Справа № 266/1044/20
Провадження № 2/266/509/20
26 жовтня 2020 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Д'яченко Д.О.,
за участю секретаря Сологуб Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якій банк просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2010 року № б/н станом на 31 грудня 2019 року у розмірі 136 528,69 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 14 245,84 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 795 571,43 грн., заборгованість за пеню - 1900,00 грн.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31 грудня 2019 року має заборгованість - 811717,27 грн, яка складається з такого: 14245,84 грн - заборгованість за кредитом;
-795571,43 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-1900,00 грн - заборгованість за пеню;
-0,00 грн - заборгованість за комісію.
Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
Таким чином заборгованість до стягнення становить 136528,96 грн, яка складається з наступного: 14245,84 грн - заборгованість за кредитом;
-122283,12 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом з 30.11.2010 року по 30.10.2017 року.
Вимоги позову банк мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву від 30 листопада 2010 року № б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відсотки за користування кредитом в розмірі встановленому "Тарифами банку" банком нараховані з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується пунктом 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою". Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шліхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання батьківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов1язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткового рахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, однак відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що порушує права Банку. Таким чином, на порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася зазначена заборгованість. Посилаючись на указані обставини та положення ст. ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 617, 629, 1050, 1054 ЦК України, банк просив позовні вимоги задовольнити.
Згідно відповіді відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.07.2006 року і по теперішній час.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 березня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, роз'яснено сторонам право та строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, зобов'язано надати суду відомості.
Під час розгляду справи 01 квітня 2020 року на виконання ухвали суду від 17.03.2020 від представника позивача надійшов лист, в якому зазначено, що картка може бути видана при зверненні клієнта до банку, якщо термін її дії сплив або її було загублено, та якщо клас картки було підвищено у зв'язку з певними обставинами. Даний кредит має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. По даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використання кредитного ліміту. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Правомірність зміни умов договору підтверджується Умовами та правилами надання банківських послуг, Постановою №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". В Банку діє електронний документообіг та сказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років, тому надати підтвердження відправлення повідомлень відповідачу не вбачається можливим.
09.04.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовної заяви. Посилається на те, що позивачем до позовної заяви не додані докази того, що взагалі кредитний договір між ним та Відповідачем був укладений та останній отримав грошові кошти. На підтвердження своїх вимог Позивачем надана копія анкети-заяви від 30.11.2010 року, котра не містить жодних умов та ознак укладення кредитного договору, адже вона не містить ані суми виданого кредиту, ані умов нарахування та сплати кредиту та відсотків по ньому, ані кінцевого строку його повернення, тощо. Позивач зазначає, що підписанням анкети-заяви від 30.11.2010 року Відповідач надав згоду на погодження з "Умовами та правилами надання банківських послуг", з "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та з "Тарифами банку", які викладені на сайті банку в мережі Інтернет. Проте, докази того, що Позивач дійсно ознайомив Відповідача з вищенаведеними документами і Відповідач дійсно усвідомив та погодився на їх умови, підписавши ці документи, до позовної заяви не додані. Відповідач підкреслює, що він не підписував ні "Пам'ятку клієнта", ні самі "Умови та правила надання банківських послуг", ні "Тарифи банку", ні "Правила користування платіжною карткою", бо ці документи йому не були надані для його ознайомлення та підписання. Графік погашення кредиту з зазначенням сум та відсотків, кінцевого терміну повернення кредиту Відповідачу надано не було та він нічого не підписував. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 року по справі №341/180/17, зауважила, що "пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору." Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору, Банк дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Згідно п. 2.1.1.2.1. Умов договір між Банком та клієнтом укладається шляхом підписання Пам'ятки Клієнта/Довідки та Заяви. Вказаних документів у якості доказів Позивач не надав суду. Як і не надано документи, які б підтверджували факт того, що Відповідач взагалі отримував ці кредитні кошти. Підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може бути договором приєднання: Велика Палата Верховного суду в тій же Постанові зауважила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Правила надання банківських послуг та Тарифи мають мінливий характер, тому визначити яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви є нереальним. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості Відповідача, є саме первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", але до позовної заяви не надано таких доказів та не наведено жодного посилання на такі первинні документи. З урахуванням зазначеного, а також вищезазначеного висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у Постанові від 03.07.2019 року, представник відповідача вважає, що позивач мав право вимагати від відповідача виконати тільки обов'язки з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів і то тільки за умови доведеності того факту, що ці кошти взагалі Відповідач отримав. Відповідач не забезпечує, що був клієнтом Позивача, проте він звертався до банку за отриманням кредиту як фізична особа-підприємець і йому дійсно був наданий кредит як ФОПу за договором б/н від 29.06.2011 року, у розмірі 65987,64 грн. Проте ці кошти сплачено на рахунки ДВС Приморського районну м.Маріуполя згідно Наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/1558/15-г від 12.05.2015 року. Проте, підстави пред'явлення позовних вимог до відповідача як до фізичної особи незрозумілі. Відповідач не пам'ятає яку саме суму він отримав як фізична особа та чи отримав її взагалі, адже як вбачається з анкети-заяви від 30.11.2010 року, що додана до позовної заяви, з часу її заповнення минуло 10 років і цю анкету він заповнював, бажаючи отримати кредит як фізична особа-підприємець. Відповідач вважає, що ймовірно банк нав'язав йому цей кредит автоматично з наданням кредитних коштів як ФОПу. Як вбачається з розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви, і як стверджує Позивач, Відповідачем начебто сплачувались лише відсотки за користування кредитом, при цьому останній платіж за ними проведено 25.09.2015 року, на суму 1,31 грн., а саме тіло кредиту (остання колонка розрахунку) ним взагалі не сплачувалось. Жодних доказів того, що Відповідач взагалі отримував ці кредитні кошти Позивачем не надано, не зазначено ним на який саме картковий рахунок ці грошові кошти надходили, яким чином сплачувались відсотки за користування кредитом та коли Відповідач повинен їх повернути також не зазначено. Позивач заявляє, що строк дії наданого Відповідачу кредитного ліміту співпадає із строком дії картки, проте доказів того, на яку саме кредитну картку був наданий цей кредитний ліміт та чи був наданий взагалі, і на який строк дії цієї картки, до позовної заяви Позивачем не надано. Отже представник відповідача зазначає, що сума, яку Позивач, просить суд стягнути з Відповідача у якості заборгованості за кредитом необґрунтована та не підтверджена доказами. Окремо слід зазначити про незаконність дій Позивача щодо Постійної зміни відсоткової ставки за кредитом в бік її збільшення без попереднього повідомлення про це Відповідача. Згідно доданого до суду розрахунку заборгованість, відсоткова ставка за кредитом з 30% на рік зросла до 42% за рік. Звісно жодного повідомлення про це Відповідач не отримував та не підписував, тому такі дії Банку носять повністю незаконний характер. Відповідач вважає, що позовні вимоги зазначені після спливу строку позовної давності. Як зазначено з розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за відсотками по кредиту начебто було сплачено Відповідачем ще 25.09.2015 року на суму 1,31 грн. Проте, Відповідач цю суму не сплачував, вона відобразилась ймовірно автоматично, шляхом внесення коригувань банківською програмою.
21.05.2020 представник відповідача надала заяву про застосування позовної давності. Банківські картки за № НОМЕР_1 - з кінцевим строком дії до 31.05.2014 року; № НОМЕР_2 - з кінцевим строком дії до 30.11.2014 року; № НОМЕР_3 - з кінцевим строком дії до 31.07.2014 року. Виписка по картковому рахунку, котру Позивач надав до суду у якості доказу не дає змогу визначити на яку саме з трьох карток були надані кредитні кошти. Позивач втратив право пред'явлення вимоги до Відповідача щонайпізніше з 01.12.2017 року.
