Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2020 р. Справа№200/5959/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши у письмовому провадженні (за правилами загального позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі начальника Гречишкіна Юрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі начальника Гречишкіна Ю.А. в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі начальника Гречишкіна Ю.А., щодо відмови у задоволені інформаційного запиту;
- зобов'язати відповідача - Волноваський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі начальника Гречишкіна Ю.А., надати позивачу - ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту;
- розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без виклику до суду сторін.
Позов обґрунтовував тим, що відповідач листом від 12.06.2020 року відмовив йому в наданні інформації на його запит, чим порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У зв'язку з тим, що позовна заява була подана без дотримання вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позовна заява була залишена без руху.
Зазначеною ухвалою позивачеві був встановлений строк для усунення недоліків, шляхом власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позивач виконав вимоги ухвали, тим самим усунувши недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 13 липня 2020 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 4 листопада 2020 року.
05 жовтня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
У провадженні слідчого відділу Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження 42015050630000016 відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2015 року ч.1 ст.190 КК України за зверненням ОСОБА_1 щодо нібито самовільного заняття невідомими особами земельними ділянками на території Волноваського району Донецької області.
22.03.2016 року кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. До теперішнього часу рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.
09.06.2020 року до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42015050630000016 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (вх. № 4зі).
12.06.2020 року на адресу ОСОБА_1 за вих. № 4зі/501/01-2020 направлено відповідь щодо остаточного прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42015050630000016. В частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що ст. 60 КПК України не передбачено ознайомлення заявника з матеріалами кримінального провадження.
Крім того, у провадженні СВ Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження № 42015050630000062 відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2015 за ч. 1 ст. 190 КК України за зверненням керівника групи операцій в адміністративних одиницях ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО з дислокацією у м. Волноваха полковника ОСОБА_2 щодо нібито незаконної поставки вугілля.
22.03.2016 року кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. До теперішнього часу рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.
09.06.2020 року до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42015050630000062 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (вх. № 5зі).
12.06.2020 року на адресу ОСОБА_1 за вих. № 5зі/501/01-2020 направлено відповідь щодо остаточного прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42015050630000062. В частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 220, 221 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_1 не є стороною або учасником кримінального провадження.
На підставі викладеного, просить суд відмовити ОСОБА_1 в позові до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області в особі начальника Гречишкіна Юрія Анатолійовича.
04 листопада 2020 року в судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданого 19.12.2001року Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.3) та головним редактором газети "Народовладдя про всіх і про все" (а.с.8).
09.06.2020 року до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42015050630000016 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (а.с.4).
12.06.2020 року на адресу ОСОБА_1 за вих. № 4зі/501/01-2020 направлено відповідь щодо остаточного прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42015050630000016. В частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що ст. 60 КПК України не передбачено ознайомлення заявника з матеріалами кримінального провадження.
09.06.2020 року до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42015050630000062 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (а.с.7).
12.06.2020 року на адресу ОСОБА_1 за вих. № 5зі/501/01-2020 направлено відповідь щодо остаточного прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42015050630000062. В частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 220, 221 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_1 не є стороною або учасником кримінального провадження.
Не погодившись із даною відповіддю, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків(стаття 71 КАС України).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із ст.12 Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 1 та 2 статті 2 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено шляхи доступу до інформації, а саме: систематичне та оперативне оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Як уже зазначено, частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими, зокрема, є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Положеннями пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з положеннями статті 16 Закону №2939-VI, розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно частин 1-2 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
З аналізу наведених норм закону вбачається, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб'єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб. Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Зазначеним Законом не передбачено надання роз'яснень з будь-яких питань та надання правової оцінки певним фактам.
Статтею 2 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також, на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладеними в постанові від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Відтак, положення Закону «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ учасників кримінального провадження до отримання інформації або документів, створених у ході здійснення досудового розслідування.
Згідно вимог п.19 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Згідно вимог п.25 ч.1 ст.3 КПК України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Статтею 220 КПК України визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Статтею 221 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Згідно вимог ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У провадженні слідчого відділу (далі СВ) Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження 42015050630000016, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2015 року за ч. 1 ст. 190 КК України за зверненням ОСОБА_1 щодо нібито самовільного заняття невідомими особами земельними ділянками на території Волноваського району Донецької області.
22.03.2016 року кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. До теперішнього часу рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.
09.06.2020 року до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42015050630000016 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (вх. № 4зі).
Відповідно до ч. 2 ст. 60 КПК України заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
12.06.2020 року на адресу ОСОБА_1 за вих. № 4зі/501/01-2020 направлено відповідь щодо остаточного прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42015050630000016. В частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що ст. 60 КПК України не передбачено ознайомлення заявника з матеріалами кримінального провадження.
Крім того, у провадженні СВ Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження № 42015050630000062 відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2015 року за ч. 1 ст. 190 КК України за зверненням керівника групи операцій в адміністративних одиницях ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО з дислокацією у м. Волноваха полковника ОСОБА_2 щодо нібито незаконної поставки вугілля.
22.03.2016 року кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України. До теперішнього часу рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось та не скасовувалось.
09.06.2020 року до Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява ОСОБА_1 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 42015050630000062 та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (вх. № 5зі).
Оскільки, ОСОБА_1 не є учасником або стороною кримінального провадження, відповідачем було надано відповідну відповідь 12.06.2020 щодо остаточного прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42015050630000062. В частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 220, 221 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_1 не є стороною або учасником кримінального провадження.
Отже підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною відсутні, з огляду на що відмовляє у задоволені позовних вимог.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі начальника Гречишкіна Юрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його підписано суддею головуючим 04 листопада 2020 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Хохленков