іменем України
02 листопада 2020 року м. Кропивницький
справа № 398/2239/16-ц
провадження № 22-ц/4809/1376/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О.А., Черненка В.В.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - державний виконавець Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сагайдачна Валентина Володимирівна,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2020 року ускладі судді Нероди Л.М.,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сагайдачної Валентини Володимирівни неправомірною, зобов'язання виконати усі виконавчі дії згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та надати боржнику ОСОБА_2 розстрочку погашення заборгованості з зазначенням розумних строків та сум погашення заборгованості.
Обґрунтовуючи подану скаргу посилалася на те, що на виконанні в Олександрійському міськрайонному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист №2/398/284/17, виданий 17 серпня 2017 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 19251 грн. 12 коп. Державна виконавча служба не вчиняє дій, направлених на виконання рішення суду, що встановлено ухвалою суду від 22 травня 2018 року. Жодного разу протягом 10 місяців її не було повідомлено про виконання будь-яких виконавчих дій, державний виконавець Сагайдачна В.В. систематично не виконує передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, у справі відсутні документи, наявність яких вимагає закон, а саме: декларація боржника, перелік майна, яке знаходиться у спільній власності, письмове попередження про відповідальність боржника за дачу неправдивих даних, порушені строки здійснення виконавчих дій тощо. Незаконними рішеннями, протиправними діями та бездіяльністю виконавця грубо порушені її права, знецінені кошти боргу, йде постійне моральне збиткування, державним виконавцем ігноруються ухвали суду, а тому вважає, що дії державного виконавця є незаконними.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сагайдачної Валентини Володимирівни, яка полягала у порушенні розумного строку вчинення зазначених виконавчих дій у виконавчому провадженні №54983856. У решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
ОСОБА_1 та Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направили заяви про розгляд справи без їхньої участі (а.с.173-174).
Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сагайдачної Валентини Володимирівни, яка полягала у порушенні розумного строку вчинення зазначених виконавчих дій у виконавчому провадженні №58530692, суд першої інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з таких підстав.
Відповідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 травня 2017 року по справі №398/2239/16-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг у сумі 12100 грн та 2 512 грн 37 коп, що еквівалентно 100 доларам США станом на 24 травня 2016 року, за борговою розпискою від 01 вересня 2015 року, 239 грн 55 коп - 3 процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 334 грн 64 коп інфляційних втрат, 3513 грн 36 коп процентів за прострочення виконання зобов'язання за позикою та 551 грн 20 коп судового збору (а.с.52-53).
На виконання заочного рішення Олександрійським міськрайонний судом Кіровоградської області видано виконавчий лист №2/398/284/17 (а.с.50).
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2019 року у справі №398/1848/18, яка набрала законної сили, встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №54983856 від 25 жовтня 2017 року державним виконавцем Зарудською Н.А. відкрито виконавче провадження. Відповідно до виклику державного виконавця від 04 квітня 2018 року №18173 ОСОБА_2 зобов'язано з'явитись до виконавця та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа. Однак відомості про те, що цей виклик був направлений боржнику, у матеріалах справи відсутні, у судовому засіданні державний виконавець також не змогла надати такі підтвердження. За таких обставин суд при розгляді справи №398/1848/18 дійшов висновку про достовірність пояснень стягувача ОСОБА_1 про те, що зазначений виклик фактично не надсилався. Така бездіяльність державного виконавця визнана судом протиправною. Як свідчить акт від 06 лютого 2018 року державним виконавцем було опитано власницю квартири, у якій зареєстрована і проживає боржник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка є родичкою боржника. Також державним виконавцем Зарудською Н.А., відповідно до акту від 07 травня 2018 року було здійснено перевірку майна боржника ОСОБА_2 за її місцем проживання. Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.10.2018 року було описано та накладено арешт на майно та встановлено часткове обмеження права користування на побутові речі, що належать боржнику. Опис та арешт майна проводився за відсутності стягувача, однак стягувач був належним чином повідомлений про час, місце і дату проведення виконавчих дій, що підтверджується списком згрупованих відправлень та роздруківкою трек-номеру, з яких убачається, що скаржнику направлялося повідомлення про проведення перевірки майна боржника. Також до матеріалів справи додана декларація про доходи та майно боржника-фізичної особи, поданої боржником 12 лютого 2019 року. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про суттєву і невиправдану затримку, з якою проводилися зазначені виконавчі дії, що суперечить встановленим п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» засадам розумності строків виконавчого провадження. Так, державний виконавець, надіславши 25 жовтня 2017 року боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження із зобов'язанням боржника подати декларацію про доходи і майно та не отримавши такої декларації, отримавши на відповідні запити відомості про відсутність у боржника грошей на рахунках, зарплатні, нерухомого майна і транспортних засобів, фактично не вчиняв інших дій для забезпечення дійсного виконання рішення суду та не у повному обсязі дії, направленні на розшук майна боржника. Державний виконавець тільки після відкриття провадження у справі №398/1841/18 в жовтні 2018 року провела дії, направлені на опис та арешт майна боржника та на надання боржником декларації про доходи про майно, що є порушенням розумного строку вчинення зазначених виконавчих дій у даному виконавчому провадженні.
Відповідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявності будь-якої домовленості між державним виконавцем та боржником про розстрочку виконання рішення суду не встановлено.
Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
21.02.2019 виконавче провадження №54983856 було завершене старшим державним виконавцем Зарудською Н.А. на підставі п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 04.03.2019 про відкриття виконавчого провадження державний виконавець Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сагайдачна Валентина Володимирівна відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/398/294/17, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області 17.08.2017. Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а.с.70-71).
Враховуючи те, що Олександрійським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) матеріали виконавчого провадження до суду не надано, неможливо встановити, які ж дії з виконання судового рішення були вчинені державним виконавцем Сагайдачною В.В. у період з часу відкриття виконавчого провадження №58530692, тобто після 04 березня 2019 року, та до часу подачі заявником скарги, тобто до 31 січня 2020 року, що є підставою для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Сагайдачної Валентини Володимирівни.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що суд першої інстанції правильно застосував норми закону.
Зазначені у апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2020 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.А. Письменний
В.В. Черненко