21.05.2020 року представник відповідача надала до суду доповнення до відзиву. У ньому зазначає, що позивач в своїй Довідці про надання Відповідачу картки зазначає, що на підставі підписаного між ним та Відповідачем кредитного договору б/н, останньому банк надав три картки з різним строком дії: від 30.11.2010 року з кінцевим строком дії до 05.2014 року; від 27.12.2010 року з кінцевим строком дії до 11.2014 року; від 22.06.2012 року з кінцевим строком дії до 07.2014 року. Саме на підставі Анкети-Заяви від 30.11.2010 року Відповідачу були надані кредитні кошти, при цьому ані суми кредиту, ані строку його дії, ані розміру щомісячних платежів, ані розміру відсоткової ставки, ані розміру кінцевого строку дії кредиту в цій Анкеті-Заяві не зазначено. В анкеті-заяві не зазначено на яку банківську картку Відповідачу були надані грошові кошти та в якій сумі, тому вважати її Кредитним договором не можна. Визначити який саме документ є кредитним договором у цих правовідносинах взагалі не вбачається можливим. Позивач зазначає, що кредитні кошти були надані відповідачу 30.11.2010 року, проте як вбачається з виписки по картковому рахунку, що надана банком, ця Виписка надана на три картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , при цьому незрозуміло на яку саме з трьох карток були перераховані грошові кошти у якості кредиту в розмірі 15000,00 грн. В цій виписці по картковому рахунку зазначений рух коштів лише по одній картці, а саме № НОМЕР_3 , яка була видана Відповідачу аж 22.06.2012 року, тобто аж через півтора роки після підписання Анкети-Заяви, на яку банк посилається як на кредитний договір. Проте по цій картці також не проходить операція в наданні кредитних коштів в розмірі 15000,00 грн. З огляду на таку Виписку з Банку визначити на яку картку був наданий кредит в розмірі 15000,00 грн. неможливо. Вважаю, що позивач надав суду доказ, який не підтверджує факт надання грошових коштів відповідачу в розмірі 15000,00 грн., за кредитним договором від 30.11.2010 року. Якщо кредитні кошти були надані на картку НОМЕР_3 , по якій міститься інформація у Виписці, яка надана Банком, то незрозумілою є ситуація коли Анкета-заява складена 30.11.2010 року, а картка видана 22.06.2012 року, тобто через півтора роки після того, як відповідач підписав Анкету-Заяву. За півтора роки могли змінитися й умови кредитування і банківські продукти, а Відповідача з цими умовами не ознайомили. Тому на яких умовах були надані кредитні кошти невідомо, адже Кредитного договору немає, адже Банк його не надав суду, відповідач про надання йому цього кредитного ліміту до Банку не звертався, з умовами користування кредитними коштами не був ознайомлений. Все це свідчить про безпідставність пред'явлення будь-яких вимог до Відповідача. Як свідчить довідка з банку б/н без дати, відповідачу було видано три банківські картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Визначити на яку саме був наданий кредит в розмірі 15000,00 грн. неможливо, адже Виписка, яку Банк надав до суду у якості доказу, не містить такої інформації. Яка саме з трьох карток була "кредитною", а яка "розрахунковою", а яка "зарплатною" або "пенсійною" визначити неможливо. Серед виданих Відповідачу карток точно одна була "для розрахунку", тобто така, яку Відповідач мав змогу самостійно поповнювати та знімати свої кошти, на цю картку (зокрема це картка № НОМЕР_3 по якій показаний рух коштів) йому надходили грошові кошти від інших фізичних осіб, він розраховувався цією карткою в магазинах, тощо.
Тобто, Відповідач самостійно не замовляв кредитний овердрафт в Банку. Він просто користувався платіжною розрахунковою карткою у власних побутових цілях.
Кінцевий термін дії всіх карток припадає на 2014 рік. Інформація про пере випуск карток Банком не надавалась.
