Іменем України
03 листопада 2020 року
м. Харків
справа №644/7730/17
провадження №22-ц/818/4927/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк»,
відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року, постановлене під головуванням судді Бабенко Ю.П., в залі суду в місті Харкові, -
У листопаді 2017 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання поруки припиненою.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано такою, що припинена, порука за договором поруки №1847/1 від 19.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 . Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9 268,40 грн.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; АТ «Ощадбанк» не згодне з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Зазначає, що в договорі про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Ліга Сова», відсутнє погодження щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Сплачена ОСОБА_1 сума у розмірі 8 500 грн. є неспівмірною із складністю справи, затраченим часом, обсягом наданих робіт. Тому позивач за первісним позовом вважає, що необхідно зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року №17, яким встановлено рекомендовану (мінімальну) ставку адвокатського гонорару за годину роботи.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надала відзив на апеляційну скаргу, просила рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» - залишити без задоволення, судові витрати покласти на апелянта.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року оскаржується лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу; в іншій частині сторонами рішення суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Стягуючи з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9 268,40 грн., з яких: 768,40 грн. судовий збір та 8 500 грн. - витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8500 грн. є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, є співмірними з часом, який адвокат витратив на виконання робіт, ці витрати є співмірними із ціною основного позову.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що у листопаді 2017 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 139 937,44 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» - 142 036,50 грн., з яких: 139 937,44 грн. заборгованість за договором та 2 099,06 грн. судовий збір (а.с.35-36 т.1).
Матеріали справи свідчать про те, що 03 липня 2019 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Ліга Сова» в особі партнера Соляник Олени Олександрівни, укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги (а.с.46 т.1).
Того ж дня, 03 липня 2019 року, укладено також додаткову угоду до договору про надання юридичної (правничої) допомоги (а.с.202 т.1). Пункт 1.1.Договору викладено в наступній редакції: «Предметом цього договору є послуги виконавця по наданню клієнту професійної правничої допомоги, яка пов'язана з захистом прав та інтересів Клієнта по цивільній справі №644/7730/17, сторонами якої є ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» та клієнт - в усіх судових органах України, міжнародних та третейських судах, представництво інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, у всіх без винятку установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, в інших установах, в тому числі виконавчій службі». Пункт 3.1. Договору викладено в наступній редакції: «За представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції по справі №644/7730/17, сторонами якої є ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» та клієнт, клієнт зобов'язаний сплатити виконавцю 8 500 грн. в такому порядку: 2 250 грн. до 31 серпня 2019 року (включно) та 6 250 грн. - до 30 вересня 2019 року (включно). Платіж здійснюється клієнтом на підставі отриманого рахунку. Ця додаткова угода набирає законної сили з дати її підписання сторонами і є невід'ємною частиною Договору».
08 липня 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року (а.с.51-55 т.1).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 липня 2019 року скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2018 року, справа призначена до розгляду (а.с.70-71 т.1).
08 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» про визнання поруки припиненою (аа.с.86 т.1).
При цьому 28 серпня 2019 року згідно рахунку №12/01/19 ОСОБА_1 оплачені юридичні послуги згідно договору від 03.07.2019 року у розмірі 8 500 грн. (а.с.211 т.1).
12 лютого 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому просила під час постановлення судового рішення у вказай справі визначити розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані відповідачу за первісним позовом (а.с.200 т.1).
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» надало заперечення проти клопотання щодо компенсування судових витрат (на правничу допомогу) та просило відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на правову допомогу.
12 серпня 2020 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова відмовлено у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано такою, що припинена, порука за договором поруки №1847/1 від 19.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 . Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9 268,40 грн.
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 за результатами розгляду даної справи поніс витрати на правову допомогу у загальному розмірі 8 500 грн., які сплатив згідно рахунку №12/01/19 28 серпня 2019 року.
З урахуванням того, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 500 грн.
Частиною 6 та 7 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Підстави для зменшення витрат на правову допомогу у даній справі відсутні, оскільки заявлені витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року оскаржується лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу; в іншій частині сторонами рішення суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2020 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повне судове рішення виготовлено 04.11.2020 року.