28 жовтня 2020року місто Київ.
Справа 754/1108/15-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10912/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів Кулікової С.В., Олійника В.І.
секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія « Оранта» та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києві від 23 червня 2020 року (у складі судді Зотько Т.А. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня )
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.01.2012 року в с. Липовий Скиток Васильківського району Київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet», під його керуванням, та автомобіля «Toyota», під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічні ушкодження, автомобіль позивача фактично знищений, розмір завданих збитків становить купівельну вартість транспортного засобу - 88 960 грн.. 21.01.2015 року позивач звернувся до НАСК «Оранта», якою на час ДТП була застрахована цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 , з заявою про виплату страхового відшкодування, однак на час звернення до суду відповіді на своє звернення не отримав. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування завданої ним шкоди, однак останній завдану шкоду не відшкодував. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 88 960 грн.
В ході розгляду справи за клопотанням позивача до участі в справі як співвідповідача було залучено НАСК «Оранта» та позивач збільшив позовні вимоги - просив суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП в розмірі 241 349 грн. 60 коп., витрати пов'язані з проведенням експертної оцінки в розмірі 2900 грн. 00 коп., витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 442 грн. 50 коп.; з ПАТ НАСК «Оранта» витрати по лікуванню в розмірі 4701 грн. 87 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 грн. 02 коп. (т.1 а.с. 23 - 26, а.с. 191 - 192), обґрунтовуючи тим, що в ході розгляду справи судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу, згідно висновку якої матеріальна шкода, завдана позивачу становить 241 349 грн. 60 коп. Щодо вимог, заявлених до НАСК «Оранта» позивач зазначав, що він звернувся до вказаної страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, однак отримав відмову.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва 19.12.2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були задоволені у повному обсязі.
Ухвалою суддів судової палати з розгляду у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2017 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2016року залишено без змін.
Натомість, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 року Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 241 349,60 грн. на відшкодування майнової шкоди, а також витрат, пов'язаних з проведенням експертної оцінки у розмірі 2 900 грн. та судового збору у розмірі 2 442,50 грн. скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
02.07.2019 позивачем подано суду заяву про уточнення, збільшення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_2 191349,60 грн. заподіяної шкоди, 63.126,04 грн. інфляційних втрат, витрат пов'язаних з проведенням експертної оцінки у розмірі 2.900 грн. та судового збору у розмірі 2442,50 грн. та 631,26 грн. З ПАТ «НАСК «ОРАНТА» позивач просив суд стягнути 50000 грн. страхової виплати, 16495 грн. інфляційних збитків та 164,95 судового збору.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києві від 23 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) заподіяну шкоду в розмірі 191349 грн. 60 коп., понесені судові витрати у загальному розмірі 31640,70 грн..
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ:00034186) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) суму страхового відшкодування в розмірі 50000 грн., понесені судові витрати у загальному розмірі 7475,20 грн..
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ПАТ «НАСК « Оранта» 16.07.2020 року подало апеляційну скаргу, в якій просили суд скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Оскільки судом порушено норми процесуального та матеріально права, що регулюють відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в оскаржуваному рішенні взагалі не надано оцінки запереченням Відповідача 2 стосовно незаконності зміни предмета та підстави позову Позивачем. Крім того, заява позивача про уточнення позовних вимог не відповідає вимогам ст.49 ЦПК України.
Зазначає, що з часу настання ДТП 27 січня 2012 року до 21 січня 2015 року із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку із пошкодженням транспортного засобу по даному випадку до HACK «ОРАНТА» позивач, як і можливі інші потерпілі, не зверталися. Однак, позивач звернувшись з позовною заявою у вересні 2019 року до суду, пропустив строки передбачені п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Посилається на правові висновки в аналогічних справах викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18), Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 201 /8286/16-ц від 20 лютого 2019 року, Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 513/1275/14-ц від 01.07.2019 року, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 753/5293/16-ц (№ 14-310цс18) від 03.10.2018 року.
22 липня 2020 року згідно поштової відмітки ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, в розмірі 39 939,36 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 36 копійок), в решті позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити; в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 50000 грн. відмовити.
Вказує, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права: ст.ст.509, 1166-1168, ч.2 ст.1192 ЦК України, та грубо порушені норми процесуального права - ст.ст.76, 77, 80, 82, 263 ЦПК України, п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року.
Крім того, районним судом застосовано та жодним чином не спростовано доводи Відповідача 1 ОСОБА_2 про необхідність застосування до спірних правовідносин п.15 зазначеної Постанови, оскільки саме цей пункт регулює порядок визначення розміру шкоди, який має бути відшкодований на користь Позивача, у випадку коли транспортний засіб не може бути відновлено(знищений).Зазначає, що судом не вирішено питання, щодо передачі залишків транспортного засобу.
Вказує, що ринкова вартість автомобіля станом на момент його пошкодження 27.01.2012 року та відповідно розмір матеріального збитку є рівним та становить 89 939,36 грн. Враховуючи те, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Відповідача 2 - HACK «ОРАНТА» з лімітом відповідальності 50 000,00 грн., ОСОБА_2 має відшкодувати ОСОБА_3 різницю між 89 939,36 грн. та 50 000,00 грн., що становить 39 939,36 грн.
Скаржник не погоджується з висновками суду стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи тим, що позивач не надав на підтвердження факту оплати витрат на професійну правничу допомогу жодного документу, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформленого у встановленому законом порядку.
Вказує, що позивач порушив строки позовної давності звернувшись до суду про відшкодування матеріальної шкоди у 2019 році, про що наголошували відповідачі, однак суд взагалі жодним чином не прийняв це до уваги, не описав в мотивувальній частині Рішення, чим грубо порушив норми матеріального права - ст.ст.251, 253, 257, 267 ЦК України.
Посилається на висновки викладені ВПВС у постанові від 27 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду, у справі №826/1216/16, справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року.
20 серпня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника позивача ОСОБА_4 , в якому він зазначає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та необгрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - законне та таке, що постановлено з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія « Оранта» доводи своєї скарги підтримала.
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 доводи своєї скарги підтримав.
Позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційних скарг.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія « Оранта» підлягає задоволенню, скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволеннюз наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення районного суду не відповідає.
Стосовно вирішення позовних вимог до страхової компанії
Судом встановлено, що згідно Постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2012 року 27.01.2012 року в с. Липовий Скиток Васильківського району Київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet», під керуванням, та автомобіля «Toyota», під керуванням ОСОБА_2 , якого судом визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. (т. 1 а.с. 8).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом., таким чином факт ДТП та вина ОСОБА_2 у його вчиненні додаткового доказування не потребує.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_3 (т.1 а.с. 5).
На час ДТП цивільно - правова відповідальність особи, що керувала автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується Полісом № АВ/2174461, строк дії якого становив з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн. (т. 1 а.с. 144).
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявами про страхове відшкодування (т. 1 а.с. 15, 54), 21 січня 2015 року страхова компанія отримала від відповідача заяву про страхове відшкодування, однак не виплатила страхове відшкодування.
В 2015 році Позивач звернувся з позовом до ПАТ HACK «ОРАНТА» про стягнення витрат на лікування. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року стягнуто з ПАТ «HACK «Оранта» на користь ОСОБА_3 витрати на лікування у розмірі 4 701,87 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Дане рішення виконано в добровільному порядку.
З часу настання ДТП 27 січня 2012 року до 21 січня 2015 року із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку із пошкодженням транспортного засобу по даному випадку до HACK «ОРАНТА» Позивач не звертався.
П. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено річний строк для подання заяви потерпілим для виплати страхового вілшкодування. Неподання такої заяви впродовж одного року, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкоду завдано майну потерпілого, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, що має місце і у даній справі.
Протягом встановленого 30-денного строку з моменту подання Повідомлення, як і протягом одного року з моменту ДТП, заяви про страхове відшкодування Позивач не подавав. Саме це є безпосередньою і законодавчо встановленою причиною відмови у здійсненні страхового відшкодування. Таким чином, ПАТ HACK «ОРАНТА» не порушило жодних законних прав Позивача, а отже і відсутні причини для їх відновлення чи захисту в судовому порядку.
Законність відмови у виплаті страхового відшкодування в зв'язку із неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року в аналогічних справах, також підтверджується і судовою практикою.
Правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18), Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 201/8286/16-ц від 20 лютого 2019 року, Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 513/1275/14-ц від 01.07.2019 року, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 753/5293/16-ц (№ 14-31 Оце 18) від 03.10.2018 року та багатьох інших, якими встановлено,-
«Визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.»
При цьому Верховним судом чітко вказується, що « ..зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає».
Так, як ст. 37 Закону надає право страховій компанії відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо заяву про виплату страхового відшкодування подано більш ніж через рік, і вказана стаття не містить жодних винятків, в тому числі і посилань на поважні причини, чи то тривале розслідування судами обставин ДТП у суду першої інстанції були відсутні правові підстави, вважати дії відповідача 2 неправомірними.
Посилання представника позивача на те, що ст. 36.2 Закону містить посилання на те, що строк виплати страхового відшкодування переривається на період розгляду адміністративної справи в судах, колегія не приймає, так як вказана норма регулює строки в які страховик зобов'язаний виплати потерпілій особі страхове відшкодування по поданій у встановлені строки заяві про виплату страхового відшкодування.»
Посилання позивача на те, що йому не було відомо, що відповідальність водія, винного у ДТП була застрахована, спростовуєтьсяв, наявним у справі повідомленням водія ОСОБА_2 страхової компанії про настання страхового випадку в 2012 році, а також відомостями № 8951643 про ДТП, відповідно до яких була зазначена інформація про наявність страхового полісу відповідача виданого ВАТ НАСК "Оранта".
Разом з тим, позивач на протязі трьох років не звертався до страхової компанії і лише за декілька днів до закінчення трирічного строку звернувся до суду з позовом до винного водія.
Тобто, саме бездіяльність позивача, незнання ним Закону, яким передбачений обов'язок в річний строк після ДТП пред'явити вимоги до страхової компанії в якій застрахована цивільна відповідальність винної особи, стала причиною відмови йому у виплаті страхового відшкодування, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що в позові до страхової компанії слід відмовити в повному обсязі, а також колегія суддів приходить до висновку, що розмір відшкодування завданої шкоди має бути зменшено на суму ліміту страхування цивільної відповідальності, який сплатила б страхова компаніця, в разі, якби потерпілий вчасно звернувся до неї з відповідною заявою.
Стосовно вирішення позовних вимог до винної особи, колегія суддів, виходить з наступного.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину, не заперечує свого обов'язку, відшкодувати шкоду. Проте він вважає, що має відшкодувати лише різницю між розміром шкоди, визначеним на час ДТП та лімітом відповідальності страхової компанії в якій була застрахована цивільна відповідальність.
Колегія з доводами відповідача в цій частині не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 11 липня 2016 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet» на момент його пошкодження (27 січня 2012 року) складав 89 939,36 грн. Як вбачається з висновку експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за № 21286/15-54 від 11.07.2016 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, проведеної за ухвалою суду, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 станом на час проведення автотоварознавчої експертизи складає 241 349,60 грн. (т. 1 а.с. 173 - 179).
При цьому відповідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 22 ЦК України - особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
У п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що на даний час потерпілому, жодним з відповідачів не відшкодовано завдані збтки.
Пошкоджений транспортний засіб у непридатному для експлуатації стані зберігається у позивача і останній згодний після отримання відшкодування передати пошкоджений транспортний засіб відповідачам.
З 2015 року, потерпілий в судовому порядку намагається стягнути з винної особи вартість втраченого ним майна.
Так, як ст 1192 ЦК України передбачено, що відшкодуванню підлягає сума відповдіно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, колегія суддів, вважає, що визначений районним судом розмір збитків в сумі 191349 грн. 60 коп. на підставі висновку про ринкову вартість фізично-знищеного автомобіля станом на 2016 рік, відповідає і вимогам закону і загальним засадам цивільного судочинства, а саме засадам справедливості.
З 2012 року по 2020 рік ціни на транспортні засоби, які формуються в тому числі і в залежності від зміни курсу валют в Україні значно змінились.
В матеріалах справи наявний висновок про ринкову вартість транспортного засобу на час ДТП, та висновок за 2016 рік про ринкову вартість транспортного засобу станом на час проведення дослідження.
Відповідач не довів, що він намагався з 2012 року сплатити потерпілдому різницю між завданою ним шкодою та тією сумою, на яку потрепілий мав право від страхової компанії. Доводи представника відповідача про те, що потерпілий не повідомляв йому, яка різниця не відшкодована, колегією не приймаються, оскільки відповідач, сам мав змогу з'ясувати вартість пошкодженого ним майна, яке не підлягало відновленню, за цінами існуючими на час ДТП і вжити всіх розумних заходів для того, щоб одразу після ДТП виплатити різницю.
Разом з тим відповідач на протязі 8 років не відшкодовував , завдану ним шкоду, навіть у сумі різниці між ринковою вартістю та лімітом відповідальності, а тому негативні наслідки, стосовно таких дій та тривалого розгляду справи має нести відповідач. При цьому, як вже зазначалось вище, колегія суддів вважає за необхідне на 50 000 грн., щодо виплати яких правомірно відмовила страхова компанія, зменшити обов'язок відповідача, оскільки саме пропуск строку потерпілим є причиною неотримання останнім цієї суми.
Також, колегією суддів встановлено, що визначений розмір збитків за висновком 2016 року, обрахований як ринкова вартість транспортного засобу, який недоцільно ремонтувати станом на 2016 рік. При цьому не враховано, що у потерпілого залишились залишки пошкодженого автомобіля, які також мають свою ринкову вартість, які апеляційний суд зобов'язує позивача після отримання відшкодування шкоди за рішенням районного суду передати ОСОБА_2 .
Тобто, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи відповідача, щодо не вирішення судом питання про передачу залишків пошкодженого транспортного засобу.
Доводи ОСОБА_2 з приводу неправомірногостягнення витрат на правничу допомогу, так як не було надано підтверджуючих документів про оплату витрат, колегія суддів не приймає з огляду на наступне..
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача надано: Договір про надання юридичних послуг від 15.05.2018 року.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послух ( 15.05.2018 року) № 04/М , №05/М, №06/М від 21.05.2019 року детально наведений розрахок витрат на правничу допомогу. (а.с. 4-7, т. 3). Враховуючи, що представник позивача надала суду документи, що свідчать про підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так як суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення , порушив норми матеріальнго права, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог до страхової компанії підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а в частині вирішення вимог до винного водія зміні, з зазначенням обов'язку потерпвілого передати пошкоджений транспортний засіб після отримання відшкодування шкоди.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в частині задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія « Оранта» відмовлено колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь користь ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія « Оранта» суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Понесені відповідачем ОСОБА_2 витрати не відшкодовуються, оскільки апеляційний суд прийшов до висновку, що розмір відшкодування шкоди, стягнутий з винної особи, визначений районним судом вірно.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія « Оранта» задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києві від 23 червня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50000 грн., понесених судових витрат у загальному розмірі 7475,20 грн. з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» скасувати.
Постановити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1194 грн 32к.
Рішення Деснянського районного суду міста Києві від 23 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 змінити.
Доповнивши резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: Зобов'язати ОСОБА_3 після відшкодування шкоди в повному обсязі, передати ОСОБА_2 пошкоджений автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 .
В іншй частині рішення Деснянського районного суду міста Києві від 23 червня 2020 року залишити без змін.
Реквізити сторін:
ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) н
ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 )
Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ:00034186)
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання пвоного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.
Головуючий суддя: Судді: