справа №619/4422/20
провадження №2-а/619/52/20
03 листопада 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Якименко Л.О.
за участю: секретаря
судового засідання Ломанової І.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Харківського прикордонного загону, ВПС «Дергачі» в особі начальника 3 групи іпк віпс (тип А) Тура Валерія Геннадійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Харківського прикордонного загону, ВПС «Дергачі» в особі начальника 3 групи іпк віпс (тип А) Тура Валерія Геннадійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що постановою начальника 3 групи іпк віпс (тип А) ВПС «Дергачі» лейтенанта Тура Валерія Геннадійовича про накладення адміністративного стягнення серія СхРУ № 072094 від 29.09.2020 позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпроАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. В постанові зазначено, що 29.09.2020 о 16 годині 04 хвилині, в пункті пропуску «Гоптівка», на в'їзді в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» позивача було виявлено після перетину державного кордону з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Маринівка», чим було порушено статтю 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VІІ від 18.01.2018. Своїми діями ОСОБА_1 порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпроАП.
Позивач не згодна з постановою про накладання адміністративного стягненню, визнання своєї вини та щире каяття не відповідає дійсності, через психологічний тиск з боку посадової особи, що схилила до підписання документів, що були надані попередньо не ознайомившись з ними. Дії начальника 3 групи іпк віпс (тип А) впс «Дергачі» лейтенанта Тура В.Г. є безпідставними та не об'єктивними.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 28.05.2015 №1462008635.
24.02.2020 позивач в'їхала до ТОТ через КПП «Мар'їнка» в напрямку м. Макіївка Донецької області з метою навідати родичів і до цього часу перебувала там. Через введення карантину у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, неодноразово намагалась виїхати з ТОТ на підконтрольну територію України через пункт пропуску «Новотроїцьке» Донецької області в зоні проведення операції об'єднаних сил «ООС», проте проїзд блокувався представниками з непідконтрольної території, через те, що місце реєстрації в паспорті зазначено м. Макіївка Донецької області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилось 45 років, задля отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки), необхідно було у місячний строк звернутись до Центру надання адміністративних послуг або підрозділу ДМС для вклеювання фотокартки, щоб уникнути обміну на паспорт з безконтактним електронним носієм (ID-картки), присвоєння унікального номеру запису у реєстрі та зняття біометричних даних через свої релігійні переконання, тому подальше перебування на ТОТ стало неможливим.
Посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не повно, не об'єктивно з'ясував всі обставини справи, як того вимагають статті 245, 280 КУпроАП, формально послався на наявність доказів, що на його думку, підтверджують провину. Не були вияснені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги пояснення позивача, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи проведений на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, надання документів, які характеризують позивача, інші докази по справі, що порушило право позивача. Крім того, не були надані належні докази факту порушення, що позивач здійснила перетин недіючого пункту пропуску. Тобто, факт підтверджується тільки зі слів посадової особи.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпроАП є суспільні відносини у сфері захисту та охорони державного кордону України. Зазначені відносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державний кордон України» та іншими нормативно-правовими актами.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 204-1 КУпроАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Наведене свідчить, що правопорушення за ст. 204-1 КУпроАП є спроба або порушення правового режиму перетину державного кордону України, а не спроба чи фізичний перетин лінії державного кордону України.
В цьому випадку, позивач даного правового режиму перетину кордону не порушила, оскільки на тій ділянці лінії кордону вказаний режим державою України не забезпечений (це ділянка державного кордону не контролюється владою, а також на цій ділянці кордону фактично не діють нормативно-правові акти України).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, згідно наданої суду заяви підтримала позовні вимоги в повному обсязі і просила їх задовольнити, а справу розглядати за її відсутності.
Представник відповідача - начальник 3 групи іпк віпс (тип А) впс Дергачі Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України лейтенант Тур В.Г. в судове засідання не з?явився, відзив на позов не надав, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. Його неявка, як суб'єкта владних повноважень, не перешкоджає розгляду справи.
Судом встановлені обставини та дослідженні докази.
Згідно ст. 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпроАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і т.д.
Згідно ч. 1 ст. 258 КУпроАП «Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається».
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.»
Згідно п.п. 6 п. 3 розділу II Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 08.09.2013 року №898, інспектор мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення та накладати адміністративне стягнення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до змісту ст.12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 із змінами та доповненнями №113-IX від 19.09.2019 слід, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Командувач об'єднаних сил уразі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів ,може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об'єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов'язковими для громадян і посадових осіб. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019року №815 із змінами стосовно п.3 слід, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об'єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об'їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об'єднаних сил ліквідуються (перекриваються). За рішенням Командувача об'єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та /або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в'їзду/виїзду, є обов'язковим для всіх осіб, які в'їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.
Відносно протиправності складання постанови слід у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки посадова особа уповноважена згідно ст. 222-1 КУпроАП розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4). Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
Позивач ОСОБА_1 у своєму адміністративному позові не заперечує тому, що вона перетнула державний кордон України з Російською Федерацією. Доказів про те, що під час спілкування з посадовою особою прикордонної служби позивач виявила бажання користуватися юридичною допомогою адвоката суду надано не було. Крім того, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на зміст ст. 204-1 КУпроАП, яка передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України, однак вона була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпроАП, тобто за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї.
Отже з огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпроАП, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 2, 5-12, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, ст.ст. 251, 254, 256, 258, 283, 287-289 КУпроАП, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка приймала участь у справі, але не була присутня при оголошення рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя Л. О. Якименко