Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6720/20 Головуючий у 1-й інст. Янчук Н. П.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
03 листопада 2020 року суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає: АДРЕСА_1 , не працює,
встановив:
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Відповідно до постанови, 01.08.2020 року о 17 год. 05 хв. ОСОБА_1 по вул. Л.Толстого, 19, в м. Житомирі керував автомобілем Фольксваген, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
На постанову суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що суд при винесенні постанови не в повній мірі з'ясував всі обставини справи, належну оцінку доказам у справі не надав, розглянув справу формально, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Зазначає, що дії працівників поліції щодо складення протоколу про адміністративне порушення в даній справі протиправними, адже відсутня подія інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Вважає, що суддя взагалі не надала оцінки його письмовим запереченням, не обґрунтувала мотиви прийняття саме такого рішення, а лише зазначила, що він не з'явився в судове засідання і його вина є доведеною.
Зазначає, що 01.07.2020 р. набув чинності Закон України від 22.11.2018 № № 2617-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» і ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
ОСОБА_1 , в судове засідання на розгляд апеляційної скарги 03.11.2020 року о 10:30 год., не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.
За таких обставин суд вважає за можливе проводити розгляд у його відсутність.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначено ст.266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров'я.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 531324 від 01.08.2020 р. (а.с.1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01.08.2020 р., які підтвердили, що ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу "Драгер" та в закладі охорони здоров'я відмовився у їх присутності.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, відеореєстратору спростовують доводи ОСОБА_5 про те, що 01 серпня 2020 року о 17:00 год. в м. Житомир по вулиці Л.Толстого, 19 він не керував транспортним засобом, оскільки відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 , саме ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген, д.н. НОМЕР_1 та здійснив зіткнення з автомобілем, який знаходився у нерухомому стані.
Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.
Крім того, апеляційний суд визнає безпідставними доводи апелянта, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VII виключається адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 року, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції «Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п.6) ст.247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
Під скасуванням акту про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акту, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м'яка, ніж адміністративна.
Між тим, Законом України від 22.11.2018 року № 2617 VIII, який набрав чинності із 01 липня 2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КпАП України, була посилена. Ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку, передбаченого ст.286-1 КУпАП.
Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а навпаки посилена (криміналізована).
Відповідно до положень ст.58 Конституції України та ч.2 ст.8 КпАП України Закон України від 22.11.2018 року № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст.130 КпАП України не має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КпАП України, які були вчинені до 01 липня 2020 року.
Особи, які вчинили такі правопорушення до 01 липня 2020 року, згідно до ч.1 ст.8 КпАП України повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч.1 ст.130 КпАП України відповідній редакції цього Закону, які діяли до 01 липня 2020 року.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цього Закону, якими запроваджено нову редакцію ст.130 КпАП України та доповнено КК України статтею 286-1.
Таким чином, на теперішній час, в тому числі і станом на 01 серпня 2020 року дата вчинення ОСОБА_1 правопорушення, стаття 130 КУпАП діяла і діє в тій редакції, що діяла і до 01 липня 2020 року.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає.
Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає.
Не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 про закриття адміністративного провадження у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, оскільки розгляді справи судом першої інстанції здійснено в межах строку визначеного ч.2 ст. 38 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2020 року щодо нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук