Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2020 р. Справа№200/9374/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, вул.Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.08.2020 року №87/1;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 року по 12.06.1990 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний орган безпідставно відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу період навчання у Вищому навчальному закладі з 01.09.1983 року по 12.06.1990 року, чим порушено права та законні інтереси позивача.
Ухвалою суду від 13.10.2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні позову відмовити. Зазначає, що період навчання позивача у навчальному закладі перебільшує загальноприйнятний період навчання у ВНЗ, а уточнюючі довідки з учбових закладів відсутні, а отже позивачем не підтверджено період навчання в вищому навчальному закладі. Крім того, записи до трудової книжки позивача внесено з порушенням, що є підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
18.03.2019 року позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням від 11.04.2019 року відповідачем не зараховано позивачеві до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 року по 12.06.1990 року та з 25.10.1988 по 25.12.1988 при призначенні пенсії по інвалідності до надання відповідної довідки.
Не погодившись з зазначеним рішенням управління, позивач звернуся до суду з позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року по справі №200/6890/19-а, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) № 87 від 11.04.2019 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) в зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії по інвалідності періоду навчання.
Зобов'язано Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) від 13.05.2019 про призначення пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.
На виконання рішення суду від 17.09.2019 року по справі №200/6890/19-а Бахмутсько-Лиманське ОУПФУ повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 на ухвалило рішення від 12.08.2020 року №87/1, яким відмовило у зарахування до страхового стажу період навчання у ВНЗ з 01.09.1983 року по 12.06.1990 року.
Згідно копії диплому серії НОМЕР_2 , позивач у 1983 році вступив до Донецького політехнічного інституту і в 1990 році закінчив повний курс названого інституту.
Архівною довідкою Автомобільно-Дорожнього інституту від 14.05.2019 року №23 підтверджено, що:
- 01.09.1983 року ОСОБА_1 зарахований студентом першого курсу, денної форми навчання за фахом «Автомобілі та автомобільне господарство» Горлівського філіалу Донецького політехнічного інституту (наказ від 27.08.1983 року №03-1235);
- 29.06.1984 року ОСОБА_1 надана академічна відпустка у зв'язку з призовом до Лав Радянської Армії (наказ від 29.06.1984 року №03-825);
- 22.07.1986 року позивача поновлено у числі студентів денної форми навчання (наказ 25.07.1986 року №758-04);
- 31.07.1990 року позивача відраховано у зв'язку з закінченням інституту та захистом дипломної роботи.
- 12.06.1990 року позивачу видано диплом від 12.06.1990 року НОМЕР_2 .
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 позивач у період з 30.06.1984 року по 29.05.1986 року проходив службу в Лавах Радянської Армії.
Здійснивши юридичну кваліфікацію спірних відносин, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Закон №1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону №1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Стаття 56 Закону №1788 визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Згідно із пунктом д) абзацу 3 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, зі вказаного Порядку убачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Відповідно до диплому позивача НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у 1983 році вступив до Донецького політехнічного інституту, а у 1990 році закінчив за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство», присвоєна кваліфікація інженера-механіка.
У дипломі відсутня інформація щодо форми навчання позивача.
В матеріалах адміністративної справи наявна архівна довідка Архівною довідкою Автомобільно-Дорожнього інституту від 14.05.2019 року №23 підтверджено, що з 01.09.1983 року ОСОБА_1 зарахований студентом першого курсу, денної форми навчання за фахом «Автомобілі та автомобільне господарство» Горлівського філіалу Донецького політехнічного інституту (наказ від 27.08.1983 року №03-1235); 29.06.1984 року ОСОБА_1 надана академічна відпустка у зв'язку з призовом до Лав Радянської Армії (наказ від 29.06.1984 року №03-825); 22.07.1986 року позивача поновлено у числі студентів денної форми навчання (наказ 25.07.1986 року №758-04); 31.07.1990 року позивача відраховано у зв'язку з закінченням інституту та захистом дипломної роботи.
Вказана довідка видана державним освітнім закладом вищої професійної освіти «Донецький національний технічний університет «Автомобільно-Дорожній інститут» Донецької народної республіки, засвідчені печаткою цього закладу.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року у справі № 711/10426/16-а, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на зарахування до страхового періоду навчання з підстави знаходження підприємств та установ, які видали документи на підтвердження такого періоду, на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був надати належну оцінку всім наданим позивачем для підтвердження спірного періоду документам, які видані та засвідчені з населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження - м. Донецька.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17.
З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведеній довідці від 14.05.2019 року №23.
За таких обставин суд вважає, що така підстава не зарахування спірного стажу як відсутність підтверджуючої довідки не є обґрунтованою, період перебування позивача на навчанні з 01.09.1983 по 12.06.1990 підтверджено під час розгляду справи належними та достатніми доказами, а отже, період часу з 01 вересня 1983 року (дата зарахування до навчального закладу) по 29.06.1984 (дата виходу у академічну відпустку), 22.07.1986 (дата повернення з академічної відпустки) по 31.07.1990 (дата відрахування з учбового закладу) з має бути зарахований як період навчання у зазначеному учбовому закладі.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом скасування рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №87/1 від 12.08.2020 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності з зарахуванням до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 12.06.1990 року.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського ОУПФУ на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, вул.Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, вул.Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500) від 12.08.2020 року №87/1 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, вул.Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 18 березня 2019 року №1463 про призначення пенсії по інвалідності із зарахуванням до загального страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1983 року по 12.06.1990 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, вул.Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 04 листопада 2020 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв