Справа №461/2509/20
12 жовтня 2020 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.,
при секретарі Степанюк Ю.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м.Львів, пр. Чорновола,4, код 39769942) про відшкодування шкоди-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_2 завдану шкоду в розмірі 540000,00 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач покликається на те, що є учасником антитерористичної операції, що проводиться на Сході України та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . В жовтні 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району. Після чого отримав відповідь про відмову у такому дозволі. Вподальшому оскаржив таку відмову до Львівського окружного адміністративного суду, у зв'язку з тим, що така відмова не мотивована та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем було повторно розглянуто зверненя ОСОБА_2 та відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Дану відмову позивачем було оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року провадження у справі закрито. Крім цього зазначає, що оскаржувальні дії відповідача обґрунтовувались тим, що на земельну ділянку, щодо якої звертався позивач, відповідними наказами ГУ Держгеокадастру затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам. У зв'язку з вищевказаним вважає, що йому завдано шкоди, яка оцінюється вартістю земельної ділянки, яку не отримав. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2020 року відкрито провадження у справі.
Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд, вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що ОСОБА_2 є учасником антитерористичної операції, що проводиться на сході України та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
03.10.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району.
02.11.2017 року за №А-12729/0-8321/6-17 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Рішення обґрунтоване відсутністю погодження органу місцевого самоврядування, а саме: Скнилівською сільською радою.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року у справі №813/4631/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району, викладену у листі №А-12729/0-8321/6-17 від 02.11.2017 року та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 03.10.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району.
17.09.2018 року за №31-13-0-31-8448/2-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року у справі №1.380.2019.000846 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівсьскій області про визнання протиправними дій та зобов'язання до їх вчинення, провадження у справі закрито.
Як вбачається з листа від 17.09.2018 року №31-13-0.31-8448/2-18 відповідач інформує ОСОБА_2 про те, що на земельну ділянку, орієнтовно позначену на долученому до клопотання графічному матеріалі, відповідними наказами Головного управління Держгеокадастру затверджено проект землеустрою щодо відведеня земельних ділянок іншим громадянам.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №183249896 щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка за кадастровим номером: 4623686200:05:000:1081 належить ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №183253229 щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка за кадастровим номером: 4623686200:05:000:1140 належить ОСОБА_4 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №183258451 щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка за кадастровим номером: 4623686200:05:000:1133 належить ОСОБА_5 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №183258594 щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка за кадастровим номером: 4623686200:05:000:1056 належить ОСОБА_6 .
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №183258770 щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка за кадастровим номером: 4623686200:05:000:1164 належить ОСОБА_7 .
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
При цьому, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
Отже, загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов'язання. Наявність шкоди і її розмір доводить потерпілий.
Загальний порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди викладений в ст. 22 ЦК України. В ч. 2 даної норми чітко зазначено, що таке збитки. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається або у зроблених ним витратах, або у втраті чи пошкодженні його майна, або у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Під збитками мається на увазі вже понесені позивачем витрати, або витрати які необхідно понести позивачу для відновлення свого права.
Пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України включає дві групи витрат:
- витрати, які особа зазнала внаслідок знищення або пошкодження речі, тобто це ті фактичні витрати, які вже зроблені особою (це може бути вартість знищеної речі, вартість пошкодженої речі та таке інше);
- витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (наприклад, вартість ремонту, який особа зробила чи мусить зробити; грошові штрафні санкції, які особа сплатила, або мусить сплатити через невиконання, або неналежне виконання своїх зобов'язань перед третіми особами, яке стало наслідком порушення його цивільного права).
В будь-якому випадку, діюче законодавство пов'язує можливість відшкодування такого виду шкоди лише при наявності реальних збитків, тобто фактичних витрат, вже зроблених потерпілим, або які мають бути ним зроблені.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути в якості збитків вартість земельної ділянки, яку він мав намір отримати, реалізуючи своє право на землю, проте не отримав.
Суд не може погодитись з позицією позивача, оскільки вона не ґрунтується на законі. Право на отримання земельної ділянки на даний час позивачем не реалізовано. Наявність у позивача права на землю та бажання отримати конкретну земельну ділянку не тягне за собою обов'язку держави надати позивачу саме цю земельну ділянку. Вказана земельна ділянка не була передана позивачу в передбаченому законом порядку та ніколи не належала позивачу ні на праві користування, ні на праві власності. Позивач не міг втратити дану земельну ділянку, оскільки не був її власником або користувачем. Позивач не міг втратити те, чого не мав. Вказана земельна ділянка не була майновим благом позивача. Позивач лише мав право на отримання земельної ділянки, але це право до його реалізації в передбаченому законом порядку не пов'язано з конкретною земельною ділянкою. При цьому, позивач не витрачав кошти, які просить стягнути в якості матеріальної шкоди, та не повинен був їх витратити для реалізації свого права.
Таким чином, вартість земельної ділянки, яку просить стягнути позивач, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. Враховуючи, що наявність збитків як обов'язкового елементу для відшкодування майнової шкоди не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 611, 612, 624-625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м.Львів, пр. Чорновола,4, код 39769942) про відшкодування шкоди.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є.Радченко