25 вересня 2020 року Справа № 915/295/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: Полоза В.І., дов.№35 від 26.06.2020,
представника відповідача: Трущенко С.О., дов.№194 від 20.02.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства “Грааль” Костянтинівської селищної ради (55340, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, смт Костянтинівка, площа Соборна, буд.20; ідент.код 41340464),
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона; ідент.код 20915546),
про: внесення змін до договору на водопостачання шляхом визнання укладеною додаткової угоди до нього в редакції запропонованій позивачем та заборона відповідачу здійснювати повне припинення та обмеження питного водопостачання,-
27.03.2020 Комунальне підприємство «Грааль» Костянтинівської селищної ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, в якій просило суд:
1) внести зміни до Договору №06-05/ПУ-39985 на водопостачання (код ДКПП 36.00), укладеного 01.11.2017 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” та Комунальним підприємством «Грааль» Костянтинівської селищної ради, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного Договору у редакції запропонованій позивачем;
2) заборонити Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» здійснювати повне припинення та обмеження питного водопостачання, яке відпускається Комунальному підприємству «Грааль» Костянтинівської селищної ради на підставі Договору №06-05/ПУ-39985 на водопостачання (код ДКПП 36.00), укладеного 01.11.2017 року між цими підприємствами.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що абз.5 п.3.3 спірного договору №06-05/ПУ-39985 на водопостачання передбачено, що при ненадходженні на погонний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем в якому надавались послуги, постачальник має право, попередити абонента, про припинення постачання йому води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін.
Позивач вказує, що проектом додаткової угоди ним пропонувалось відповідачу виключити зі спірного договору абз.5 п.3.3, який містить в собі умову щодо попередження абонента про припинення постачання йому води до повного погашення заборгованості.
Позивач стверджує, що дії відповідача по направленню позивачу листа від 26.11.2019 про обмеження питного водопостачання з 05.12.2019 у випадку непогашення ним заборгованості у сумі 1731932,74 грн за спірним договором є неправомірними, а відмова в укладенні додаткової угоди, є необґрунтованою в зв'язку з тим, що предмет договірних відносин між ними не містить ознак надання комунальної послуги, а є лише різновидом господарських відносин з поставок (постачання питної води як товару), які регулюються Господарським та цивільним законодавством з особливостями передбаченими Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».
Позивач, посилаючись на положення ст.ст.6, 7, 16-1, 23, 46 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ст.ст.1, 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наполягає на тому, що відносно категорії підприємств, таких як КП «Грааль», до обов'язків яких належить надання кінцевим споживачам «населенню» послуг з централізованого водопостачання, як комунальної послуги, у випадку наявності боргу перед виробником за послугу питного водопостачання, законодавством не передбачено право обмежити питне водопостачання до рівня екологічної броні, остільки це поставило б в залежність своєчасність та добросовісність надання послуг третім особам «населенню» - споживачам смт.Костянтинівка, які не є стороною спірного договору з ВП «Южно-Українська АЕС» і виступають лише замикаючою ланкою в ланцюзі господарських операцій, тому обірвання цього ланцюга призведе до надзвичайних непередбачуваних подій пов'язаних з невдоволенням людей та завдання шкоди вразливим верствам населення та об'єктам соціального призначення.
Позивач зазначає, що укладення додаткової угоди до договору ініційоване ним з метою забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, та вказує, що наразі, закріплене в умовах договору, право ВП «Южно-Українська АЕС» обмежувати поставки води порушує баланс інтересів третіх осіб, якими є споживачі - населення смт.Костянтинівка, заклади освіти, виправна колонія, інші суб'єкти споживання води. А також є таким, що суперечить діючим нормам законодавства, щодо заборони обмеження питного водопостачання.
Ухвалою суду від 06.04.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.04.2020 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу “COVID-19”.
Відповідач у відзиві від 28.04.2020 та письмових запереченнях від 15.05.2020, заперечує проти задоволення позову та вказує, що КП «Грааль» не є споживачем питної води в розумінні поняття, наведеного в ст.1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», оскільки отримує воду для забезпечення підприємств, населення смт.Костянтинівка та інших абонентів питною водою, натомість, ознакою споживача, за змістом ст.1 вказаного Закону, є використання води для фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а КП «Грааль» не використовує отриману воду для таких потреб.
Відповідач зазначає, що спірний договір є двостороннім договором і укладений лише між ВП «Южно-Українська АЕС» та КП «Грааль» та населення смт.Костянтинівка не є стороною в договорі, а відносини між КП «Грааль» та населенням регулюються іншими договорами про надання житлово-комунальних послуг укладеними між ними.
Відповідач стверджує, що неправильне застосування ст.7 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та наголошення на необхідності дотримання гарантій прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення в позовній заяві КП «Грааль» є лише способом маніпулювання на життєво необхідних засобах існування людей для досягнення кінцевого результату - уникнення відповідальності за несплачену заборгованість за спірним договором на водопостачання №06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017.
Також відповідач, посилаючись на положення ст.ст.3, 6, ч.2 ст.14, ст.ст.626, 627 Цивільного кодексу України вказує, що оскільки законодавством не встановлено обов'язковості укладення додаткової угоди до договору на водопостачання №06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017 в редакції позивача, остання підлягає укладенню лише за вільним волевиявленням сторін, а тому, відсутні будь-які підстави для внесення змін до договору з мотивів, наведених у позовній заяві, адже сторони договору не досягли згоди щодо змін його умов, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.
До того ж, відповідач стверджує, що оскільки КП «Грааль» не використовує отриману воду для фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, то на нього не розповсюджуються вимоги норми щодо обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до своєї статутної діяльності КП «Грааль» не є споживачем, об'єкти якого відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки, а тому воно не включене до переліку таких споживачів, як того вимагає п.6 Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №119 від 08.02.2006.
Відповідач вважає, що відповідальність за припинення водопостачання несе повністю позивач оскільки саме він, як комунальне підприємство, порушив умови договору на водопостачання, у зв'язку з чим не може забезпечити населення водою, що в подальшому може призвести до порушень умов договорів про надання житлово-комунальних послуг з населенням, за що законом передбачена відповідальність. Однак КП «Грааль» всілякими способами намагається перекинути відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання на відповідача, а потрібно лише виконувати умови договору та вчасно сплачувати за водопостачання задля уникнення ситуації, що склалася.
Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом'якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 23.06.2020 призначив справу до розгляду на 22.07.2020.
22.07.2020 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.07.2020.
Ухвалою суду від 28.07.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.08.2020.
Ухвалою суду від 27.08.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020.
В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 25.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.11.2017 між Комунальним підприємством «Грааль» Костянтинівської селищної ради, як абонентом (позивач у справі), та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як постачальником (відповідач у справі), укладено договір №06-05/ПУ-39985 на водопостачання (код ДКПП 36.00) (далі - Договір).
Відповідно до умов п.1.1 Договору за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські потреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною» (ДСанПін 2.2.4-171-10), а абонент зобов'язується оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1 Договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.2.4-171-10), у кількості 235568,16 куб.м/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявкою (Додаток №2 до цього договору).
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплату за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку (абз.1).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (абз.2).
Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення (абз.3).
Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому постачальником до оплати (абз.4).
При ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавались послуги, постачальник має право попередити абонента про припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін (абз.5).
Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє по 31.10.2018 включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п.6.1, 6.2 Договору).
Позивач вказує, а відповідач не заперечує, що договір є діючим у відповідності до п.п.6.1, 6.2 Договору, так як жодна зі сторін такого договору не зверталась з заявою про припинення цього договору.
26.11.2019 відповідачем направлено позивачу листа, в якому останній повідомляє позивача про те, що у зв'язку з непогашенням ним за спірним договором боргу в сумі 1731932,74 грн з 25.11.2019 водопостачання смт.Костянтинівка було обмежено на 50%, та попереджує про те, що у разі непогашення боргу до 04.12.2019 з 05.12.2019 водопостачання смт.Костянтинівка буде припинено до повного погашення боргу.
26.12.2019 позивач направив відповідачу для підписання проект додаткової угоди до Договору, за змістом якої позивачем пропонувалось відповідачу виключити зі спірного договору абз.5 п.3.3, який містить в собі умову щодо попередження абонента про припинення постачання йому води до повного погашення заборгованості.
Листом від 21.01.2020 відповідач повернув позивачу проект додаткової угоди від 26.12.2019 без підпису та зазначив про те, що у випадку погашення ним існуючої заборгованості та підписання актів обсягів споживання питної води, він віднайде можливість розглянути додаткову угоду до діючого договору, у якій буде передбачено застереження, щодо обмеження постачання води не нижче екологічної броні питного водопостачання.
02.03.2020 відповідачем повторно направлено позивачу листа, в якому останній повідомляє позивача про те, що у зв'язку з непогашенням ним за спірним договором боргу в сумі 2062842,23 грн з 06.03.2020 водопостачання смт.Костянтинівка буде обмежено на 50%, а з 16.03.2020 повністю припинено.
Позивач стверджує, що дії відповідача по направленню позивачу листа від 26.11.2019 про обмеження питного водопостачання з 05.12.2019 у випадку непогашення ним заборгованості у сумі 1731932,74 грн за спірним договором є неправомірними, а відмова в укладенні додаткової угоди є необґрунтованою в зв'язку з тим, що предмет договірних відносин між ними не містить ознак надання комунальної послуги, а є лише різновидом господарських відносин з поставок (постачання питної води як товару), які регулюються Господарським та цивільним законодавством з особливостями передбаченими Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».
Позивач, посилаючись на положення ст.ст.6, 7, 16-1, 23, 46 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ст.ст.1, 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наполягає на тому, що відносно категорії підприємств, таких як КП «Грааль», до обов'язків яких належить надання кінцевим споживачам «населенню» послуг з централізованого водопостачання, як комунальної послуги, у випадку наявності боргу перед виробником за послугу питного водопостачання, законодавством не передбачено право обмежити питне водопостачання до рівня екологічної броні, остільки це поставило б в залежність своєчасність та добросовісність надання послуг третім особам «населенню» - споживачам смт.Костянтинівка, які не є стороною спірного договору з ВП «Южно-Українська АЕС» і виступають лише замикаючою ланкою в ланцюзі господарських операцій, тому обірвання цього ланцюга призведе до надзвичайних непередбачуваних подій пов'язаних з невдоволенням людей та завдання шкоди вразливим верствам населення та об'єктам соціального призначення.
Позивач зазначає, що укладення додаткової угоди до договору ініційоване ним з метою забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, та вказує, що наразі, закріплене в умовах договору, право ВП «Южно-Українська АЕС» обмежувати поставки води порушує баланс інтересів третіх осіб, якими є споживачі - населення смт.Костянтинівка, заклади освіти, виправна колонія, інші суб'єкти споживання води. А також є таким, що суперечить діючим нормам законодавства, щодо заборони обмеження питного водопостачання.
У зв'язку з цим позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За приписами ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Частиною 3 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За змістом ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 01.11.2017 між Комунальним підприємством «Грааль» Костянтинівської селищної ради, як абонентом, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», як постачальником, укладено договір №06-05/ПУ-39985 на водопостачання (код ДКПП 36.00).
Відповідно до умов п.1.1 Договору за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання відпускати абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (водопостачання) на господарські потреби, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною» (ДСанПін 2.2.4-171-10), а абонент зобов'язується оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором.
Згідно зі ст.19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
За приписами ст.20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції, яка діяла на момент підписання спірного договору) істотними умовами договору про надання послуг питного водопостачання та/або водовідведення є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору. У договорі про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питною водою є вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води.
Згідно із ст.6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення будується на принципах, зокрема: науково обґрунтованого нормування якості питної води, нормативів її споживання та формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; наближення вимог національних стандартів на питну воду, питне водопостачання та водовідведення, технологій виробництва питної води, нормативів щодо очищення стічних вод, а також засобів вимірювання і методів оцінки до відповідних стандартів, нормативів, технологій, засобів і методів, прийнятих у Європейському Союзі.
За змістом ст.27 наведеного Закону до системи стандартів у сфері питної води та питного водопостачання входять національні стандарти, міжнародні та регіональні стандарти, що визначають методики досліджень (випробувань) безпечності і якості питної води. Зазначені національні стандарти розробляються, затверджуються, переглядаються і змінюються відповідно до вимог закону України "Про стандартизацію".
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 №400 "Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" було затверджено Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Згідно з п.1.1 ДСанПіН 2.2.4-171-10 державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами.
Санітарні норми встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення (п.1.2 ДСанПіН 2.2.4-171-10).
Згідно вказаних норм надане визначення води питної, зокрема, питною водою є вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства, призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.
Статтею 16-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.
Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №119 від 08.02.2006 "Про затвердження Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні" (надалі - Постанова) визначено порядок обмеження питного водопостачання для споживачів (крім населення), які не внесли в установлені строки або внесли не в повному обсязі плату за використану ними питну воду, до рівня екологічної броні - мінімального рівня використання питної води з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з п.6 Постанови перелік споживачів, на яких поширюється обмеження, складається регіональними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за погодженням з територіальними органами Мінприроди та МНС. До переліку включаються споживачі, об'єкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки. Перелік затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями на один календарний рік і на 1 січня поточного року доводиться до підприємств питного водопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не внесений до переліку споживачів, об'єкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки.
В той же час, ст.23 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачає, що підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.
При цьому, стаття 23 Закону не містить жодних обмежень стосовно споживачів, які не входять до переліку визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №119 від 08.02.2006.
Таким чином, незважаючи на те, що позивач не внесений до вказаного переліку, обмеження йому питного водопостачання нижче рівня екологічної броні питного водопостачання буде суперечити приписам ст.23 Закону.
Крім того, абзацем 5 пункту 3.3 Договору передбачено, що при ненадходженні на поточний рахунок постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавались послуги, постачальник має право попередити абонента про припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буде відновлено тільки за письмовою згодою сторін.
Тобто, вказаний пункт не містить умови щодо припинення постачання води споживачу у разі несвоєчасної оплати, а передбачає лише попередження про це.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом встановлено, що 26.12.2019 позивач направив відповідачу для підписання проект додаткової угоди до Договору, за змістом якої позивачем пропонувалось відповідачу взагалі виключити зі спірного договору абз.5 п.3.3.
Натомість, суд зазначає, що оскільки позивач не відноситься до категорії споживачів - «населення», а отримує за спірним Договором питну воду (водопостачання) на господарські потреби, яку в подальшому використовує для надання споживачам, в т.ч. й категорії «населення», послуг з централізованого водопостачання, то належним способом захисту прав позивача мало б бути не виключення зі спірного договору абз.5 п.3.3, а приведення його до редакції з урахуванням вимог ст.23 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №119 від 08.02.2006.
Відповідно до положень ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин у задоволені позовних вимог щодо внесення змін до Договору, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного Договору у редакції запропонованій позивачем - слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про заборону відповідачу здійснювати повне припинення та обмеження питного водопостачання, суд зазначає, що оскільки вище судом встановлено, що відповідно до положень ст.23 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №119 від 08.02.2006, у випадку не внесення позивачем в установлені спірним Договором строки або внесення не в повному обсязі плати за використану ним питну воду відповідач має право обмежити позивачу питне водопостачання до рівня екологічної броні - мінімального рівня використання питної води, а можливість повного припинення водопостачання положення вказаного Порядку взагалі не містять, то у задоволенні таких вимог позивача також слід відмовити.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.
Враховуючи перебування судді Мавродієваої М.В. у період з 05.10.2020 по 26.10.2020 на лікарняному, повне рішення складено суддею у перший робочий день після виходу на роботу.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 27.10.2020 року.
Суддя М.В.Мавродієва