02 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/4171/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Мудрий С.М.)
від 23.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пашкіна С.А., судді: Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.)
від 01.09.2020
у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 1 379 209, 43 грн,
Рішенням від 12.02.2020 у справі № 910/4171/20 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020) Господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю.
22.09.2020 АТ "Укргазвидобування" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі № 910/4171/20, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
07.10.2020 касаційну скаргу зареєстровано та передано судді-доповідачці Кондратовій І.Д., визначеній в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону від 15.01.2020 № 460 - ІХ, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував но-рму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити:
1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосували чи порушили суди в оскаржуваних судових рішеннях;
2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням норми права та змісту правовідносин, у яких цю норму права застосовано - у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу;
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права, а також зазначенням постанови Верховного Суду, у якій викладено цей висновок, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення - у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу;
- зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, - у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
При цьому скаржник має враховувати, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
У разі оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу та їх змістовне обґрунтування.
У касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування" викладає власну позицію у справі, зазначає, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики в частині можливості застосування акту, що прийнятий органом, формування якого відбулося не в конституційний спосіб, а справа має виняткове значення для АТ "Укргазвидобування", оскільки воно є найбільшим газовидобувним підприємством в Україні, забезпечує 75 % населення природним газом і передає газ не тільки до позивача, а й інших операторів газорозподільної системи, тому її вирішення вплине на правовідносини учасників цього ринку.
Верховний Суд зауважує, що ці випадки є підставами для оскарження судових рішень у справах іншої категорії (у малозначних та з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тому їх зазначення не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у справі № 910/4171/20, ціна позову в якій 1 379 209,43 грн, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім цього, заявник:
- зазначає про неврахування судами висновків рішення Конституційного Суду України № 5-р/2019 від 13.06.2019 у справі № 1-171/2018 (5133/16);
- стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (глави 1 розділу VIII кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, частини 1 статті 626, частини 1 статті 638, статті 678 Цивільного кодексу України, статей 174, 179, частини 1-3 статті 180, статті 268 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів), порушення норми статті 236 Господарського процесуального кодексу України, проте зазначає як підставу касаційного оскарження неврахування судами висновку про застосування інших норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/9278/16-ц, без обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у справі № 638/9278/16-ц (у якій спір стосувався дій державного виконавця щодо повернення без виконання судового наказу з мотивів несплати авансового внеску) та у справі, судові рішення у якій він оскаржує;
- зазначає про відсутність висновку Верховного Суду про застосування постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, проте не конкретизує, щодо застосування яких саме норм відсутній висновок.
Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 у справі № 910/4171/20 залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити норми права, що неправильно застосовані чи порушені судами попередніх інстанцій, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) щодо кожної з неправильно застосованих/порушених норм, з доказами надіслання копій касаційної скарги та відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги учасникам справи.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова