справа №619/1956/19
провадження №1-кп/619/314/20
02.11.2020 м. Дергачі
Колегія суддів Дергачівського районного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження №12019200000000096 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золочів Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, -
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов затверджений обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019200000000096 від 17.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.
Захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
В обґрунтування зазначив, що обвинувальний акт містить істотні недоліки. Зокрема, правова кваліфікація за ч. 1 ст. 263 КК України не відповідає формулюванню обвинувачення за цією статтею; за ч. 5 ст. 185 КК України вказано три кваліфікуючі ознаки, при цьому ч. 5 містить лише одну із зазначених у правовій кваліфікації ознак - «вчинена в особливо великих розмірах». В формулюванні обвинувачення взагалі вказано, що ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України - крадіжка. Будь-яких кваліфікуючих ознак, які дозволяють кваліфікувати цю крадіжку за ч. 5 ст. 185 КК України, - не зазначено.
Також вказує, що адреси потерпілих зазначено неправильно, внаслідок чого вони не отримують кореспонденцію, яка їм направляється.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника.
Прокурор просив у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
За змістом ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Що стосується ч. 5 ст. 185 КК України, суд виходить з наступного.
Так, в обвинувальному акті зазначена правова кваліфікація дій ОСОБА_7 - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України, тобто крадіжка, кваліфікуючими ознаками якої є: «вчинена за попередньою змовою групою осіб», «поєднана з проникненням у приміщення чи інше сховище» та «вичинена в особливо великих розмірах».
Тобто стороною обвинувачення перераховані кваліфікуючі ознаки злочину, передбачені ч.ч. 2, 3, 5 ст. 185 КК України.
Крім того, у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України - крадіжку.
Таке формулювання - крадіжка, відповідає ч. 1 ст. 185 КК України, а обвинувачення пред'явлено за ч. 5 ст. 185 КК України.
Отже, в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за ч. 5 ст. 185 КК України суперечить правовій кваліфікації, що є порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Такі саме суперечності в обвинувальному акті містяться і щодо ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно правової кваліфікації дій ОСОБА_7 , він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження зі зброєю і бойовими припасами.
З викладу фактичних обставин також вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному поводженні як зі зброєю, так і з бойовими припасами.
Натомість у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження із зброєю. Незаконне поводження з бойовими припасами у формулюванні обвинувачення відсутнє.
Таким чином, виклад фактичних обставин, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України містять істотні розбіжності.
Зазначене не дає змоги суду зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичним формулюванням.
Такі суперечності, на думку суду, позбавляють суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення у відповідності до вимог ст. 348 КПК України.
Таким чином, відсутність належного викладення формулювання конкретного обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист обвинуваченого.
Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред'явленого обвинувачення та розяснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.
Аналіз змісту зазначених вимог закону у сукупності свідчить про те, що конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду. Разом з тим, обвинувальний акт повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення.
В обвинувальному акті формулювання обвинувачення з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування та, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно за ст. 91 КПК України, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.
Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».
При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акту.
Всі ці обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що є перешкодою для постановлення по справі законного і обгрунтованного та справедливого судового рішення, що є безумовною підставою для повернення акту прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України та виконання вимог КПК України з дотриманням права обвинуваченого на захист.
Крім того, в обвинувальному акті анкетні відомості потерпілого ОСОБА_8 містять виправлення. За зазначеними в обвинувальному акті адресами потерпілі неодноразово викликалися, але у судові засідання не з'являлися, що перешкоджає розгляду кримінального провадження.
Це є порушенням п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.
За таких обставин обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору по кримінальному провадженню №12019200000000096 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019200000000096 від 17.04.2019 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Дергачівський районний суд Харківської області.
Повний текст ухвали оголошено в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 04.11.2020 об 09 годині 30 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2