Справа № 333/4845/20
Провадження № 1-кп/333/609/20
02 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12020085040000354 від 17 серпня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Запоріжжя, яка має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштованої, не має на утриманні малолітніх чи не повнолітніх дітей, неодруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Приблизно о 14:00 годині 17 серпня 2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, знаходячись в приміщенні кухні квартири, де мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно впевнившись, що її дії залишаться ніким не поміченими, шляхом вільного доступу з жіночої сумки викрала мобільний телефон «Samsung J6» в корпусі золотистого кольору, вартістю 4768 гривень 00 копійок, який належить потерпілій ОСОБА_5 . Після чого ОСОБА_4 зникла з місця скоєння злочину та розпорядилась викраденим майном на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 спричинила матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 в загальному розмірі 4768 гривень 00 копійок.
Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що вона з потерпілою уклали угоду про примирення. Згідно вказаної угоди, 04 вересня 2020 року між потерпілою та обвинуваченою у кримінальному провадженні № 12020085040000354 від 17 серпня 2020 року у порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, за спільною ініціативою та обопільною згодою укладено угоду про примирення.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у повному обсязі та пояснила, що зможе виконати усі умови, передбачені угодою, в тому числі відшкодовувати потерпілій 3000,00 грн. строком до 20.12.2020 року.
Обвинувачена ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Враховуючи те, що потерпіла та обвинувачена досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає клопотання про затвердження угоди про примирення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ у справі «Коваль проти України» від 19 жовтня 2006 року, суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роу і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28 жовтня 2010 року та «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «… ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (рішення у справі «Сейдович проти Італії»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком.
Зі змісту угоди про примирення від 04.09.2020 року вбачається, що вона відповідає вимогам, встановленим в ст. 471 КПК України, так як містить усі необхідні реквізити.
Відповідно до умов зазначеної угоди потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання, яке повинна понести обвинувачена.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 1 року обмеження волі. Із застосуванням вимог ст. 75, ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_4 звільняється від відбування покарання з призначенням випробування строком 1 рік. Обвинувачена ОСОБА_4 повинна відшкодувати потерпілій ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду у розмірі 3000,00 грн. строком до 20.12.2020 року.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'ясненні сторонам угоди.
Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про примирення між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, ОСОБА_4 зможе виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Для з'ясування добровільності укладення угоди прокурором надані матеріали провадження, які судом вивчені на предмет наявності скарг обвинуваченого та потерпілої під час досудового розслідування, але останні відсутні.
Також, суд переконався, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а потерпіла розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, узгоджений вид та міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, і обставину, що пом'якшує йому покарання, а саме: щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК України та КК України, враховуючи, що обвинуваченій ОСОБА_4 роз'яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 та призначення останній узгоджених сторонами виду та міри покарання.
Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов заявлений не був.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
На підставі вкладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 473, 474 КПК України суд, -
Затвердити угоду про примирення від 04.09.2020 року у кримінальному провадженні № 12020085040000354 від 17 серпня 2020 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно вимог ст. 76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілою, виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 6-7 ст. 474 КПК України,
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1