Справа № 635/2556/15-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/804/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: виправдувальний вирок, ст. 286 КК України
22 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , який взяв захист своїх інтересів на себе, з участю представника потерпілого ОСОБА_8 , представника цивільного відповідача ОСОБА_9 , без участі потерпілого ОСОБА_10 , належним чином повідомленого про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого на виправдувальний вирок Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2019 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Циркуни Харківського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого водієм швидкої та невідкладної медичної допомоги 1 класу КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
- визнано невинуватим по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим (т.3 а.с.85-100).
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 09.06.2014 року близько 21-05 год. він керував технічно справним спеціалізованим автомобілем меддопомоги Peugeot Boxer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить КЗОЗ «ЦЕМД та МК», та рухався зі швидкістю 110 км/год з увімкненими проблисковими маячками синього кольору без спеціального звукового сигналу по автодорозі «Харків-Липці-Борисівка» у с. Ч. Тишки Харківського району Харківської області зі сторони с.Липці у напрямку м.Харкова.
В ході руху по вказаній автодорозі, в районі 23 км+150 метрів, ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 3.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України та допустив наїзд на пішохода, який перетинав проїжджу частину автодороги «Харків-Липці-Борисівка» у невстановленому для переходу місці, зліва направо по ходу руху автомобіля Peugeot Boxer. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 , на думку органу досудового розслідування, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним спеціалізованим автомобілем меддопомоги Peugeot Boxer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю, яка перевищувала допустиму у населеному пункті, при необхідності додаткового привертання уваги учасника дорожнього руху - пішохода, не увімкнув спеціальний звуковий сигнал, побачивши пішохода на проїжджій частині, та не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який перетинав проїжджу частину автодороги «Харків-Липці-Борисівка» у невстановленому для переходу місці зліва направо відносно напрямку руху Peugeot Boxer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що спричинило смерть пішохода.
Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 .
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України та виправдано його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки (т.3 а.с. 104-109).
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_7 , суд:
- за наявності розбіжностей і протирічь у висновках комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №337/1159-КЕ/2014 від 26.01.2015 р. й повторної комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та автотехнічної експертизи №11360/397-КЕ/2р15 від 20.07.2016 р., в основу виправдувального вироку поклав саме висновок саме останньої експертизи.;
- вийшов за межі висунутого обвинувачення, оскільки висновки суду стосувалися можливої причетності до ДТП водія автомобіля ВАЗ-2102, якому обвинувачення не висувалося;
- безпідставно залишив поза увагою покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які вказували, що саме автомобіль Peugeot Boxer скоїв наїзд на пішохода;
- до показів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 слід віднестися критично, остання перебувала в автомобілі швидкої допомоги із своєю 9-ти місячною дитиною і через сильне хвилювання не стежила за подіями під час руху автомобіля, а свідок ОСОБА_17 є зацікавленою особою, оскільки працює разом з обвинуваченим;
- залишено поза увагою протокол огляду транспортного засобу від 10.06.2014 р. та висновки судово-медичної експертизи №338-Ис/14 від 07.07.2014 р., відповідно до яких на бампері Peugeot Boxer виявлено сліди крові, походження яких від потерпілого ОСОБА_11 не виключається.
На вищевказаний вирок потерпілим ОСОБА_10 також подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції (т.3 а.с. 113-116).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судові слухання відбувалися за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і судового засідання.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив скасувати виправдувальний вирок та постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним за ч.2 ст. 286 КК України. Вважає, що вина обвинуваченого повністю підтверджена, зібраними органом досудового слідства, доказами.
Представник потерпілого ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 , просила її задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі, додавши, що під час слухання справи в суді першої інстанції були грубо порушені права потерпілого, а саме розгляд справи відбувався за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого. Ствердно вказав, що наїзду на пішохода він не допускав, навпаки, він добре його бачив і об'їхав, відстань між потерпілим та автомобілем швидкої допомоги становила 3 метри. Стосовно виявлених слідів крові на бампері автомобіля пояснив, що вона може походити як від комах, які розбиваються об автомобіль із-за великої швидкості руху так і з'явитися там при невідомих йому причинах,
Представник цивільного відповідача ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду даної справи вказала, що виправдувальний вирок суду є законним та обґрунтованим, судом проведено повне дослідження всіх доказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
В даному кримінальному провадженні вказані прокурором у клопотанні особи були допитані в судовому засіданні, їх покази викладені у вироку та оцінені судом першої інстанції.
Доводи клопотання прокурора фактично зводяться до його незгоди з висновками суду першої інстанції, викладеними у вироку суду.
За таких обставин колегія суддів прийняла рішення про відмову в задоволенні клопотання прокурора, оскільки визначених у ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для повторного дослідження письмових доказів та для повторного допиту свідків безпосередньо в суді апеляційної інстанції в обґрунтування клопотання не зазначив.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та представника потерпілого, думку представника цивільного відповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, в тому числі, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист.
При цьому, згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону.
В суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_10 про те, що судові засідання здійснювалися без його участі, при цьому він не був належно повідомлений.
Згідно ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Як вбачається з відомостей обвинувального акту №12014220000000434 стосовно ОСОБА_7 за цим кримінальним провадженням потерпілими є ОСОБА_10 (т.1 а.с.5).
Так, в судовому засіданні від 18.07.2018 року суд оголосив про відкладення справи на 23.07.2018 року на 17-30 год., що підтверджується журналом судового засідання (т.2 а.с. 225-226).
Однак, в зазначений день слухання справи не відбулося у зв'язку з зайнятістю головуючого судді у розгляді іншого кримінального провадження.
Наступне судове засідання відбулося 24.07.2018 року без участі потерпілого та його представника, при чому відомостей про повідомлення вказаних осіб в спосіб, передбачений ст. 135, 136 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.
Крім того, по завершенню судового засідання 24.07.2018 року суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення, а 26.07.2018 року після виходу з нарадчої кімнати суд на місці ухвалив відновити з'ясування обставин справи та їх перевірку доказами, оскільки під час оцінки доказів в нарадчій кімнаті виникли питання, які потребують роз'яснення судовими експертами, які проводили судові експертизи (т.2 а.с.219).
Крім того, колегією суддів було досліджено аудіо запис судового засідання від 26.07.2018 року, під час якого судом відновлено з'ясування обставин справи та їх перевірку доказами, й встановлено, що в даному судовому засіданні був відсутній потерпілий ОСОБА_10 , проте головуючий суддя, ставлячи питання учасникам провадження про можливість розгляду справи за відсутності потерпілого, послалась на заяву останнього про розгляд справи за його відсутності.
Проте, матеріали кримінального провадження вказаної заяви від потерпілого ОСОБА_10 не містять. Так само в матеріалах судового провадження відсутні поштові повідомлення про вручення судової повістки потерпілому та інші відомості щодо належного його повідомлення про дату та час судового слухання.
Разом з тим, вивченням матеріалів кримінальної справи, колегією суддів також встановлено аналогічне порушення норм кримінального процесуального законодавства, що полягає у розгляді справи 09.07.2019 року за відсутності потерпілого, який не був належним чином повідомлений, оскільки матеріали справи таких відомостей не містять (т.3 а.с. 68-71).
Таким чином, виходячи зі змісту вимог ч.1 ст. 136 КПК України, не можна погодитись з тим, що потерпілий був належним чином повідомлений про час та місце судових розглядів.
Тобто, даних щодо належного повідомлення потерпілого про дату, час та місце судового розгляду кримінального провадження в Харківському районному суді Харківської області, а також заяв потерпілого ОСОБА_10 про можливість судового розгляду цього кримінального провадження без його участі - в матеріалах справи немає.
Зазначені обставини свідчать про те, що потерпілий не був сповіщений судом належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, як того вимагають норми, що містяться в ст.ст.134, 135, 136 КПК України, які судом фактично не дотримані.
Таким чином, суд провів судовий розгляд без участі потерпілого, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду провадження, та не пересвідчився у причинах неявки вказаної особи до суду першої інстанції.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про час та місце судового засідання.
Таким чином, при апеляційному розгляді встановлено істотні процесуальні порушення, які в будь-якому разі обумовлюють скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд.
Решту апеляційних доводів потерпілого та прокурора, колегія суддів вважає передчасними, оскільки відповідно до ч.2 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому дані обставини мають бути перевірені під час нового судового розгляду, при якому суду першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини справи, дати оцінку здобутим доказам, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, перевірити інші доводи апеляційних скарг потерпілого та прокурора, дати на них вичерпну відповідь і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги потерпілого підлягають задоволенню, а прокурора - частковому задоволенню, вирок підлягає скасуванню, з призначенням у кримінальному провадженні нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, 407, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Виправдувальний вирок Харківського районного суду Харківської області від 25.10.2019 року по справі щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачувався за ч.2 ст. 286 КК України та виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, - скасувати.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу потерпілого, - задовольнити.
Призначити новий розгляд даної справи у суді першої інстанції.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4