29 жовтня 2020 року
м. Рівне
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Собчук А.Ю.
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 року до розгляду у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, яка станом на 22.03.2020 року становить 33 878,52 грн.,
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися отриманими нею кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В порушення умов договору відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору та допустила заборгованість перед банком.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 24.03.2011 року, яка станом на 22.03.2020 року становить за тілом кредиту 18 162 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят два) грн. 69 коп.
В задоволенні інших позовних вимог Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» - відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О.Л. вказує на те, що відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній згоден, що анкета-заява разом з правилами користування карткою, умовами та правилами надання банківських послуг, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Більш того, відповідач підтвердив, що в подальшому самостійно зобов'язується знайомитись зі всіма змінами умов та правил надання банківських послуг.
Таким чином, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів та неустойки з відповідача є правильним.
На підтвердження вимоги щодо стягнення заборгованості позивачем надано, крім анкети-заяви, виписку по рахунку та довідку про зміну кредитування, вважає дані докази належними та достатніми для підтвердження наявності заборгованості за кредитом.
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції в частині не задоволених вимог, щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені та штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений законом строк від відповідачки не надійшов.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили істотні умови договору у письмовому вигляді, зокрема розмір відсотків за користування кредитними коштами, а також відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді неустойки (пені, штрафів) та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають кошти 18 162,69 грн. заборгованості за тілом кредиту, в той же час в задоволенні інших позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками відмовлено за їх безпідставністю.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості в 18 162,69 грн. за простроченим тілом кредиту не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.
З матеріалів поданих банком до справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до підписаної заяви № б/н від 24.03.2011 року отримала кредит у розмірі 500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку 04 червня 2018 року кредитний ліміт був збільшений до 7 000,00 грн. (а.с. 26)..
Як вбачається з заяви № б/н від 24.03.2011 року ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 28).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 22.03.2020 року становить 33 878,52 грн., яка складається з: 18 162,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту, з них 18 162,69 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 7 262,86 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 6 363,52 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 589,45 грн. - штраф (процентна складова).
У анкеті-заяві позичальника сума кредиту та процентна ставка не зазначена, як і посилання на довідку про умови кредитування (а.с. 28).
В матеріалах справи наявна довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, в якій зазначено, що вона складена по договору №SAMDN50000042825902, тоді як банк просить стягнути заборгованість за договором № б/н, а тому вона не може підтверджувати що стосується предмету спору та що саме з викладеними в ній умовами кредитування ознайомився відповідач, підписуючи анкету-заяву (а.с.29).
Також банк, обґрунтовуючи право вимоги в частині відсотків, штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.03.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил та Тарифів, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати відсотків у зазначених розмірах та порядку їх нарахування.
Наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач в апеляційній скарзі, оскільки з розрахунку видно й інші нарахування заборгованості, здійснені на підставі умов, які відсутні в заяві та довідці про умови кредитування, що підписані відповідачем.
Враховуючи, що позичальник періодично здійснювала погашення за наданим кредитом, у т.ч. й нарахувань не передбачених в Заяві, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний розмір заборгованості.
Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яку було взято за основу оскаржуваного судового рішення місцевим судом при вирішенні спірних правовідносин.
Безпідставним є посилання апелянта і на неврахування місцевим судом вимог ст..625 ЦК України, щодо нарахування боржнику подвійних відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, базовий розмір яких, передбачений Тарифами.
Як випливає з пунктів Договору 1.1.1.67, 1.1.5.1., 1.1.5.2. та п. 2.1.1.3.1., на які посилається банк, та зі змісту апеляційної скарги, банк в односторонньому порядку використав своє право щодо зміни умов Договору, а саме відсоткової ставки та списання нарахованих сум в тому числі, за рахунок кредитного ліміту, що в свою чергу, як наслідок збільшує тіло простроченого кредиту та відповідно розмір проведених штрафних нарахувань виходячи з його розміру.
Слід зазначити, що п.2.1.1.3.1 за змістом не відповідає посиланню апелянта на його право зміни умов договору, а стосується банківської таємниці (а.с.48 зворот), що в черговий раз спростовує твердження апелянта, щовідповідач ознайомилася і погодилася саме з цим Договором.
Тобто, виходячи з вищенаведеного, апріорі розрахунок заборгованості наданий банком не може бути вірним.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 травня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 29 жовтня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків