Справа № 266/6919/19
Провадження № 2/266/312/20
03 листопада 2020 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г. за участі секретаря Новак О.В., позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі Відповідач) про визначення порядку користування квартирою. Свої вимоги мотивує тим, що є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5 кв. метрів, яка складається із 3-х жилих кім позначених в технічному паспорті квартири під № 1 площею 16,74 кв. метри, № 2 площею 12,71 кв. метри та № 3 площею 10,58 кв. метрів, а всього житловою площею 40,0 кв. метри, а також допоміжних приміщень - кухні площею 5,12 кв. метри, ванної кімнати площею 2,08 кв. метри, вбиральні площею 1,06 кв. метр, коридору площею 5,3, 1.2 кв. метрів, вбудована шафа площею 0,85 кв. метрів. 1/2 частка власності вищевказаної квартири належить брату - ОСОБА_4 .. На даний час між співвласниками виникли суперечки з приводу користування спільною квартирою. Домовитись між собою сторони в позасудовому порядку про порядок користування квартирою в рамках їх часток власності не змогли. Тому позивач просить постановити рішення, яким просить встановити наступний порядок користування квартирою, виділити йому житлову кімнату площею 12,71 кв. метри, у користування Відповідачу виділити житлову кімнату площею 10,58 кв. метри, у загальному користуванні залишити житлову кімнату площею 16,74 кв. метри з балконом та всі допоміжні приміщення квартири, а саме - кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню та вбудовану шафу у спільному з Відповідачем користуванні; покласти на Відповідача всі судові витрати, пов'язані з судовим розглядом даної цивільної справи.
Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав зазначених у позові. Додатково представник позивача вказала, що позивач не тільки має право власності на Ѕ частки квартири, а і зареєстрований в ній. Він дійсно не сплачує комунальні послуги, оскільки рахунки забирає дружина відповідача, а не маючи доступу до квартири та без визначення порядку користування квартирою позивач не має можливості розділити особові рахунки та сплачувати комунальні послуги. Крім того вказала, що відповідач чинить перешкоди, замінив замки у квартирі та не пускає позивача у належну на праві власності квартиру. У зв'язку із чим він вимушений був викликати поліцію. В подальшому представник позивача вказала, що позивач фактично не заперечують проти того, щоб у його користування була виділена менша кімната площею 10,58 кв.м., а в користуванні відповідача більша - площею 12,71кв. В іншій частині позовні вимоги підтримали. Вважає, що позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню. Також представник позивача в судовому засіданні вказала, що позивач не наполягає на допиті свідків.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. Представник відповідача ОСОБА_3 через яку Відповідач приймав участь у розгляді справи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти них. Вказуючи на те, що фактично не заперечує проти того, що позивач є власником Ѕ частки квартири, однак заперечує, що ОСОБА_4 не зареєстровано право власності, а відтак він не є співвласником спірної квартири. Крім того відповідач не чинить позивачу перешкод у користуванні квартирою, а заміна замків була викликана тим, що ОСОБА_4 працює за межами України, період його відсутності мешкає у квартирі його дружина та дитина тому вони побоюються, що позивач буде зловживати спиртними напоями. Крім того позивач має у власності дачу. До того ж не сплачує комунальні послуги. В подальшому вказала, що Відповідач мешкає разом із сім'єю і все ж таки буде не справедливо виділити у користуванні позивачу кімнату більшою площею. Проте все одно позовні вимоги не визнала.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, та не заперечується Відповідачем, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.01.2019 р. за реєстровим №4-17 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.01.2019 р. за реєстровим №4-18 (а.с.9,10) та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 7,8).
Іншим спадкоємцем Ѕ вищевказаної квартири є ОСОБА_4 але йому свідоцтво про право на спадщину не видавалося, про що не заперечувалось сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що незалежно від того, чи отримав Відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власності на успадковане нерухоме майно прийнявши спадщину він є спадкоємцем та таким, що набув право на Ѕ частки квартиру.
Позивач, як на підставу встановлення порядку користування квартирою посилається на те, що як власник Ѕ частки квартири фактично позбавлений права користування, оскільки Відповідач чинить йому перешкоди шляхом зміни замків, добровільної згоди вони не можуть дійти, тому він вимушений звернутись до суду.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Власники володіють, користуються та розпоряджаються власністю за взаємною згодою. За відсутності такої згоди порядок володіння та користування майном може бути визначений судом за позовом одного або декількох співвласників.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до Закону України за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в статтях 316,317,319,321 Цивільного кодексу України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння.
Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Судом встановлено, що Позивач та Відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13, 19).
Згідно довідки виданої Головою СТ «Маяк» ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_4 (а.с.49).
З відповіді Приморського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області від 14.08.2020 р. вбачається, що відповідно до інформації ІТС ІПНП Єдиний облік 14.04.2020 р. надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що за адресою АДРЕСА_3 квартирантка відмовляється впускати до квартири, яка належить заявнику. В ході відпрацювання виклику було встановлено, що дружина його брата не впускає його в квартиру, на Ѕ частку яку він має повне право (а.с.81).
Таким чином, судом встановлено, що на даний час між сторонами виникли суперечки з приводу користування спільною квартирою та домовитись між собою сторони в позасудовому порядку про порядок користування квартирою не змогли, тому на даний момент виникла необхідність щодо визначення порядку користування квартирою.
В судовому засіданні було встановлено, що в спірній квартирі мешкає Відповідач разом із дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання виданого КСН «Приморська» від 17.02.2020 р. (а.с.40). Позивач вказав, що має намір користуватись квартирою один.
Таким чином, враховуючи, що Позивач є власником Ѕ частки квартири, має намір користуватись належною йому часткою один, а Відповідач вже користується квартирою разом із сім'єю, суд дійшов висновку про встановлення наступного порядку користування квартирою, виділити в користування Позивачу кімнату площею 10,58 кв.м, Відповідачу кімнату площею 12,71 кв.м, в загальному користуванні залишити житлову кімнату площею 16,74 кв.м. з балконом, кухню 5,12 кв.м., вбиральню 1,06 кв.м., ванну кімнату 2,08 кв.м., коридор 5,3 кв.м. та 1,2 кв.м., вбудовану шафу 0,85 кв.м. Саме такий порядок користування приміщеннями квартири, враховуючи кількість житлових кімнат та їх площу, буде справедливим та не буде суперечить інтересам сторін. Проти такого порядку користування квартирою не заперечував і Позивач.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші документи додані сторонами до справи не спростовують встановлених судом обставин і не змінюють висновків суду.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Як вбачається з позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 таким чином:
-у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 10,58 кв.м.
-у користування ОСОБА_4 виділити житлову кімнату площею 12,71 кв.м.
-в загальному користуванні залишити житлову кімнату площею 16,74 кв.м. з балконом, кухню 5,12 кв.м., вбиральню 1,06 кв.м., ванну кімнату 2,08 кв.м., коридор 5,3 кв.м. та 1,2 кв.м., вбудовану шафу 0,85 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму по сплаті судового збору 768,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького Апеляційного суду в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
повний текст рішення виготовлено 05.11.2020 р.
Суддя: Шишилін О. Г.