04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 211/4266/17
провадження № 51-5288ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарженнязасудженого ОСОБА_4 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2019 року,
встановив:
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 338 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Також у вироку зазначено, що строк відбування покарання необхідно обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 в порядку виконання вироку.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 11 січня 2019 року вирок стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, засуджений ОСОБА_4 поза межами строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження постановлених щодо нього судових рішень.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження засуджений вказує на те, що договір із захисником про надання правової допомоги припинив свою дію після завершення апеляційного розгляду. Крім того, ОСОБА_4 посилається на свою юридичну необізнаність, у зв'язку з чим вважав, що касаційну скаргу має право подати захисник і лише під час відбування покарання дізнався, що також може звернутись до суду з касаційною скаргою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися з своїми аргументами та їх обґрунтуванням.
Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної статті процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Так, з вироку Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вбачається, що засуджений не перебував під вартою. Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_4 була проголошена 11 січня 2019 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для нього було 12 квітня 2019 року.
Однак ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою лише 27 жовтня 2020 року (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті), тобто після закінчення визначеного ч. 2 ст. 426 КПК строку на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 117 КПКвстановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5 - 440 кс (15) 16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Наведені засудженим доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не визнає поважними з огляду на таке.
Верховний Суд виходить із того, що встановлений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Посилання у клопотанні засудженого на юридичну необізнаність та припинення дії договору про надання правової допомоги, як на причину пропуску строку касаційного оскарження, не є такими, що слід визнати поважними, оскільки у засудженого була можливість звернутися за допомогою до іншого захисника. Також із доводів клопотання ОСОБА_4 не вбачається жодних перешкод для отримання ним юридичної допомоги в порядку, визначеному Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_4 не навів переконливих доводів щодо наявності поважних причин пропуску ним строку на касаційне оскарження постановлених щодо нього судових рішень, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, вважає за необхідне повернути касаційну скаргу, оскільки засуджений ОСОБА_4 подав її після закінчення строку касаційного оскарження, а з його клопотання не вбачається підстав для поновлення строку.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2019 року.
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3