Справа № 755/8632/20
"04" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Сіренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 755/8632/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
установив:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 755/8632/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач, відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як убачається із матеріалів справи в судові засідання призначені на 06.10.2020 року та 04.11.2020 року позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у справі розписка представника позивача (а.с. 40) та повідомлення Укрпошти про вручення судової повістки (а.с. 55).
За нормою частини 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Як зазначено вище, позивач повторно не з'явилась в судове засідання, була належним чином повідомлена про розгляд справи, заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходило.
За нормою частини 5 ст. 223; пункту 3 частини 1 ст. 257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання суд приймає також до увагу наступне.
У постанові від 21.09.2020 року винесеній за результатами розгляду цивільної справи № 658/1141/18 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вищевикладених обставин, враховуючи, що судовий розгляд по суті розпочався, позивач повторно не з'явилась в судове засідання, заява про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходила, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженні № 61851920 за виконавчим написом від 04.04.2020 року виданим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 6965, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості (а.с. 27-30).
Згідно положень частин 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Отже, залишення позову без розгляду зумовлює скасування заходів забезпечення позову, вжитих за заявою ОСОБА_1 вищевказаною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року.
Керуючись ст. ст. 44, 158, 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без розгляду.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року та скасувати зупинення стягнення по виконавчому провадженні № 61851920 за виконавчим написом від 04.04.2020 року виданим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 6965, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст ухвали складено 04 листопада 2020 року.
Суддя Л.М.Виниченко