04 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/11618/20
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з казаним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, надану адвокату ОСОБА_1, що викладена у листі №2868/6/99-00-04-05-03-06/ІПК від 14.07.2020, та зобов'язати Державну податкову службу України надати нову податкову консультацію, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач вказав, що є самозайнятою особою (адвокат), що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ЖТ № 001144 від 19 грудня 2020 року. 02.06.2020, для оптимізації свого податкового навантаження та посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» №592-ІХ, ОСОБА_1 звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації в письмовій формі, вказавши у зверненні чіткий перелік питань. Позивач вважає, що отримана ним податкова консультація від 14.07.2020 № 2868/6/99-00-04-05-03-06/ІПК надана в порушення вимог податкового законодавства, порушує його права, оскільки консультація не надає відповідей на поставленні у зверненні питання та фактично передбачає додаткове податкове навантаження та подвійне оподаткування всупереч вимогам Закону України №592-ІХ. Позивач стверджує, що, оскільки податкова консультація від 14.07.2020 не містить опису поставлених питань, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків (прийняття Закону України №592-ІХ), обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, то остання підлягає скасуванню із зобов'язанням надати нову з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 03.09.2020.
Державною податковою службою України направлено до суду відзив на позовну заяву, з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач указував, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою - підприємцем. Порядок та умови взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці та при цьому провадять незалежну професійну діяльність, регулюються ст. 65 ПК України та Порядком обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588. У зв'язку з цим відповідач вважає, що доводи позивача є безпідставними, оскільки Державна податкова служба України діяла в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє міркування відповідача у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованість. При цьому зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (щодо усунення дискримінації по колу платників)" вирішено проблему подвійного оподаткування самозайнятих осіб. На думку позивача, тепер від подвійної сплати ЄСВ звільнені самозайняті особи, які здійснюють професійну діяльність (особи, які займаються науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою діяльністю, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю), в разі їх одночасної реєстрації також як ФОП. Однак, положення вказаного Закону відповідачем, як у податковій консультації, так і у відзиві на позовну заяву, не враховані та не містять будь-яких посилань.
03.09.2020 підготовче засідання відкладено до 14.09.2020, у зв'язку з неявкою представника відповідача.
14.09.2020, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не прибув, хоча про дату і місце засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, суд, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 02.06.2020 адвокат ОСОБА_1 звернувся до Житомирської ДПІ Житомирського управління ГУ ДФС у Житомирській області із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, з таких питань:
- яким чином особі, яка перебуває на обліку як самозайнята особа (адвокат) перейти на спрощену систему оподаткування як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (без зупинення адвокатської діяльності);
- яким чином буде оподатковуватися його діяльність як фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) на спрощеній системі оподаткування;
- які, можливо, податкові обов'язки виникають в нього - самозайнятої особи додатково як у фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат);
- чи необхідно йому самозайнятій особі додатково як у фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) відкривати банківський рахунок.
Необхідність отримання консультації позивач обґрунтував Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» №592-ІХ, який Верховна Рада України ухвалила 13 травня 2020 року, яким, на думку позивача, врегульовано питання подвійного оподаткування та дозволено фізичній особі - підприємцю з ознакою провадження незалежної професійної діяльності перебувати на спрощеній системі оподаткування та сплачувати загальнообов'язкові платежі відповідно до обраної системи без одночасного нарахування таких же платежів як самозайнята особа (адвокат).
За результатами розгляду звернення від 02.06.2020, ДПС направило позивачу податкову консультацію від 14.07.2020 № 2868/6/99-00-04-05-03-06 ІПК щодо застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому, посилаючись на положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Податкового кодексу України, контролюючим органом вказано, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою - підприємцем. До доходів, отриманих від провадження адвокатської діяльності, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Отже, фізична особа, яка отримує дохід від іншої підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.
Позивач, вважаючи, що надана відповідачем податкова консультація не містить опису поставлених питань, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у його зверненні (прийняття Закону України №592-ІХ), обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) встановлено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
В розумінні п.п. 14.1.172. п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Пунктом 52.3 статті 52 ПК України визначено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Як вбачається із матеріалів справи, звернення позивача на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 02.06.2020 містило чотири питання, виникнення яких ОСОБА_1 обумовлено Законом України від 13.05.2020 № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників".
Пунктом 1 розд. ІІ Закону України від 13.05.2020 № 592-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
У свою чергу, податкова консультація ДПС від 14.07.2020 № 2868/6/99-00-04-05-03-06/ІПК не містить конкретних відповідей на жодне із поставлених питань позивачем. Надана відповідачем індивідуальна податкова консультація містить цитування Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Податкового кодексу України, натомість посилання на Закон України від 13.05.2020 № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" у податковій консультації відсутнє.
Суд наголошує, що положеннями статті 52 ПК України передбачені обов'язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов'язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, та, відповідно, платник податків має право на її отримання. Ненаданням такої консультації або наданням неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню.
Також необхідно звернути увагу, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, адже можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.
Таким чином, отримання податкової консультації з чіткою відповіддю на поставлене питання сприяє уникненню в подальшому податкових спорів щодо поставленого питання та стабільності суспільних відносин, а відповідач як контролюючий орган зобов'язаний вживати заходів до уникнення можливих податкових спорів, в тому числі, шляхом надання податкових консультацій з конкретних питань, що ним в даному випадку зроблено не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв протиправно, оскільки не забезпечив належного розгляду порушених платником податків питань та фактично відповіді по суті порушених платником податків питань не надав.
Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2868/6/99-00-04-05-03-06/ІПК від 14.07.2020, надану адвокату ОСОБА_1
Зобов'язати Державну податкову службу України надати ОСОБА_1 нову податкову консультацію за зверненням від 02.06.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко