04 листопада 2020 р.Справа №160/14224/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя - Голобутовський Р.З.,
секретар судового засідання - Вербний Д.С.,
за участі:
представника заявника - Целік В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/14224/20 за позовною заявою Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,
03.11.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 Наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2020 року № 3693/5 «Про задоволення скарги» та пункт 6 наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2020 року № 3693/5 «Про задоволення скарги» в частині тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
04.11.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:
- зупинити дію пункту 6 Наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2020 року № 3693/5 «Про задоволення скарги» в частині тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позовну зазначено, що дія оскаржуваного Наказу фактично заподіює шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення.
Також заявник зазначає, що у разі задоволення позову порушене право позивача не буде поновленим, адже положення оскаржуваного Наказу щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже буде виконане, а позивач буде змушений звертатись до суду з новим позовом про відшкодування збитків за блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Наказу. Для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а розгляд заявлених позовних вимог у цій справі взагалі втратить будь-який сенс. Тому без вжиття заходів забезпечення позову неможливо буде захистити права позивача, так як у разі невжиття заходів забезпечення позову ефективний захист та поновлення порушеного права позивача буде неможливим, адже до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі та надання правової оцінки оскаржуваному Наказу він вже буде виконаний. Невжиття забезпечення позову у вигляді зупинення дії пункту 6 наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2020 року № 3693/5 «Про задоволення скарги», як індивідуального акту, вже має несприятливі наслідки для позивача, оскільки позбавляє позивача засобів до існування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року заяву про забезпечення позову призначено до судового розгляду на 04.11.2020 року о 09 год. 30 хв.
У судове засідання представники Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" не з'явились. Про дату, час і місце розгляду заяви про забезпечення позову належним чином повідомлені.
У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що здійснення нотаріальної діяльності є єдиним джерелом доходу заявника, що без доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріус не може здійснювати свої повноваження. Крім того, вказав, що у заявника працевлаштовані помічник та юрисконсульт, яким він платить заробітну плату. Без здійснення своїх повноважень, заявнику та його працівникам буде завдано величезні збитки. Працевлаштовані працівники не отримуватимуть заробітну плату, а у зв'язку із пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні можуть залишитись без засобів до існування. Отже, на думку представника, оскаржуваний наказ завдає шкоди не тільки заявнику та його працівникам та їх сім'ям, які залишаються без джерела доходу.
Вирішуючи заяву Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Пунктом 6 Наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2020 року № 3693/5 «Про задоволення скарги» тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
Враховуючи наведену норму, заявник не може займатись іншою оплачуваною роботою, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
У відповідності до ст. 32 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Судом встановлено, що єдиним джерелом доходу заявника є здійснення ним нотаріальної діяльності. Також у відповідності до наданої представником заявника довідки від 04.11.2020 року Вих. № 30/01-16 у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 офіційно працевлаштовані дві особи, а саме: помічник приватного нотаріуса та юрисконсульт.
Відтак, шляхом видачі оскаржуваного Наказу заявника фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у заявника є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків та оплати праці найманих працівників, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.
Крім того, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 826/15847/17 викладено правову позицію щодо правомірності вжиття заходів забезпечення позову аналогічних спорів шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України про обмеження доступу державних реєстраторів - нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вітдак, шляхом прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного Наказу порушено гарантоване Конституцією України право заявника на працю, оскільки його діяльність як приватного нотаріуса пов'язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фактично заявника позбавлено можливості отримувати дохід від професійної діяльності.
Станом на день розгляду заяви оскаржуваний наказ є чинним, а відтак, заявник не має можливості здійснювати нотаріальну діяльність, що є єдиним джерелом його доходу.
У справі № 160/14224/20 заявником оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, якими заявнику заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дія оскаржуваного Наказу про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливлює здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам не тільки заявника, а й його офіційно влаштованих працівників, для відновлення, яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Оскільки, правомірність оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, а оскаржуваний наказ має правовим наслідком позбавлення позивача можливості та права здійснювати повноваження, визначені законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить заявник, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законності чи протиправності дій відповідача.
Наведене, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснив оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Також, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно п. 2.2. Статуту Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (розміщений у вільному доступі за посиланням: https://nais.gov.ua/about), основними завданнями підприємства є технічне і технологічне забезпечення, супроводження збереження та захист даних; здійснення технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Системи.
Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення реального виконання ухвали про забезпечення позову та уникнення випадків неправильного трактування порядку її виконання, суд вважає за необхідне визначити спосіб і порядок її виконання шляхом зобов'язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи", як суб'єкта, основними завданнями якого є, зокрема, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, у тому числі, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто суб'єкта, який фактично наділений повноваженнями виконання відповідного рішення Міністерства юстиції України, відновити Приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 77, 150-154, 242, 248, 372 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/14224/20 за позовною заявою Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство Національні інформаційні системи про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Зупинити дію пункту 6 наказу Міністерства юстиції України від 22.10.2020 року № 3693/5 «Про задоволення скарги» в частині тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Визначити спосіб і порядок виконання ухвали про забезпечення позову шляхом зобов'язання Державного підприємства "Національні інформаційні системи" відновити приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Стягувач: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622);
Державне підприємство Національні інформаційні системи (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008).
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до 04.11.2023 року (включно).
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський