Справа № 567/1170/20
05 листопада 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Самолюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог заяву представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Нікіфорова М.Л. про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
встановив :
В Острозький районний суд Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви звернувся представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Нікіфоров М.Л.
Просить забезпечити майбутній цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Острозької міської ради Рівненської області про визнання права на приватизацію землі в порядку спадкування, шляхом зобов'язання Острозької міської ради Рівненської області зупинити процес оформлення права приватної власності на землю біля будинку АДРЕСА_1 для ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення судом спору по суті. Згідно протоколу автоматизованого розподілу вказану заяву 04.11.2020 року було передано для розгляду судді Василевичу О.В.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема : предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим, в поданій до суду заяві про забезпечення позову не зазначено жодного доказу і такого доказу не додано до самої заяви на підтвердження виникнення/існування між сторонами реального спору щодо оформлення права власності на земельну ділянку на якій знаходиться належний заявниці житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, які б підтверджували факт звернення ОСОБА_2 до Острозької міської ради з метою ініціювання процедури оформлення права власності на земельну ділянку, право власності на яку заявниця має намір оформити на своє ім'я в порядку спадкування після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в поданій заяві про забезпечення позову не наведено будь-яких достовірних та беззаперечних доказів, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст.153, 260, 353 ЦПК України, -
ухвалив :
В задоволенні заяви представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Нікіфорова М.Л. про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Острозької міської ради Рівненської області про визнання права на приватизацію землі в порядку спадкування - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.