Справа: № 22-а-5221/09 Головуючий у 1-й інстанції: Остахнович А.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
"15" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П, Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -
У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Київського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсійного забезпечення, мотивуючи свої вимоги тим, що він прослужив у Збройних Силах на протязі 35 календарних років. В 1976 році був звільнений у запас, йому призначена пенсія, яка була перерахована за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". В період 1995-2003 роки у діючі законодавчі акти з питань обчислення пенсії військовослужбовцям було внесено ряд змін, на підставі чого він звертався до відповідача і просив провести перерахунок його пенсії відповідно до вимог діючого законодавства, однак йому було відмовлено, тому він в судовому порядку просить зобов'язати відповідача перерахувати призначену йому пенсію з урахуванням: преміювання у розмірі 33,3% згідно з п.1.1. "Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" та п. 3 Постанови КМУ від 22.05.2000 року з 01.10.1996 року, 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року з 01.01.2003 року; 90 % надбавки за безперервну службу згідно Указу президента України від 5.05.2003 року №389 з 01.05.2003 року, 40% надбавки до посадового окладу згідно Указу президента України від 14.09.1999 року №847/99 з 01.09.1999 р. по 01.01.2003 р.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню, з постановленням нової постанови, якою слід відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах. Згідно з випискою з приказу Міністра Оборони СРСР №0327 від 13.05.1976 року був звільнений у запас згідно ст. 59 «б»- за станом здоров'я.
Згідно представленого розрахунку позивач має 35 років вислуги в Збройних Силах.
З 1976 року позивачу нарахована пенсія, яка в подальшому перераховувалась відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»№ 389/2003 від 05.05.2003 року, позивачу повинна була виплачуватись надбавка в розмірі 90% від грошового забезпечення, як такому, що має понад 25 років безперервної військової служби.
Згідно п. 1 Указу Президента України “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” № 389 від 5 травня 2003 року Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби та Начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управління державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10 відсотків; понад 10 років - до 30 відсотків; понад 15 років - до 50 відсотків; понад 20 років - до 70 відсотків; понад 25 років - до 90 відсотків.
Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
На виконання цього Указу наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 31 жовтня 2003 року, затверджено інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою визначаються її розміри, порядок і умови виплати.
18.12.2007 року Президент України скасував Указ “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” № 389 від 5 травня 2003 року, проте суд при вирішенні спору керується нормами законодавчих актів, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України (п. 2 наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України»).
Особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 (п. 1.2 наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України»).
На день видання Указу Президента України “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” № 389 від 05 травня 2003 року позивач отримував надбавку в розмірі меншому ніж 90 %.
Суд не може погодитись з думкою позивача, що дії відповідача, які виразились в нарахуванні та виплаті надбавки в меншому розмірі, ніж 90 %, є неправомірними, з наступних підстав.
Як вбачається з Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003 року, Міністру оборони України, Міністру внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби та Начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям, які прослужили в Збройних Силах України понад 25 років надбавку в розмірі до 90 %.
Таким чином, чинним законодавством України не передбачено обов'язку відповідача виплачувати даним особам надбавку в розмірі саме 90 %, виплата даної надбавки в меншому розмірі є цілком правомірною.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачу правомірно виплачувалася надбавка до грошового забезпечення за безперервну службу на підставі відповідного розпорядження Міністра оборони України, яким встановлювалися конкретні розміри надбавки за безперервну службу з огляду на наявність бюджетних коштів, передбачених на утримання Збройних Сил України. Тобто, Міністр оборони України вживав заходів щодо поліпшення матеріального забезпечення військовослужбовців, шляхом реалізації наданого йому права на встановлення надбавки, при цьому будучи змушеним встановлювати її розмір нижчим від максимально можливого, внаслідок відсутності достатньої кількості коштів. Відповідно, на місцях надбавка військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, виплачувалася у максимальних розмірах, встановлених Міністром оборони України на відповідний період.
Колегія суддів враховує, що протягом 1996-2003 р. р. було прийнято ряд нормативних актів, якими були введені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців.
До 01.01.2005р. перерахунок пенсій військовослужбовцям здійснювався відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»призначених пенсій військовослужбовцям здійснюється у зв'язку зі змінами, що сталися після звільнення зі служби, розмірів грошового забезпечення , виходячи з якого обчислювалась раніше призначена пенсія.
15.06.2004 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 1769-ІV, який набув чинності 01.01.2005 року, введено нові види грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Пунктом 2 Прикінцевих положень згадано Закону встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії. У разі якщо внаслідок перерахунку за нормами цього Закону розмір пенсії або виплачуваної в період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року її частини зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач має право на перерахунок пенсії, у зв'язку з введенням нових видів грошового забезпечення і після його звільнення, лише з 01.01.2005р., оскільки закони України не мають зворотної дії у часі.
Аналогічні положення відображені і в абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15.04.2005р., де зазначено, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 р., не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом N 2262-XII, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон N 1769-IV, який набув чинності 1 січня 2005 р., не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 р., задоволенню не підлягають.
Крім того, 14 червня 2007р. Конституційним судом по справі № 3-рп / 2007 винесено рішення, яким визнано таким, що відповідає Конституції України, перше речення пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15.червня 2004 року № 1769-IV.
У рішенні зазначено, що особи, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом мають право на перерахунок раніше призначеної пенсії та виплату 50 % перерахованої пенсії з 01 січня 2005 p., а з 01 січня 2006 р. - 100 % перерахованої пенсії.
Оскільки пенсія позивачу була призначена до прийняття нормативних актів, якими були введені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, а саме: Указу Президента України від 14.07.1999 р. № 847 "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України", яким з 01.09.1999 року впроваджено щомісячну надбавку у розмірі 40 % посадового окладу, Указів Президента України № 615/95 від 14.07.1995р. та № 923 від 04.10.1996р., Постанови КМУ від 22.05.2000р. № 829 та Наказу Міністерства Оборони України від 05.03.2001р., № 75 Про затвердження "Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України", зареєстрованого в Мінюсті України 20.03.2001р. № 251/5442, якими введено щомісячну премію 33,3 %, тобто, під час проходження служби позивач не отримував вищевказаних додаткових видів грошового забезпечення, то і підстави для перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням вказаних надбавок до 01.01.2005 р. відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені надбавки приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували їх під час проходження служби й звільнені після їх запровадження.
Право на перерахунок пенсії колишнім військовослужбовцям, які до звільнення з військової служби не отримували надбавок, запроваджених зазначеними Указами, не передбачено як цими Указами так і діючим військовим пенсійним законодавством.
Позивач звільнений зі служби у 1976 році до запровадження цих надбавок, а тому відповідач законно відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.3 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, підпунктом 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області -задовольнити.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року -скасувати.
Постановити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року