04 листопада 2020 року Справа № 160/10159/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.01.2020 року № 208/03.7-22 "Про відмову у призначенні пенсії за віком" ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року № 11583-12440/Б-03/8-0400/20 "Про відмову у призначенні пенсії за віком" ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11 листопада 2019 року по 26 липня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного відділу обслуговування громадян у м. Дніпро (сервісний центр) із заявою та пакетом документів для призначення пенсії за віком. 29.01.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №208/03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком». Позивач зазначає, що вказане рішення прийнято за 13 днів до встановленого відповідачем строку на подання додаткових документів. 05.06.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте відповідачем відмовлено без надання строку на подання документів. Рішення про відмову мотивовано тим, що довідка, видана позивачу прокуратурою Дніпропетровської області для підтвердження періодів роботи, не відповідає Порядку, без конкретного визначення в чому саме полягає така невідповідність. 27.07.2020 року позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, та 29.07.2020 року позивачу призначено пенсію з 27.07.2020 року. Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправними, оскільки правильність складання прокуратурою Дніпропетровської області довідки про трудовий стаж не залежить від волі позивача, а тому пенсія має бути призначена з моменту первинного звернення за її призначенням з 11.11.2019 року. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року позовну заяву залишено без руху.
15.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано документ про сплату судового збору та уточнену позовну заяву із додатками.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/10159/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
19.10.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати наступні періоди роботи: з 08.07.1987 року по 01.08.1988 року - потребує підтверджувальної довідки за формою згідно з порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; з 30.07.1990 року по 18.12.1992 року, оскільки печатка не читається. Страховий стаж позивача обраховано та він склав 13 років 4 місяці, що є недостатнім для призначення пенсії, тому в призначенні пенсії відмовлено.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України.
11.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Лівобережний відділ обслуговування громадян у м. Дніпро із заявою про призначення пенсії, надавши до заяви: паспорт, трудову книжку НОМЕР_2 , військовий квиток, диплом про навчання, довідку про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року, заяву про спосіб виплати пенсії, фотокартку.
У виданій позивачу розписці-повідомленні від 11.11.2019 року за №4547 визначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії:
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру з визначенням строку подачі документів до 10.02.2020 року;
- довідка про зміну назви організації з визначенням строку подачі документів до 10.02.2020 року;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 за період з 08.07.1987 року по 01.08.1988 року, з 30.07.1990 року по 18.12.1992 року, з визначенням строку подачі документів до 10.02.2020 року.
До спливу встановленого строку подачі документів, визначеного в розписці-повідомленні від 11.11.2019 року за №4547 (10.02.2020 року) відділом з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 29.01.2020 року направлено на адресу позивача лист №208/03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком», в якому зазначено, що безпосередній страховий стаж позивача становить 13 років 04 місяці. До страхового стажу неможливо зарахувати періоди роботи:
- з 08.07.1987 року по 01.08.1988 року - період роботи потребує підтверджуючу довідку;
- з 30.07.1990 року по 18.12.1992 року - печатка не читається.
05.06.2020 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши довідку №11-3273-19 від 19.11.2019 року, яка видана прокуратурою Дніпропетровської області, про підтвердження періодів роботи з 08.07.1987 року по 01.08.1988 року, з 30.07.1990 року по 18.12.1992 року.
24.06.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено позивачу електронний лист №11583-12440/Б-03/8-0400/20 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено, що позивачем була надана довідка №11-3273-19 від 19.11.2019 року, яка видана прокуратурою Дніпропетровської області, про підтвердження періодів роботи з 08.07.1987 року по 01.08.1988 року, з 30.07.1990 року по 18.12.1992 року, яка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме в довідці не вказана повна підстава видачі довідки.
Позивачем у подальшому отримано нову довідку прокуратури Дніпропетровської області, про підтвердження періодів роботи з 08.07.1987 року по 01.08.1988 року, з 30.07.1990 року по 18.12.1992 року.
27.07.2020 року позивач втретє звернувся за призначенням пенсії.
29.07.2020 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045750007855 позивачу призначено пенсії за віком з 27.07.2020 року.
Не погоджуючись з рішеннями про відмову у призначенні пенсії, та вважаючи, що пенсія має бути призначена з дня першого звернення за її призначенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначено статтею 44 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 44 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У силу положень частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок № 22-1).
За змістом пунктів 1.1., 1.2. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Відповідно до п. 1.6. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно із п. 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
З пункту 2.1. Порядку № 22-1 вбачається, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, як:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Згідно із пунктом 2.9. Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Пунктом 2.22. Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2.23. Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
За змістом пункту 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
В силу вимог пункту 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно із пунктом 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що громадянин України, який досяг віку, визначеного статтею 27 Закону № 1058-IV, за наявності необхідного стажу, має право на отримання пенсії за віком. Вказане право реалізується шляхом звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, до якої додаються документи, передбачені Порядком № 22-1. При цьому достатність документів встановлюється під час прийняття заяви органом Пенсійного фонду. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів у десятиденний термін з дня надходження заяви.
Судом встановлено, що при первісному зверненні позивача із заявою про призначення пенсії, відповідачем було видано розписку-повідомлення за №4547, в якій за підписами посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначено позивачу строк до 10.02.2020 року подати додаткові документи з метою можливості призначення пенсії з 11.11.201 року - дати першого звернення.
Проте, позбавивши позивача у строк до 10.02.2020 року додаткові документи, відповідачем винесено рішення від 29.01.2020 року №208/03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».
Отже, відповідачем не дотримано встановленого Порядком № 22-1 тримісячного строку на подання пенсіонером додаткових документів для призначення пенсії та порушені права позивача шляхом передчасного винесення рішення від 29.01.2020 року №208/03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».
Відповідні обставини мали місце під час розгляду заяви позивача від 05.06.2020 року, проте, у цьому випадку відповідачем винесено рішення, оформлене електронним листом від 24.06.2020 року №11583-12440/Б-03/8-0400/20 про відмову у призначенні пенсії, без надання позивачу строку на усунення недоліків поданої заяви про призначення пенсії та довідки прокуратури Дніпропетровської області №11-3273-19.
Суд зазначає, що між сторонами не існує спору щодо права позивача на призначення пенсії, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено стаж позивача та право на призначення пенсії, та пенсію призначено рішенням від 29.07.2020 року №045750007855.
У справі, що розглядається, має місце спір про дату, з якої має призначатись пенсія.
Суд зазначає, що оскільки непризначення пенсії позивачу з дати первісного звернення до органу Пенсійного фонду відбулось, і в тому числі, через протиправні дії відповідача, які виразились у передчасному прийнятті рішення від 29.01.2020 року №208/03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком» та у подальшому ненаданні позивачу строку на усунення недоліків поданих документів за рішенням від 24.06.2020 року №11583-12440/Б-03/8-0400/20, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії з дати первісного звернення за призначенням пенсії.
Крім того, суд зазначає, що поданими документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачем підтверджено наявність права на призначення пенсії на дату первісного звернення за призначенням пенсії, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено право позивача на призначення пенсії.
Також суд звертає увагу, що відповідачем на спростування наведеної позиції позивача не надано жодних обґрунтувань.
Стосовно недотримання форми довідки №11-3273-19 від 19.11.2019 року, виданої прокуратурою Дніпропетровської області суд зазначає, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення документації та видачі довідок про періоди роботи покладається на підприємство, відтак, недотримання форми підтверджуючої довідки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача та відмови у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що непризначення пенсії з моменту первісного звернення із заявою, з огляду на протиправні та передчасні рішення про відмову у призначенні пенсії, суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення документації на підприємстві, установі, організації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у такій документації.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні довідки на підтвердження трудового стажу.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії з моменту первісного звернення з 11.11.2019 року, а тому порушене право позивача підлягає відновленню судом.
Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.01.2020 року № 208/03.7-22 "Про відмову у призначенні пенсії за віком" ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року № 11583-12440/Б-03/8-0400/20 "Про відмову у призначенні пенсії за віком" ОСОБА_1 .
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11 листопада 2019 року по 26 липня 2020 року, суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 11.11.2019 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та на підставі всіх наявних документів про підтвердження трудового стажу.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх рішень, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №N0ERG4218M від 21.08.2020 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.01.2020 року № 208/03.7-22 «Про відмову у призначенні пенсії за віком» ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року № 11583-12440/Б-03/8-0400/20 «Про відмову у призначенні пенсії за віком» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 11.11.2019 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та на підставі всіх наявних документів про підтвердження трудового стажу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський