Справа №:755/5116/19
"03" листопада 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву про витребування доказів, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
16 квітня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
23 червня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження у цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та призначено розгляд справи по суті.
03 листопада 2020 року представник позивача - адвокат Боченко І.П. в судовому засіданні просила задовольнити заяву про витребування доказів, яка подана до суду 21 липня 2020 року(вх.№44496/1), та витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України ОСОБА_2 , відповідачем у справі, за період з 01 червня 2017 року по 20 вересня 2018 року, оскільки, на думку представника, отримана інформація може слугувати доказом витрачання відповідачем коштів отриманих за договором позики на закордонні подорожі.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви про витребування доказів, вважає, що заява про витребування доказів подана представником позивача без дотримання процесуальних строків та після закінчення підготовчого судового засідання, крім того відомості, які просить витребувати позивач, не стосується предмету доказування в межах даного спору.
Вислухавши думку учасників справи, оцінивши наведені представником позивача підстави для витребування доказів, суд приходить до наступного.
Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суці. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів - це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України)
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. ( ч.1 ст. 84 ЦПК України)
За змістом положень частини другої та четвертої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Виходячи з положень ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України)
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ( ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України)
Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку, що заява представника позивача - адвоката Бочечко І.П. про витребування доказів не підлягає задоволенню за відсутності належного обґрунтування підстав для витребування доказів та їх відношення до предмету доказування з урахуванням підстав та предмету позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 83, 84, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Бочечко І.П. про витребування доказів, яка подана до суду 21 липня 2020 року зареєстрована за вх.№44496/1.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.