Оскільки строк дії всіх трьох карток, що були надані Відповідачу сплив щонайпізніше 01.12.2014, то після цієї дати Банк не мав права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, проте в супереч цьому Позивач продовжив неправомірна нарахування процентів. Про неправомірність таких дій банку було зазначено, зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного суду України у справі №444/9519/12, в якій Верховний суд зауважив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Відповідач після спливу строку дії по всім трьом карткам, не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на поповнення чи зняття грошових коштів. Позивачем не надано до суду доказів того, що Відповідач дійсно був ознайомлений з Тарифами Банку та Умовами та Правилами надання банківських послуг та підписав їх. Це значить, що Банк в порушення прав споживача не ознайомлював та не роз'ясняв Відповідачу на яких умовах надаються кредитні кошти. Анкета-Заява не може вважатися кредитним договором і посилання Банка на те, що підписання Анкети-Заяви Відповідач автоматично приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг також є неправомірним. Банк не повідомляв про збільшення відсоткової ставки за кредитом.
02.06.2020 року представник позивача на адресу суду надала відповідь на відзив. У якій зазначила, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30.11.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитним у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.
Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила у письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.
За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування. Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний ОТП - пароль. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку є невід'ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 10 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Банком надані докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір, виписка по рахунку, фото клієнта з карткою. Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. В даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Окрім того, в анкеті-заяві зазначено: «Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку». Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Зазначає, що Закон України «Про споживче кредитування» був прийнятий 15.11.2016 року, а кредитний договір з Відповідачем було укладено 30.11.2010 року №б/н. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 30.11.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім'я Кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що погоджується з умовами та правилами. Також, до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold» з якого чітко вбачається, о на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.
Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. З наданої до суду виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що Відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитку картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку починаючи з 03.07.2012 року. У Постанові від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що висновок апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. У Постанові від 28.03.2019 року у справі №428/2873/17 Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зроби висновок, що підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом із цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. У постанові від 06.02.2018 у справ 755/2720/16-ц Верховний суд зробив висновок, що підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку; при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. У Постанові від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц Верховний суд зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст..6 УК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; а за обставин укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання заяви-анкети відповідач мав право вимагати від банку надання умов та правил надання банківських послуг, або відмовитись від укладення кредитного договору у такій формі. Виписка по картрахунку є підтвердженням того, що Відповідачу було видано платіжну картку, та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливими без наявності картки. Умовами договору визначено, що Банку має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS - термінал торгової точки), а саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Розмір процентної ставки та прядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які складалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами х певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявному боргу. Відповідно до Договору в обов'язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведенні операцій по картрахунку. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх обов'язків за договором. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Банківська виписки має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 №578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації служать підставою для записів у регістрах буколіку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок. З виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом провадиться за процентною ставкою 0,01% річних. У разі непогашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних платежів зазначені Тарифах. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. Графік погашення заборгованості не передбачений умовами кредитного договору. Нарахування пені здійснюється на підставі ст.. 627, 611, 549, 624 ЦК України та п.1.1.3.2.3., 1.1.3.1.9., 1.1.2.1.5., 1.1.2.1.6., 1.1.5.26. умов та правил надання банківських послуг. Згідно Умов та Правил «Картрахунки відкриті на невизначений строк». Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Відповідно до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлюваною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: 19.03.2014 року у справі №6-14цс47 та 18.06.2014 року справу №6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням дії договору». Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк пере випущеної картки до останнього дня 07.2014 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 24.02.2020 року - до спливу строку позовної давності.
05.06.2020 року на адресу суду надійшла від представника позивача відповідь на доповнення до відзиву від 22.05.2020 №20200521/2390. Посилаючись на відповідь на доповнення до відзиву позивач зазначає, що ним були надані аналогічні пояснення у відповіді на відзив від 12.05.2020 №20200414/445 та повторно наголошує щодо форми кредитного договору, який здійснюється на підставі ст. 634 ЦК України, стосовно наданих Банком доказів укладення кредитного договору, стосовного ознайомлення Відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг, щодо правомірності зміни кредитного ліміту, щодо наданого банком розрахунку заборгованості, стосовно порядку погашення заборгованості, стосовно підвищення процентної ставки, стосовно строку дії договору та кредитної картки, стосовно строку позовної давності та щодо перевипуску кредитних карток додатково зазначає, що 30.11.2010 року ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_1 зі строком дії до 05.2014 року, що підтверджується довідкою банку по виданим карткам. В подальшому картка неодноразово пере випускалася. ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 30.11.2010 року, отримав кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . На підтвердження отримання Клієнтом кредитних карток з певним терміном дії, Банком було направлено довідку. Водночас зазначають, що картка може бути видана при зверненні Клієнта до установи Банку, якщо термін її дії сплив або її було загублено, та якщо клас картки було підвищено у зв'язку з певними обставинами. Відповідача ідентифіковано 30.11.2011 р, при пере випуску карток підписання нової анкети не було потрібно, що не заборонено чинним законодавством України. Під пере випуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на пере випущеній картці. Тобто, пере випуск картки це лише зміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості Позивачам зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку.
10.06.2020 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь Позивача на відзив відповідача, у яких представник позивача зазначає, що Анкета-Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання (Постанова від 30.07.2019 року справа №342/180/17). Велика Палата Верховного суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово можуть змінюватись самим АТ КБ "Приватбанк". Наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є неможливість погодження ціни договору: Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Типових правил обслуговування кредитних карт "Універсальна" , "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг В Приватбанку, на які посилається Позивач, які не визначаються відповідачем та не містять його особистого підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання Заяви-Анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Верховний Суд також наголошує на висновках про те, що сама Заява-Анкета складена дуже маленьким шрифтом і сам по собі підпис відповідача на ній ще не свідчить про те, що він був дійсно ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифів банку, адже ці документи мають значний за об'ємом зміст інформації, яка пересічному громадянину може бути незрозумілою без достатнього рівня кваліфікації та рівня освіти в банківській сфері. Анкета-Заява не містить суми кредиту та строку його повернення, що також свідчить про недотримання Позивачем форми кредитного договору. Щодо розповсюдження на ці правовідносини Закону України "Про захист прав споживачів", зазначає, що не погоджується з твердженням Позивача про те, що Відповідач погодився зі всіма Умовами та правилами та Тарифами Позивача лише тому, що підписав Заву-Анкету. Зазначає, що підпис Відповідача в Заяві-Анкеті не свідчить про факт того, що він дійсно був ознайомлений з Умовами та правилами та Тарифами. Твердження Позивача про те, що погашаючи кредитні кошти, Відповідач автоматично погодився з Умовами та правилами і Тарифами банку, зазначає, що цей факт не відповідає дійсності. Відповідач і гадки не мав, що погашає саме кредитні кошти, адже цей кредитний ліміт був йому нав'язаний Банком самостійно. Відповідач користувався карткою, проте використовував її як розрахункову картку, здійснюючи самостійно її повернення та розрахунки нею. Тому вимоги Позивача носять абсолютно непідтверджений характер. Всі кошти, які начебто йшли на погашення боргу, здійснювалися Банком без волі Відповідача, автоматичним списанням грошових коштів банківською програмою. Заява-Анкета підписана Відповідачем 30.11.2010 року, проте, вона не містить ніякої інформації про кредитні правовідносини та ознак кредитного договору. Звертає увагу суду на те, що відповідно до наданої Позивачем Виписки всі картки, які були начебто видані Відповідачу, мають дату випуску 2012, 2013 та 2014роки, тобто через два, три та чотири роки після підписання Відповідачем Заяви-Анкети. Розгорнутої виписки по картці НОМЕР_1 Банк не надав, натомість, розгорнуту Виписку надає по іншій картці НОМЕР_3 , яка не має зовсім ніякого відношення до справи. За всіма картками, що були видані Відповідачу минув строк їх дії. Це вбачається з довідки, що надана Позивачем. Строк дії всіх карток, які були видані Відповідачу сплив у 2014 році.
