Справа: № 22-а-31505/08 Головуючий у 1-й інстанції: Татарський В.О.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
"15" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу військової частини А 2166 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 2166 про відшкодування збитків за неотримане продовольче забезпечення, -
У січні 2007 року позивач звернувся з позовом до військової частини А 2166 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 06.11.2006 року в сумі 30333,22 грн.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 січня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію за неотриманий продовольчий пайок за період з 11.03.2000 року по 06.11.2006 року в сумі 30333,22 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу та звільнений згідно з наказом від 06.11.2006 року № 375.
Мотивом звернення до суду слугувало те, що з 11 березня 2000 року позивач продовольчими пайками не забезпечувався, що вважає порушенням своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію.
Згідно з ч. 4 ст. 9 вищезазначеного закону, порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Дію ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
А тому до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачає можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.
Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути на його користь компенсацію за неотримане продовольче забезпечення з 11.03.2000 року.
Судова колегія знаходить за необхідне зазначити, що до 2000 р. продовольчі пайки позивачем отримувалися, тобто на момент звернення до суду йому достеменно було відомо про порушення своїх прав.
Позовна заява була подана в січні 2007 року, тобто з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
При прийнятті постанови суд першої інстанції згідно з п.2 ст. 161 КАС України мав перевірити, чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду з приводу оскарження дій чи бездіяльності органу державної влади є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 202 ч. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, підпунктом 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини А 2166 -задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 січня 2007 року -скасувати.
Постановити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до військової частини А 2166 про відшкодування збитків за неотримане продовольче забезпечення -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року