33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А
"04" листопада 2020 р. м. Рівне
Справа № 918/1025/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про визнання протиправною та скасування відмови у наданні згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна
30 жовтня 2020 року фізична особа-підприємець Фінгерт Олександр Ростиславович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, в якій просить визнати протиправною та скасувати відмову Відділення від 26.08.2020 р. про надання Підприємцю зголи на здійснення невід'ємних поліпшень у вигляді капітального ремонту орендованого державного майна: Операторська газової заправки - "Ф-1", площею 8,8 кв.м., Навіс - "ф", Ворота - "№ 2", Ворота - "№ 3", Огорожа - "№ 4", та майданчик з бетонним покриттям - "1", площею 705,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 106.
Дослідивши матеріали позовної заяви та відповідно до відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що 7 жовтня 2020 року фізична особа-підприємець Фінгерт Олександр Ростиславович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, в якому просив визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 26.08.2020 р. про надання ФОП Фінгерту О.Р. згоди на здійснення невід'ємних поліпшень у вигляді капітального ремонту орендованого державного майна: Операторська газова заправка - "Ф-1", площею 8,8 кв.м., Навіс - "ф", Ворота - "№ 1", Ворота - "№ 2", Ворота - "№ 3", Огорожа - "№ 4", та майданчик з бетонним покриттям - "І", площею 705,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 106 (справа № 918/926/20, суддя Пашкевич І.О.).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року № 918/962/20 позовну заяву фізичної особи-підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 листопада 2020 року.
Відтак, судом встановлено, що станом на 4 листопада 2020 року фізичною особою-підприємцем Фінгертом Олександром Ростиславовичем подано до Господарського суду Рівненської області 2 (два) позови ідентичного змісту про спір між тими ж сторонами та з тих же питань.
Вказані дії заявника щодо подачі до суду однакових позовних заяв містять ознаки зловживання процесуальними правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) позивачеві.
Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Таким чином, суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу, а не абстрактне поняття "зловживань".
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.
Водночас, право подання позовної заяви, як будь-яке суб'єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об'єктивним критерієм визначення межі здійснення суб'єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права є зловживання ним, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон, а саме ст. 43 ГПК України.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства. До таких дій, зокрема, віднесено подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями
Враховуючи вищевикладене, суд визнає подання двох аналогічних позовів позивачем, фізичною особою-підприємцем Фінгертом Олександром Ростиславовичем, - зловживанням процесуальними правами.
При цьому, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
За таких обставин, беручи до уваги наявність обставин зловживання позивачем процесуальними правами, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви фізичної особи-підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправною та скасування відмови у наданні згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.
Керуючись ст. ст. 43, 174, 234, 235 ГПК України, суд -
Позовну заяву і додані до неї документи повернути фізичній особі-підприємцю Фінгерту Олександру Ростиславовичу.
Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 4 листопада 2020 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Політика Н.А.