Справа № 362/6946/18
Провадження № 2/362/337/20
04 листопада 2020 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Лущик Т.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг при Васильківській районній державній адміністрації про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, визнання права власності, поділ майна в натурі та скасування державної реєстрації,
Позивач звернулася до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони набули спільне майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок за даною адресою.
Посилаючись на вказані обставини та керуючись нормами сімейного законодавства щодо правового режиму спільного сумісного майна подружжя, позивач просить визнати зазначене нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя, скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на вказане нерухоме майно, визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного спільного сумісного майна подружжя та здійснити його поділ в натурі виділивши їй частки даного майна.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги позову та просили їх задовольнити з викладених у заяві підстав.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив обставини щодо вказаного нерухомого майна та надав письмову заяву у якій визнав позов.
Вислухавши вступне слово сторін і представника позивача та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд приходить до наступних висновків.
12 листопада 1994 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано у виконкомі Грабівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 6, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 12 листопада 1994 року (а.с. 12).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року, яке набрало законної сили, розірвано укладений між сторонами шлюб (а.с. 53).
Як вбачається з доданих до позову копій правовстановлюючих документів, за час шлюбу сторони набули нерухоме майно у вигляді житлового будинку і двох земельних ділянок.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.03.2008 року, за відповідачем на праві приватної власності зареєстроване домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 21).
Тобто, слід зробити висновок, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу статті 60 СК України, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
З копії державного акта на право приватної власності на землю, виданого 25 квітня 2006 року на підставі рішення 19 сесії 4 скликання Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області № 181 від 16 лютого 2005 року, вбачається, що відповідачу належить земельна ділянка площею 0,250 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221480201:01:020:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Пункт 5 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, в тому числі, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених законом.
Оскільки, спірна земельна ділянка набута відповідачем за час шлюбу внаслідок приватизації, необхідно вважати, що вона є його особистою приватною власністю.
Разом із цим, суд враховує та керується положеннями пункту 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, а саме: відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду; якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України.
Зокрема, частина першої статті 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналогічну норму містить і ЦК України: до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 ЦК України).
Як вбачається із наданої стороною позивача адресної довідки виконкому Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області № 476 від 22.11.2018 року, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 0,250 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221480201:01:020:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).
Отже, у суду є усі правові підстави для визнання вказаної земельної ділянки спільною сумісною власністю сторін, як подружжя та її включення разом із домоволодінням в поділ майна.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог позивача стосовно другої земельної ділянки, слід виходити з такого.
З копії державного акта на право приватної власності на землю, виданого 25 квітня 2006 року на підставі рішення 19 сесії 4 скликання Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області № 181 від 16 лютого 2005 року, вбачається, що відповідачу належить земельна ділянка площею 0,319 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221480201:01:020:0037, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).
Оскільки, спірна земельна ділянка набута відповідачем за час шлюбу внаслідок приватизації, згідно із вимогами норми пункту 5 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, суд вважає, що вона є його особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає.
З урахуванням часу перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, до даних правовідносин слід застосовувати положення чинних на цей час Кодексу про шлюб та сім'ю України, а також Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 22 Кодекс про шлюб та сім'ю України, положення якого діяли до набуття чинності Сімейним кодексом України, передбачав, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до норми статті 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Норми частин 1 і 2 статті 70 СК України передбачають, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Шлюбного договору між сторонами немає.
Обставин, що мають істотне значення, зокрема про те, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, судом не встановлено.
Тобто, слід зробити висновок, що житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221480201:01:020:0036, що розташована за цією ж адресою - є майном, набутим подружжям за час шлюбу, а тому, в силу норм сімейного законодавства, що діяло на той час коли його було придбано, належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, наявні підстави для поділу між сторонами вказаного нерухомого майна, що слід здійснити згідно із нормами діючого на той час шлюбно-сімейного законодавства та згідно із нормами частин 1 і 2 статті 70 СК України на засадах рівності часток майна дружини та чоловіка.
При цьому, за змістом позовних вимог, суд не вбачає підстав для постановлення рішення про визнання зазначеного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказаний факт доведено у мотивувальній частині судового рішення, що є підставою для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину зазначеного спільного сумісного майна подружжя, чим в повній мірі буде захищено права та інтереси позивача щодо права власності у спільному майні подружжя.
Також, у суду відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності відповідача на вказане нерухоме майно, оскільки під час розгляду справи в судовому засіданні стороною позивача не доведено фактичних обставин про те, що така реєстрація була вчинена з порушенням вимог законодавства.
Одночасно, рішення суду є документом на підставі якого здійснюється відповідна реєстрація речових прав на нерухоме майно, а тому надавши дане судове рішення для реєстрацію речових прав, за позивачем буде зареєстроване відповідне право власності на вказане у рішенні суду майно без скасування попередньої реєстрації права власності за відповідачем.
Стосовно вимог позову про здійснення поділу спірного нерухомого майна в натурі із виділенням відповідних часток співвласників, слід звернути увагу на таке.
Під час розгляду справи, сторона позивача відмовилась від клопотання про призначення і проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення можливих варіантів поділу між співвласниками спірного нерухомого майна.
Натомість, позивач просить поділити в натурі зазначений житловий будинок та дві земельні ділянки для користування кожним із співвласників із визнанням за ними права власності на відокремлені частини вказаного нерухомого майна, саме з урахуванням часток кожного із співвласників.
Таким чином, з урахуванням неможливості поділу спірного нерухомого майна в натурі та визначеного статтею 13 ЦПК України диспозитивності цивільного судочинства, при відсутності висновку експерта щодо можливих варіантів поділу в натурі спірного нерухомого майна, що відповідало б часткам співвласників із конкретним визначенням виду, кількості та площі приміщень спірного житлового будинку, а також невизначеності відповідних поворотних точок меж земельної ділянки за часткою кожного із співвласників, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Крім того, у зв'язку із заявою відповідача про визнання позовних вимог, суд обов'язково враховує норму статті 206 ЦПК України, яка передбачає, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Натомість, суд переконаний, що визнання відповідачем позову в повному обсязі частково суперечить закону, оскільки судом достовірно встановлено факт набуття відповідачем земельної ділянки площею 0,319 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221480201:01:020:0037, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за час шлюбу внаслідок приватизації на підставі органу місцевого самоврядування, а тому, згідно із вимогами норми пункту 5 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, дана земельна ділянка є його особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає.
Отже, у зв'язку із тим, що обставини визнання відповідачем позову в повному обсязі заявлених до нього вимог, прямо суперечать сімейному закону, керуючись нормою статті 206 ЦПК України, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими в частині та підлягають задоволенню лише щодо поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. ст. 21, 24, 56, 105, 110 - 112 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 30, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, площею 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221480201:01:020:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 (одну другу) частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки, площею 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221480201:01:020:0036, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 04 лиcтопада 2020 року.