Справа №463/599/20
Провадження №2/463/712/20
04 листопада 2020 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С. І.
з участю секретаря Станько Р.О.
розглянувши в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійним іпотечного застереження,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким визнати недійсною статтю 5 договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя укладеного 18.05.2007 між Акціонерним Комерційним Промислово-Інвестиційним Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідченим ПН ЛМНО Тертичною Е.В. та зареєстрованим за номером 4868, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 390,7 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Суддя своєю ухвалою від 28.01.2020 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам та третій особі визначено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, письмових заперечень та письмових пояснень щодо позову та відзиву.
Одночасно, цією ухвалою до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Роз'яснено позивачу його обов'язок відповідно до ч. 3 ст. 187 ЦПК України направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, про що суду до початку підготовчого засідання необхідно подати відповідні докази виконання такого обов'язку.
Крім того, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 у порядку забезпечення позовних вимог до розгляду справи по суті заборонено суб'єктам, що здійснюють діяльність у сфері державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зміні власника відпочинково-розважального закладу, реєстраційний № 33015142, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 571,20 кв.м.
Копія ухвали про відкриття провадження, а також інформаційне повідомлення про права та обов'язок направлялось позивачу за адресою, яку він вказав у позовній заяві. З незалежних від суду причин позивач такого повідомлення не отримав, а конверт повернувся на адресу суду з поміткою «відсутній дома» (а.с.61).
Внаслідок такої бездіяльності позивача суду так і не подано доказів про те, що залучені до участі в справі треті особи отримали копії позовних заяв з додатками та як наслідок, обізнані з предметом спору і характером правовідносин.
Згідно вимог частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України в чинній редакції одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України)
За змістом частини першої ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною другою статті 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
В розумінні зазначених норм закону, під зловживанням правом слід розуміти особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у процесуально шкідливих вчинках учасника справи, у використанні ним недозволених конкретних форм у межах дозволеного процесуальним законом типу поведінки, що суперечить завданням цивільного судочинства та цільовому призначенню права.
Аналогічної позиції щодо сутнісного розуміння поняття зловживання правом дотримується ЄСПЛ, який у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
При цьому, у рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Однак, незважаючи на те, що залучені судом треті особи є сторонами оспорюваного позивачем правочину, останній їх до участі в справі самостійно не залучив, а після того, як їх залучив суд, позивач так і не надав суду доказів про виконання ним вимог ч. 3 ст. 187 ЦПК України.
Така бездіяльність позивача створює перешкоди у здійсненні судочинства та унеможливлює повний, всебічний і об'єктивний розгляд справи, оскільки створює правову невизначеність, де треті особи отримають право апелювати до кінцевого судового рішення з тих підстав, що будучи залученими до справи вони не були обізнані з предметом спору та характером правовідносин.
При цьому, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 187 ЦПК України саме позивач зобов'язаний направити таким третім особам копію позовної заяви з додатками, суд не вважає, що він може вчинити такі дії замість позивача. Якби суд так вчинив, то він би дав відповідачу достатньо обґрунтовані сумніви у його безсторонності та об'єктивності.
Згідно частини четвертої цієї статті, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з ідеї про те, що саме до обов'язків національних органів влади належить недопущення неналежної та такої, що сприяє затягуванню розгляду справи поведінки сторони цивільного провадження (рішення від 03.03.2011р. у справі «Колесникова проти України», п. 30). При цьому, знайшовши у цій справі ознаки порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо тривалості провадження поза межами розумного строку, ЄСПЛ також звернув увагу на те, що суди, маючи в своєму розпорядженні механізми протидії зловживанню процесуальними права не вжили будь-яких заходів для покарання сторони, яка зловживає своїми правами з метою унеможливлення розгляду справи.
Аналогічні причини порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо тривалості провадження поза межами розумного строку ЄСПЛ констатував під час розгляду справи «Смірнова проти України» (рішення від 08.11.2005р., п. 69).
Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Одним з таких заходів, згідно п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України є накладення штрафу.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
В справі яка розглядається внаслідок недобросовісної бездіяльності позивача та невиконання обов'язку, який на нього покладений законом, суд позбавлений можливості провести повний, всебічний і об'єктивний розгляд справи. Тому, така бездіяльність позивача судом розцінюються як недобросовісне виконання процесуальних обов'язків, що спрямоване на затягування розгляду справи та фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи протягом розумних строків.
В такому випадку, відповідно до вимог ст. 148 ЦПК України, з метою спонукання позивача до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд вважає за необхідне накласти на позивача штраф.
При цьому, такого висновку суду не спростовує той факт, що позивач не отримав копії ухвали про відкриття провадження, оскільки по-перше, як уже зазначалось вище, відповідно до практики ЄСПЛ (рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії») він зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, і по-друге, стаття 131 ЦПК України покладає на учасника справи обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), а у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Позивач не вказував про наявність у нього офіційної електронної адреси та не сповістив про існування інших засобів зв'язку з ним, а тому, це не вина суду, що позивач не отримуючи поштову кореспонденцію не демонструє належної зацікавленості у справі, яка стосується його особисто та одночасно, не зазначає про альтернативні засоби зв'язку з ним.
Крім того, згідно матеріалів справи, інтереси позивача представляє адвокат Чирик А.І., повноваження якого підтверджуються ордером серії ЛВ № 124839 (а.с.6).
Відповідно до ст. 221 ЦПК України, головуючий з'ясовує обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов'язками та роз'яснює їх у разі необхідності, крім випадків, коли учасника справи представляє адвокат.
Відтак, в силу вимог цієї норми права і обов'язки позивачу повинен був також роз'яснити його адвокат, при тому що суд, як уже зазначалось вище, вжив заходів для того, щоб самостійно роз'яснити йому такі права і обов'язки, а адвокат, як вбачається з матеріалів справи, цікавився справою, неодноразово подавав клопотання, а відтак, повинен був знати про існування у позивача такого обов'язку як направлення третім особам копії позовної заяви з додатками.
При визначенні розміру штрафу суд враховує тривалість бездіяльності позивача, незначний обсяг покладених на нього обов'язків та характер дій, які вимагалося вчинити від позивача і які не можуть вважатись складними. Крім того, враховується, що інтереси позивача представляє адвокат, який не міг не знати про свій обов'язок роз'яснити позивачу його права та обов'язки, в тому числі про його обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання і про необхідність утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.
З врахуванням наведеного, а також керуючись такими засадами як справедливість, розумність та співмірність, суд вважає за необхідне накласти на третю особу штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Згідно ч. 9 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
В силу вимог ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн.
Відповідно, розмір накладеного штрафу згідно цієї ухвали становить 4204 грн. (2102 * 2 = 4204).
Одночасно слід роз'яснити позивачу, що у випадку повторення аналогічної поведінки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 148 ЦПК України, на нього може бути накладено штраф у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, слід роз'яснити, що згідно вимог ч. 6 ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
На підставі наведеного на керуючись ст. ст. 2, 12, 44, 84, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд -
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4204грн. (дві тисячі двісті чотири грн.).
Дані про стягувача: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ 26255795.
Дані про боржника: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три місяці.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвала суду складена та підписана 04.11.2020 року.
Суддя: Леньо С. І.