Не погоджується також з твердженням Позивача про те, що до даних правовідносин може бути застосовний строк позовної давності в 50 років. Адже, оскільки такий строк встановлений Позивачем самостійно, без отримання погодження Відповідача, тому що останнім не підписувалися ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи. З огляду на це до позовних вимог Позивача повинен бути застосовний загальний трирічний строк позовної давності, що встановлений 257 ЦК України. Щодо зміни кредитного ліміту та зміни процентної ставки зазначає, що не погоджується з Позивачем про правомірність таких дій, оскільки як було зазначено банк самостійно на власний розсуд може змінювати Умови та правил надання банківських послуг та Тарифи банку, без будь-якого отримання погодження на це Відповідача, що є неправомірним. У зв'язку з чим, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
06.07.2020 року від позивача надійшли Пояснення від 16.06.2020 року №20200615/1438 за змістом аналогічні наданим суду відповіддю на відзив 22.05.2020 №20200521/2390 та відповіддю на доповнення до відзиву від 12.05.2020 №20200414/445, окрім вищевказаних обставин, зазначають, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг Банк має право відповідно до п. 1.1.3.2.3. можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, при цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта. Умови про порядок внесення змін до Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто Позичальник перед підписанням кредитн6ого договору мав можливість ознайомитися з його умовами і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору, про що свідчить його підпис. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом ІІ Постанови НБУ №705 від 05.11.2014 року.
Уповноважений представник АТ КБ «ПриватБанк» до судового засідання не з'явився, разом із позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача та відповідач до судового засідання не з'явилися, подали до суду заяву, в якій заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, просили провести розгляд справи за їх відсутності та застосувати позовну давність.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2010 року № б/н у розмірі 136528,96 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 14245,84 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом з 30.11.2010 року по 30.10.2017 року - 122283,12 грн.
Судом установлені наступні обставини та відповідно до них правовідносини.
Відповідно до анкети-заяви від 30 листопада 2010 року ОСОБА_1 ознайомився із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку та просив надати послуги, а саме: оформити на своє ім'я платіжну картку Кредитка «Універсальна» без зазначення бажаного кредитного ліміту, про що вказує його підпис в анкеті-заяві.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 30 листопада 2010 року № б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 31.12.2019 року заборгованість відповідача становить 136528,96 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 14245,84 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом з 30.11.2010 року по 30.10.2017 року - 122283,12 грн.
Відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", в якій зазначені умови кредитування, а саме: пільговий період - до 30 днів за кожною тратою, базова відсоткова ставка - 3 % на місяць, розмір щомісячного платежу - 7 % від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), пеня = пені 1 та пеня 2, де пеня 1 = (базова процентна ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня 2 = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн.; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань - 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Кредитний договір від 30 листопада 2010 року № б/н у встановленому законом порядку недійсним не визнаний та відповідачем оспорюється.
Крім того, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» сторони узгодили умови щодо сплати відповідачем відсотків за користування кредитом та інших платежів щодо оплати послуг банку та порядку нарахування та розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
З доданого позивачем розрахунку вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у відповідача виникла заборгованість у розмірі 136528,96 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 14245,84 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом з 30.11.2010 року по 30.10.2017 року - 122283,12 грн.
Банком до позову долучений Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг із Умов і правил надання банківських послуг, на яких відсутні відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала та посвідчила.
Банком долучена виписка по рахунку за період з 01.01.1999 по 29.03.2020 року по основній картці № НОМЕР_3 виданої на ім'я ОСОБА_1 . Відповідно до даної виписки 16.07.2012 року по картці встановлено кредитний ліміт 15000,00 грн.
Надані Накази від 01.04.2015 про зміну пені за несвоєчасне погашення кредиту та/чи відсотків по картам "Універсальна", "Універсальна Gold" в ПриватБанку.
Також надана довідка про надання кредитних карток № НОМЕР_1 дата відкриття - 30.11.2010, термін дії 05/14, картка № НОМЕР_2 - дата відкриття 27.12.2010 року, термін дії - 11/14, картка № НОМЕР_3 - дата відкриття 22.06.2012, термін дії 07/14.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Представлені банком виписки за картковими рахунками відкритими на ім'я ОСОБА_1 , дають підстави вважати їх як належним, допустимим, достовірним, так і достатнім доказом, та з них вбачається, що за кредитним рахунком № НОМЕР_3 вперше наданий кредитний ліміт 16.07.2012 року у розмірі 15 000 грн. та за нею відбувся перший обіг грошових коштів 03.07.2012 року у розмірі 8049,95 грн.
Отже, представник відповідача не заперечувала факт отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна», факт отримання грошових коштів підтверджували за іншою карткою, відповідно до якої заборгованість відносно неї була стягнута на підставі рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/1558/15-г від 12.05.2015 року та заборгованість по якому вже сплачено.
Оскільки факт отримання відповідачам картки «Універсальна» не заперечувався та відповідно до довідки АТ КБ Приватбанк, встановлено , що на підставі підписаного договору б/н було видано три картки, зокрема, й спірну, тому суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Проводячи оцінку цих доказів, суд вважає, що вони відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення та виходить з того, що факт надання грошових коштів мав місце.
Суд вважає долучені Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг із Умов і правил надання банківських послуг, роздруківки «Про затвердження Умов і правил надання банківських послуг», «Про внесення змін до тарифів за картками «Універсальна» та «Універсальна Голд»», на яких відсутні відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала та посвідчила, не належними (ст. 77 ЦПК України) та не достовірними доказами (ст. 79 ЦПК України), оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 та з них не можливо встановити дійсні обставини справи, зокрема щодо дійсних складових умов кредитного договору, згоду на укладення якого підписав відповідач у заяві-анкеті та відповідно у них беззаперечно не указано, що вони містять інформацію щодо предмета доказування, а також зміст цих роздруківок повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни до них (про що вказав у відповіді на відзив банк) і суд у даному випадку позбавлений можливості встановити їх первісну правову природу.
Не ґрунтується на змісті ст. 103 ЦПК України наданий представником відповідача розрахунок відсотків за кредитним договором, тому судом не приймається та відноситься до числа не належних та не достовірних доказів (ст. ст. 77, 79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За приписами ч. ч. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пункту 57 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення) є первинні документи.
Пунктом 57 розділу ІV Положення передбачено, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Згідно з пунктами 60, 62 Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Крім того, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві, яку підписав відповідач, процентна ставка не зазначена, а наявна лише відмітка про бажання отримати банківську послугу з обслуговування платіжної кратки Кредитка «Універсальна».
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, пеню та штраф.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Тарифи, а також на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані Тарифи та Умови на момент отримання відповідачем будь-яких кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть будь-коли змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність підпису відповідача на цих Умовах та правилах, надані банком Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником та якщо позичальник не стверджує, про беззастережне визнання факту ознайомлення із цими Умовами та правилами.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункт 5.5 цих Умов (у цій справі п. 1.1.7.31 Умов), яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років (у цій справі 50 років), оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме - встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони саме в Умовах та правилах надання банківських послуг обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
На підставі вищевказаного суд приходить до висновку про те, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору. Відповідно, сторони не досягли у належній формі та належним чином згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом тощо.
Отже, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 122283,12 грн.
З огляду на відсутність підстав для стягнення відсотків за кредитним договором з мотивів, які наведені вище, суд відхиляє аргументи сторони відповідача щодо зміни їх розміру банком в односторонньому порядку та протизаконне нарахування відсотків шляхом накопичувального підсумку.
Оскільки суд відхилив Умови і правила надання банківських послуг як складову кредитного договору, тому відсутні підстави вважати, що банк правомірно нарахував відсотки за користування кредитом за формулою, яка представлена ним у відповіді на відзив та у письмових поясненнях, тому ці доводи банку відхиляються.
З аналогічних підстав відхиляються доводи банку щодо правомірності зміни відсоткової ставки за кредитним договором.
Свою відповідь на відзив банк мотивував також і тим, що ним надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує долучення до позову саме тієї редакції, яка була чинна на момент підписання заяви починальника; довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток; виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення відповідачем обов'язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання, у зв'язку з чим банк вважав, що указані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.
Однак суд, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17, виходить із того, що зазначені та долучені банком до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, у зв'язку з чим доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, тому наведений банком аргумент відхиляється судом.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, у яких зазначено про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
За наведених підстав відсутні підстави для прийняття аргументів банку про правомірність нарахування відсотків до повного погашення заборгованості.
Також представником відповідача було заявлено про застосування позовної давності до вимог банку.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, відповідно до пункту 1.1.2.1.2 клієнт зобов'язаний вчасно здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів банку. Здійснювати погашення заборгованості у строки та в розмірах, визначених договором.
Пунктом 2.1.1.3.1 визначено, що погашення кредиту та процентів здійснюється клієнтом щомісяця у такому порядку: клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1 числа календарного місяця наступного за місяцем. В якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту. За умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта за цим договором; крім погашення процентів у порядку та на умовах, визначених абз. 2 п. 2.1.1.3.1, погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем.
Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, за минулий місяць упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий з 30.11.2010 року.
Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.
За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У своїй постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, предметом якої був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 686/6697/16-ц.
Згідно з довідкою про видані кредитні карти, згідно кредитного договору б/н від 30.11.2010 року ОСОБА_1 отримав наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , остання з яких має термін дії до останнього дня листопада 2014 року.
З урахуванням правових позицій ВСУ, які викладені в постановах від 19.03.2014 року №6-14цс14 та від 18.06.2014 року №6-61цс14, суд вважає, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії карти, тобто з 01 грудня 2014 року, проте Банк направив позов 12.02.2020 року, а надійшов він до суду 28.02.2020 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду та надавши розрахунок заборгованості станом на 31 грудня 2019 року.
Отже, виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності сплинув 01.12.2017 року, тому позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом із позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14245,84 грн.
Факт того, що сторони узгодили між собою збільшену позовну давність до 50 років, що передбачено п. 1.1.7.31 Умов та правил, як підставу для задоволення позову та відсутність підстав для застосування приписів ст. 267 ЦК України, судом не приймається з наступних обґрунтувань.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, у пункті 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містять підпису відповідача.
У той же час, приписами статті 81 ЦПК України передбачено, що на кожну сторону покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення цих обставин має місце лише у разі представлення суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, як це регламентовано ст. ст. 77 - 80 ЦПК України, на підставі яких відповідно до ст. 76 ЦПК України суд може встановити наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Однак банком не представлено суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови та правила надання банківських послуг ПАТ «ПриватБанк» не змінювалися і на час укладення кредитного договору саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та правила надання банківських послуг містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.
У заяві позичальника від 30.11.2010 року посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. Відсутній і окремий договір про збільшення строку давності.
Отже, Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до 50 років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.
Указаний висновок узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 202/26885/13-ц, який відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України врахований судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог. Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З огляду на положення вищенаведених норм права, установлених судом обставин, необхідно дійти висновку про доведеність позивачем вимог та відповідно пропуск позовної давності за цими вимогами, про сплив якої та застосування наслідків заявлено відповідачем у справі, що дає підстави для відмови у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв'язку із відсутністю підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 207, 267, 253, 258, 261, 526, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 19.06.1997 року, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 04.11.2020 року.
Суддя Д'яченко Д. О.