Справа № 491/876/20
04 листопада 2020 року м.Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков О.О. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовною завою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів на неповнолітню дитину, -
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів на неповнолітню дитину.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року у справі відкрито провадження, прийнято рішення про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Крім того, 4 листопада 2020 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру аліментів на малолітню дитину, яку за результатами автоматизованого розподілу судової справи передана для розгляду судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.
2 листопада 2020 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області через канцелярію надійшла письмова заява позивача - ОСОБА_1 про відвід головуючому у справі судді.
При цьому, відповідно до положень статті 30 ЦПК України зустрічна позовна заява має виключну підсудність.
Зокрема, частиною 6 статті 30 ЦПК України визначено, що зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову.
У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 193 ЦПК України сустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Крім того, частиною 3 статті 193 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Тобто, згідно положень статті 193 ЦПК України зустрічну позовну заяву може бути залишено без розгляду, повернуто заявнику.
При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що за наслідками розгляду заяви про відвід, може бути змінено склад суду або взагалі підсудність справи за первісною позовною заявою, що в свою чергу змінить підсудність або склад суду, який має розглядати зустрічну позовну заяву, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне розглянути заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому у справі до вирішення питання щодо відповідності зустрічної позовної заяви вимогам ЦПК України та можливості її прийняття до спільного розгляду з первісною позовною заявою.
Слід зауважити, що такий порядок вирішення процесуальних питань, сприятиме виконанню завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ, а також усуне ймовірність виникнення сумнів учасників справи щодо можливих рішень прийнятих судом щодо зустрічної позовної заяви, в разі вирішення заяви про відвід після прийняття процесуальних рішень з приводу руху зустрічної позовної заяви.
У відповідності до положень ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною 2 статті 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини 3 статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 5 статті 40 ЦПК України визначено, що якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
Станом на час подання заяви про відвід в Ананьївському районному суді Одеської області штатним розписом передбачено три посади судді.
При цьому, одна посада судді є вакантною, а суддя Ананьївського районного суду Одеської області Надер Л.М. перебуває у відпустці по догляду за дитиною, фактично здійснює правосуддя один суддя, а саме головуючий у справі Желясков О.О.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч.5 ст.40 ЦПК України, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу.
У відповідності до положень ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
При цьому, враховуючи стислі строки розгляду заяви про відвід судді, встановлені ч.7 ст.40 ЦПК України, суд вважає за необхідне розглянути заяву про відвід без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про відвід, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 2 зазначеної статті ЦПК України також передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України, якою встановлені обмеження щодо повторної участі судді у розгляді справи.
При цьому, з заяви ОСОБА_1 вбачається, що він вважає, що існують підстави для відводу головуючого у справі судді, передбачені п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, а саме інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
В якості таких підстав ОСОБА_1 зазначає, що він працює начальником Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області та, у зв'язку з виконанням службових обов'язків періодично співпрацює з Ананьївським районним судом Одеської області, що, на думку ОСОБА_1 , може викликати в учасників справи сумніви в об'єктивності розгляду справи Ананьївським районним судом Одеської області і безпосередньо суддею Желясковим О.О., неупередженості при винесенні рішення по справі.
При цьому, Цивільним процесуальним кодексом України не дано визначення поняттям неупередженості або об'єктивності та критеріїв визначення їх наявності або відсутності.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У зв'язку з чим, суд при вирішення питання про наявність підстав для відводу наведених у заяві ОСОБА_1 вважає за необхідне звернутися до практики Європейського суду з прав людини та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої в місті Рим 4 листопада 1950 року.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі «П'єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
З урахуванням викладеного суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід не містить відомостей щодо обґрунтованості сумнівів у можливій неупередженості або об'єктивності головуючого у справі судді, та є лише суб'єктивною думкою заявника.
Водночас, суд бере до уваги те, що Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (далі Принципи) від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 №2006/23 передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З урахуванням викладеного, положень ч.1 ст.36 ЦПК України, ч.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (далі Принципи) від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 №2006/23, враховуючи, що дійсно ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, дійсно працює на посаді начальника Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області та, як посадова особа органу Національної поліції, на виконання завдань покладених Законом України «Про Національну поліцію», в межах повноважень, в установлений Законом спосіб взаємодіє з органами судової влади, в тому числі з Ананьївським районним судом Одеської області, у зв'язку з чим у стороннього спостерігача дійсно можуть виникнути сумніви в неупередженості судді, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід.
При цьому, частиною 1 статті 41 ЦПК України визначено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 258-261 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовною завою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів на неповнолітню дитину, - задовольнити.
Матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів на неповнолітню дитину передати до канцелярії Ананьївського районного суду Одеської області для визначення, у відповідності до положень ст.33 ЦПК України, складу суду, який здійснюватиме подальший розгляд справи.
У відповідності до положень ч.1 ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копію ухвали вручити або надіслати учасникам справи.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: О.О.Желясков