Провадження № 11-кп/803/2572/20 Справа № 176/1108/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участю:
секретаря - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), -
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року відмовлено у задоволенні подання “Жовтоводської виправної колонії №26” про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 .
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на відсутність підстав для задоволення подання про умовно - дострокове звільнення. При цьому, суд взяв до уваги, що невідбутий строк покарання ОСОБА_5 складає 1 рік 10 місяців 16 днів, який за весь час відбування покарання характеризується позитивно, має 7 заохочень та 2 стягнення, на виробництві установи працевлаштований різноробочим, виконує роботи по благоустрою установи, до суспільно-корисної праці та робіт відноситься сумлінно, техніку безпеки не порушує. За сумлінну поведінку та ставлення до праці 31 січня 2020 року засуджений був переведений відбувати міру покарання до дільниці соціальної реабілітації Жовтоводської ВК №26, та працевлаштований на контрагентському об'єкті «ЧП Затинацька», здобув професію - електрогазозварника, сплатив в добровільному порядку кошти за вироком суду, виконавчих листів не має. Разом з цим, суд дійшов висновку, що наявність позитивної характеристики не вказує на усвідомлення засудженим своєї вини та щире каяття у вчиненні злочину, а його поведінка свідчить лише про те, що він бажає скорішого звільнення з місць позбавлення волі та не свідчить про доведення виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити подання установи про умовно-дострокове звільнення.
В обгрунтування своїх вимог, засуджений посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду. Засуджений вказує, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що за весь час відбування покарання він мав лише заохочення, стягнень не мав, працевлаштований, закінчив професійне училище та отримав професію електрозварювальника, приймав активну участь у житті колонії, відповідально відносився до своїх обов'язків, виконував всі вимоги адміністрації. Разом з цим, звертає увагу, що за сумлінне ставлення до праці адміністрація колонії перевела його до дільниці соціальної реабілітації за межами колонії, де він працевлаштувався, а тому вважає, що довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженого щодо безпідставної відмови у застосуванні до нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень законодавства видно, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді подання установи повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження, та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2017 року, яким засуджений за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, засудженому зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 26 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року.
Також, ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року ОСОБА_5 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення за період з 21 червня 2017 року по 20 березня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ці обставини судом першої інстанції враховані при постановленні оскаржуваного рішення, також враховано й те, що перебуваючи з 28 квітня 2017 року у ДУ "Дніпровському слідчому ізоляторі", ОСОБА_5 заохочень не мав, мав 2 стягнення, які погашені за плином часу.
Поряд із цим, судом взято до уваги, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ “Жовтоводська виправна колонія №26” з 06 квітня 2018 року. За період відбуття покарання в установі характеризується позитивно, має 7 заохочень, стягнень не має, був працевлаштований різноробочим, до праці відносився сумлінно, здобув професію - електрогазозварника, залучається до робіт з благоустрою приміщень та територій установи, поставленні завдання виконує вчасно, сплатив в добровільному порядку кошти за вироком, виконавчих листів не має. За сумлінну поведінку та ставлення до праці 31 січня 2020 року був переведений відбувати міру покарання до дільниці соціальної реабілітації “Жовтоводської виправної колонії №26” та працевлаштований на контрагентському об'єкті “ЧП Затинацька”.
На час звернення до суду з цим поданням невідбута засудженим частина покарання становить 1 рік 10 місяців 16 днів.
Беручи до уваги встановлені судом відомості, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом всього строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого та вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.
Вирішуючи питання обґрунтованості вимог скарги засудженого, колегія суддів виходить й з того, що ОСОБА_5 відбуває покарання, зокрема, за вчинення злочину, який відповідно до ст. 12 КК України вважається тяжким, тому наявність 7 заохочень сама по собі не є доказом того, що засуджений довів своє виправлення.
Доводи засудженого про ненадання судом належної оцінки його особі, колегія суддів розцінює як безпідставні. Як видно з оскаржуваного рішення, суд оцінив вагомі обставини, які можуть вплинути на рішення про умовно-дострокове звільнення та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення подання установи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що наявність заохочень та відомості про належну поведінку ОСОБА_5 хоча і характеризують позитивно особу засудженого, однак з урахуванням інших встановлених судом обставин, на його виправлення не вказують.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, за доводами апеляційної скарги, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4