27.10.2020 Справа № 756/11907/20
Унікальний № 756/11907/20
Провадження № 3/756/6013/20
Іменем України
27 жовтня 2020 року суддя Оболонського районного суду м.Києва Яценко Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції ГУ НП в місті Києві щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, -
встановив:
25 вересня 2020 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18№ 358299, складений 19 вересня 2020 року ДОП відділу поліції Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києв майором поліції Білань А.М.
У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 19 вересня 2020 року об 21год.10хв. ОСОБА_1 в пивному магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований по АДРЕСА_2 здійснював підприємницьку діяльність, чи порушив вставленні карантинні обмеження Постановою КМУ №62 від 01 липня 2020 року, а саме на робочому місці відсутній журнал скринінгу термометрії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КпАП України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, справа призначена до розгляду на 27 жовтня 2020 року, порушник не з'явилась до суду, причини неявки до суду визнано неповажними, з метою дотримання розумного розгляду справи, забезпечення можливості своєчасного притягнення особи до відповідальності у випадку доведення винуватості та уникнення безкарності, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч.2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової його участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18№ 358299 від 19 вересня 2020 року, ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та витяг з реєстру платників податків, суддя встановив наступне.
Відповідно до положень ст. 44-3 КпАП України встановлена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є банкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Стаття 1 указаного Закону визначено карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.
Нормами КупАП не передбачено компетенцію суду щодо зміни суті правопорушення, його редагування, збору доказів тощо. Такі дії порушили би принцип рівності сторін та фактично свідчили б про прийняття судом сторони обвинувачення, що є неприпустимим.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Як видно з протоколу АПР18№ 358299 від 19 вересня 2020 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , порушив Постанову КМУ №62 від 01 липня 2020 року, проте не зазначено саме який пункт зазначеної постанови порушила особа, яку притягнуто до відповідальності.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є відповідальною особою ( керівником, власником, суб'єктом господарювання), на яку покладений обов'язок забезпечити виконання встановлених обмежень, зокрема ведення журналу термометрії.
Зокрема судом досліджено, що згідно наявного в матеріалах справи витягу з реєстру платників податків на додану вартість №1626544504079 від 01 квітня 2018 року та ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб'єктом господарювання за даною адресою, є фізична особа- підприємець ОСОБА_2 (а.с.5,6).
Проте, протокол про адміністративну відповідальність складено у відношенні ОСОБА_1 , який є продавцем та відомості щодо покладення на нього обов'язків щодо ведення журналу температурного скринінгу матеріали справи не містять.
Вищевикладене свідчить про недотримання відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення або і самої події.
У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", суд, повинен виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особи формулювання адміністративного правопорушення. Відповідне формулювання слід вважити по суті викладенням обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведеною не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд, суддя також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Норма ст. 44-3 КпАП України потребує обов'язкової вказівки про конкретну заборону відповідного пункту (підпункту) нормативно-правового акту, яким установлюється правила карантину саме які порушила особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців. Тому, виходячи з цього, поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття "суб'єкт господарської діяльності" з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю. За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність. Стаття 3 ГК України окреслює коло відносин, які за своєю природою можуть вважатися господарськими.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є суб'єктом господарської діяльності, керівником або відповідальною особою, на яку посадовими обов'язками покладений обов'язок по дотриманню встановлених карантинних обмежень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відсутність події адміністративного правопорушення означає, що діяльність (дія чи бездіяльність) особи не може розцінюватися як правопорушення, тобто відсутній сам факт правопорушення. У свою чергу, склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, 283-284 КпАП України, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КпАП України стосовно ОСОБА_1 з підстав ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Н.О. Яценко