Справа: № 22-а-40441/08 Головуючий у 1-й інстанції: Іващук О.І.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"15" квітня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собків Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання здійснити виплату допомоги по догляду за дитиною, -
У липні 2008 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, просила визнати дії відповідача неправомірними та зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату на її користь різниці недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у розмірі 4261,50 грн., як передбачено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми, тобто у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки відповідачем було виплачено допомогу у розмірі меншому, ніж це визначено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008року вимоги позивачки задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перарахунок та виплату на користь позивача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі за період з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у вимогах позивача відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Матеріалами справи встановлено, що позивач як незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа здійснює догляд за малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7) до досягнення нею трирічного віку.
Доводи апелянта, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розміри державних соціальних гарантій, в тому числі одноразової допомоги при народженні дитини на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а тому виплати згідно з Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»»проводились із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення ч. 2 с. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»визнані неконституційними.
Згідно з правилами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлений у таких розмірах: з 1 квітня -463 гривні, з 1 жовтня -470 гривень.
Правильність розрахунків сум, які були здійснені судом першої інстанції і підлягають виплаті позивачу апелянтом не заперечуються.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були чинними до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, а тому у період з 1 липня 2007 року по 9 липня 2007 року орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення спірних виплат, не зобов'язаний був їх проводити у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року.
Тому судова колегія дійшла висновку, що для вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Доводи апелянта, що він є неналежним відповідачем не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790 “Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації” призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, не відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, підпунктом 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2010 року