Справа: № 2-а-236/09 Головуючий у 1-й інстанції: Вознюк С.М.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"20" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області про захист прав зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області про захист прав зобов'язання вчинити дії, а саме: провести перерахунок як інваліду І групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.10.2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його пенсія не може бути нижчою за 10 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинна призначатися в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вказані виплати проводяться в значно нижчому розмірі.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області відносно нарахування та виплату ОСОБА_2 державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 1058-IV починаючи з 01.10.2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 1058-IV починаючи з 01.10.2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Позивач у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом І групи та має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Крім цього судом першої інстанції встановлено, що спір між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання пенсії, як особи, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і є інвалідом І групи, відсутній.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки розрахунок пенсій позивачу здійснено виходячи з розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Задовольняючи позовні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача не відповідали вимогам ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон), позивачу призначена пенсія як інваліду І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Вказані виплати здійснюються відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Проте позивач має право на отримання пенсії як інваліду І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, розмір яких повинен визначатися відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Постановою КМУ.
Наявність такого права у позивача є визначальним моментом для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими змінено положення ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, позивач має право на отримання виплат, у розмірі, передбаченому ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.
Проте, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки судом першої інстанції не зазначено кінцеву дату періоду, за який зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсію як інваліду І групи, інвалідність якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а саме: по 31 грудня 2008 року.
У зв'язку з вищеописаним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено по суті справу, проте не зазначено кінцеву дату періоду, протягом якого відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсій позивача, у зв'язку з чим постанова підлягає зміні в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, ст. ст. 319, 323-325, 327 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2009 року - змінити, виклавши другий та третій абзаци її резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 здійснити перерахунок додаткової пенсії та пенсії по інвалідності - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області здійснити з урахуванням проведених виплат перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 щомісячну додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду І групи відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області здійснити з урахуванням проведених виплат перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком, встановленої ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.»
В решті постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович