іменем україни
2 листопада2020 року
м. Київ
справа № 761/21891/13-к
провадження № 51-4869 ск 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року,
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 13 вересня 2013 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою скаржника від 19 червня 2013 року.
Ухвалою від 31 серпня 2020 року Київський апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказане рішення слідчого судді.
Не погодившись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_4 оскаржив її в касаційному порядку.
Перевіривши доводи в касаційній скарзі та копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 307 та ст. 309 КПК (в редакції, яка діяла на момент постановлення рішення від 1 листопада 2013 року), ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена в апеляційному порядку, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(II)/2020 визнано неконституційним положення ч. 3 ст. 307 КПК у частині заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви.
Згідно зі ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ «Про Конституційний Суд України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням. Водночас відповідно до ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тобто, раніше чинний закон перестає застосовуватись у кримінальному провадженні після набрання чинності новим законом. На відміну від кримінального (матеріального) закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Разом із цим слід зазначити, що оспорювану ОСОБА_4 ухвалу слідчого судді було постановлено у 2013 році, тобто до Рішення Конституційний Суд України, і вона за правилами КПК не підлягала оскарженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, установивши, що з урахуванням положень ст. 5 КПК оспорювана ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя апеляційного суду діяв відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 цього Кодексу і правомірно відмовив у відкритті провадження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3