Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у прийнятті додаткового рішення
"02" листопада 2020 р.Справа № 922/1669/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" адвоката Л.М.Макотченко щодо вирішення питання про розподіл судових витрат
по матеріалам справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон", м. Дніпро
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків
про стягнення коштів
Господарським судом Харківської області 04.08.2020 р. було розглянуто справу № 922/1669/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення коштів, на підставі чого постановлено рішення щодо часткового задоволення позову та стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" суми заборгованості за договором № 238-10/347-ВК від 17.12.2018 р. в розмірі 1443334,32 грн. (яка складається з суми основного боргу в розмірі 1113447,19 грн., суми пені в розмірі 251867,51 грн., 1% річних в сумі 22577,03 грн. та втрат від інфляції в сумі 55442,59 грн.), а також суму судового збору у розмірі 34865,75 грн.
Також судом 25 вересня 2020року постановлено рішення (додаткове) стосовно поданої 17.08.2020 р. заяви Позивача (вх. № 18959) про вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу при ухваленні рішення по суті позовних вимог в сумі 26400,00 грн., де було задоволено таку заяву та присуджено до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26400,00 грн.
На адресу суду надійшла заява (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" адвоката Л.М.Макотченко щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14433,34 грн. на підставі та в порядку статей 123, 126, 244 ГПК України.
Звертаючись з заявою (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.) щодо вирішення питання про розподіл судових витрат представник Приватного акціонерного товариства "Юнікон" адвокат Л.М.Макотченко посилається на п. 3 Протоколу від 29.05.2020 узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору від 20.09.2019 р. яким зазначено, що "Гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта, в тому числі у разі задоволення позовних вимог частково (гонорар успіху), Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату у розмірі 1 % (один відсоток) від стягнутої (присудженої) на користь Клієнта суми за рішенням суду після набуття рішенням суду у справі Клієнта законної сили та за умови не подання відповідачем у справі касаційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з моменту закінчення строку на касаційне оскарження, передбаченого процесуальним законодавством."
Заявник вважає, що витрати на правничу допомогу у вигляді гонорару за прийняття рішення на користь Клієнта. які поніс Позивач, складають суму у розмірі 14433,34 грн. є обґрунтованими з огляду на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Дослідивши заяву (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.), матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що заява (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" адвоката Л.М.Макотченко щодо вирішення питання про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Виходячи з аналізу наведених норм вбачається, що "гонорар успіху" чи винагорода адвоката не відповідає встановленим вимогам які можна віднести до судових витрат, що належать грошовим і матеріальним виплатам, які не передбачені актами чинного законодавства, оскільки з боку адвоката не вчинено певних дій у вигляді професійної правничої допомоги відповідно до чого клієнт зобов'язується оплатити зазначену послугу.
Крім того, суд зазначає, що до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2019 адвокат надає клієнту юридичні послуги на платній основі, а клієнт в свою чергу зобов'язується їх оплатити.
Розділом 2 Договору передбачено гонорар та розрахунки, де у п. 2.2. визначено, що розмір гонорару Адвоката за цим Договором, та строк його оплати визначається Сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги.
З п. 3. Протоколу від 29.05.2020 узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору від 20.09.2019 р. вбачається, що "Гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта, в тому числі у разі задоволення позовних вимог частково (гонорар успіху), Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату у розмірі 1 % (один відсоток) від стягнутої (присудженої) на користь Клієнта суми за рішенням суду після набуття рішенням суду у справі Клієнта законної сили та за умови не подання відповідачем у справі касаційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з моменту закінчення строку на касаційне оскарження, передбаченого процесуальним законодавством."
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року N 50676-VI (далі - Закон) договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.
За договором про надання послуг виконавець зобов'язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов'язку з її надання.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг у цивільній справі (представництво інтересів матері клієнта як позивача у цивільній справі, що розглядається в суді) об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв'язку з вирішенням спору в суді.
Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статі 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Що стосується додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Відповідно до положень частини першої статті 638 ЦК України, за класифікаційною ознакою предмет договору є складовою його істотної умови.
З урахуванням положень частин першої та другої статті 202, частини першої статті 203, частини першої статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).
Тобто на підставі розділу 2 Договору, Протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору від 20.09.2019 р. адвокатом Макотченко Л.М. було визначено фіксовану вартість гонорару за надання правової (правничої) допомоги по справі клієнта, де також складено відповідний опис робіт (надання послуг), що у загальній сумі встановлено у розмірі 19500,00 грн. (т.2 а.с. 56-58).
Проте, відповідно до Акту прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 20.09.2019, який складено 13.08.2020 Адвокатом була нарахована певна грошова сума у загальному розмірі 23400,00грн., що також підтверджується Рахунком-фактурою №б/н від 13.08.2020.(т.2 а.с.59-60).
З підстав погодження клієнта з зазначеною грошовою вимогою та сплатою її на користь адвоката (платіжне доручення №12565 від 14.08.2020), звернувся до суду з заявою (вх. № 18959 від 17.08.2020) про вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, де судом 25 вересня 2020 року постановлено рішення (додаткове) щодо задоволення такої заяви, з підстав доведеності у розумінні ст. 126 ГПК України та присуджено до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26400,00 грн. з відповідача по справі.
Стосовно стягнення з відповідача "гонорару успіху", яку заявлено як суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14433,34 грн., суд не погоджується з підстав виходу адвоката за межі предмету договору, оскільки в такому випадку з боку адвоката відсутні дії у вигляді професійної правничої допомоги, а сплата з боку клієнта грошової суми у вигляді "гонорару успіху" є виключно доброю волею клієнта у відносинах з адвокатом в межах наслідків належного виконання ним обов'язків за договором про надання правничої допомоги.
Рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, де захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи, що за результатом вирішення спору, який виник між учасниками договірних правовідносин, є актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.
За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.
Дана позиція викладена й у Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2018 року у справі №462/9002/14-ц.
Так, посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, заявник не звертає увагу на зазначенні у такому судовому рішенні підстави щодо відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката, передбачених додатковою угодою, судами не враховано та не наведено доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
У зазначеній постанові також визначено, що: "5.28.Визначаючи суть виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що поняття «гонорар успіху» не містить чіткого врегулювання та навів судову практику як приклад неоднозначного вирішення зазначеного питання судами касаційної інстанції щодо стягнення сум, передбачених договором, та щодо визнання недійсними умов договору про надання правничої допомоги у залежності від результатів розгляду справи.
5.29.За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
5.30. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
5.31. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
5.32. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
5.33. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
5.34. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
5.35. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
5.36. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
5.37. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю."
Таким чином, в даному випадку звернення з заявою про стягнення суми, як "гонорару успіху" не може відноситись до витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки це є домовленості про сплату "гонорару успіху" у межах правовідносин між ними і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Суд оцінюючи обставини справи, предмет спору та поведінку сторін, враховуючи розмір заявлених позовних вимог, не вважає, що справа є складною, оскільки предметом даного спору був договір поставки, де матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти за поставлену продукцію, що може розцінюватись як визнання останнього позовних вимог.
Суд, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат оцінює розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням як для позивача так й відповідача, оскільки завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.
Звертаючись з заявою (вх. № 25048 від 27.10.2020) представник Позивача не вірно застосовує посилання на Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020 щодо стягнення з Відповідача заявленої суми, а отже не може враховуватись судом, як витрати на професійну допомогу адвоката у розмірі 14433,34грн. у розумінні ст. 126 ГПК України.
Крім того, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).
Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь клієнта є так званим "гонораром успіху", який фактично адвокатові не сплачувався, а передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи за доброю волею клієнта.
Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Суд наголошує, що судове рішення суду є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями.
Тобто, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України та не може бути підставою для покладення таких витрат на іншу сторону в порядку статей 129, 130 ГПК України.
Вищенаведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" адвоката Л.М.Макотченко щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 123, 129, 234, 244 ГПК України, суд
У задоволенні заяви (вх. № 25048 від 27.10.2020 р.) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" адвоката Л.М.Макотченко щодо вирішення питання про розподіл судових витрат - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ст. ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалу підписано 03 листопада 2020 р.
Суддя І.П. Жигалкін