Справа № 265/2563/20
Провадження № 2/265/1067/20
(заочне)
02 листопада 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А.М., за участю секретаря судового засідання Гавшиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації місця проживання,
треті особи: ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, -
Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з даною позовною заявою, якою на підставі статей 316, 321, 391 ЦК України, ст. 109 ЖК УРСР, ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_1 , знявши їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.10.2006 між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та позичальником ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 11056706000. Даний кредитний договір було забезпечено договором іпотеки № б/н від 13.10.2006, предметом якого виступив житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав позичальникові ОСОБА_5 . Рішенням суду від 02.03.2015 було звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно. Відповідачі, залишаючись зареєстрованими у будинку, створюють перешкоди позивачеві у здійсненні права власності. Посилаючись на наведені обставини, просив визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняти їх з реєстраційного обліку за місцем проживання.
Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 травня 2020 року справа розглядається у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також зазначив про згоду на вирішення справи у заочному порядку.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також третя особа ОСОБА_5 , будучи повідомленими у передбачений процесуальним законом спосіб про час і місце розгляду справи, до суду не прибули, про причини нявки не повідомили, відзиву на пред'явлений позов чи будь-яких інших заяв по суті справи не надали.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей Маріупольської міської ради, до суду також не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність. Вирішення справи покладав на розсуд суду, просив максимально враховувати інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 .
З урахуванням наведених обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі в порядку заочного розгляду, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 13 жовтня 2006 року між АКБ «УкрСиббанк», з одного боку, та позичальником ОСОБА_5 , з іншого, було укладено договір кредиту № 11056706000.
На забезпечення виконання умов зазначеного договору 13 жовтня 2020 року між АКБ «УкрСиббанк», з одного боку, та позичальником ОСОБА_5 , з іншого, також було укладено договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк», з одного боку, та АТ «Дельта Банк», з іншого, було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого АТ «Дельта Банк» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_5 за зобов'язаннями, що виникають з умов вищевказаних угод кредитування та іпотеки.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 березня 2015 року, яке набрало чинності 17 березня 2015 року, в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк» визнано право власності на вказану нерухомість, а право власності іпотекодавця ОСОБА_5 , включаючи право володіння, користування та розпорядження, припинено.
За інформацією, наданою Департаментом адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 23.04.2020, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на сьогодення є АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотек держателя.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Разом зі тим, в обґрунтування пред'явлених вимог позивач ПАТ «Дельта Банк» посилається на положення ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК УРСР.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення, а в частині третій - порядок виселення громадян.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Отже, позивач у спосіб визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття їх з реєстрації місця проживання, на переконання суду, фактично має на меті їх виселення з помешкання.
Разом з тим, згідно статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи у суді першої інстанції) протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам-суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
Положення вказаної статті (так само і як положення Закону в цілому) не зупиняли дію статті 109 ЖК УРСР, однак зупинення дії статті 40 Закону України «Про іпотеку» у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, розташованих на території, на якій проводилась антитерористична операція, що були передані в іпотеку і щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти, унеможливлює застосування положень статті 109 ЖК УРСР.
Місто Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року N 1275-р.
Отже, враховуючи положення статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цілеспрямовано введені державою з метою захисту прав громадян, які проживають на території України, на якій проводилась антитерористична операція, виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти, не може здійснюватися до закінчення дії цього Закону.
Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість пред'явленого позову, а тому відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації місця проживання - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2020 року.
Суддя __________________________________________