувати різницю між розміром пенсії, що виплачується особі, та розміром пенсії, обчисленої з грошового забезпечення за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на момент призначення позивачу пенсії.
Таким чином, суд вважає, що базою для розрахунку максимального розміру пенсії, з урахування суми підвищення, є дані, зазначені у довідці про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, станом на момент призначення позивачу пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом від 27.03.2014 №1166-VІІ, який набрав чинності з 01.04.2014, внесено зміни до статті 13 Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Так, згідно до ч.2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у редакції Закону №1166-VІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, з 01.04.2014 положення ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 70% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №1166-VІІ.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, суд зазначає, що вирішуючи питання про застосування Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 по справі №175/1665/17, від 24.04.2018 по справі №686/12623/17, а також в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 по справах № 21-420а13, № 21-348а13, від 17.12. 2013 по справі № 21-445а13.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №355, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання станом на 01.03.2018, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Водночас, суд зазначає, що згідно положень ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків. Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд,2 пов.; ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років починаючи з 01.01.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.
В матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2020 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення.
Суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень застосувати положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2020 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення.
Відтак, за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, суд зазначає, що оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, позаяк суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 90% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції на момент призначення пенсії, до 01.01.2017 року) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.
Водночас, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року № 1774-VIII частину 4 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” викладено у такій редакції: “усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій”. Вказана норма набрала чинності з 01.01.2017 р.
Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 року № 393 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018 року) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Кабінет Міністрів України Постановою від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268” встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06.12.2016 частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII викладено у новій редакції: “Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України <…>”
Так, 21 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103).
Так, пунктом 3 Постанови № 103 Кабінетом Міністрів України вирішено перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668- VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Оскільки постанова КМУ від 21.02.2018 №103 прийнята вже після виникнення спірних правовідносин (01.01.2016) та погіршує становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії за 2016-2017 роки, вона не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах.
Судом встановлено, що з 01.01.2016 у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру його пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення поліцейських, а також враховуючи, що такий перерахунок не проведено з 01.01.2016 з вини державних органів (зокрема - МВС України та відповідача), саме з цього часу і необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача і її виплату.
Порядок № 45 не запроваджував спеціальних строків виплати перерахованих пенсій, а тому строки платежів мали узгоджуватись з вимогами ч. 2 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У зв'язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 однією сумою, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим “існуючого майна”.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі “Суханов та Ільченко проти України” зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
У зв'язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії без урахування Постанови КМУ №649 від 22.08.2018 р., суд зазначає наступне.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року № 640/5248/19 - апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем по справі буде застосовані приписи вказаного Порядку від 22.08.2018 № 649, тому позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії без урахування постанови КМ України № 649 від 22.08.2018 року не підлягають задоволенню, оскільки заявлена наперед та стосуються правовідносин які ще не склались.
Щодо вимоги позивача про проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за перерахованою пенсією.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб'єктом наперед певного варіанту правової поведінки.
Враховуючи викладене, задоволенню підлягає вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсію із розрахунку 90 % грошового забезпечення, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою.
Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2020 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.01.2016 пенсію із розрахунку 90 % грошового забезпечення, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 630,60 грн. (шістсот тридцять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05 листопада 2020 року.
Суддя Бадюков Ю.В.