Справа: № 22-а-39800/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сауляк Ю.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
"15" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собків Я.М.
суддів: Зайцева М.П.,Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки, -
У липні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня як учасникам війни за 2004-2007 роки. Свої вимоги обґрунтували тим, що вони згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»мають право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій, проте відповідачем зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі з посиланням на Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік. ОСОБА_4 просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати виплатити грошову допомогу до 5 травня за 2004-2006 роки, ОСОБА_2 -за 2005-2006 роки, ОСОБА_3 -за 2007 рік.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову суму допомогу до 5 травня за 2007 рік. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
В своєму рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегією суддів встановлено, що позивачі є учасниками війни відповідно до посвідчень (а.с. 4,12, 39)
Статтею 14 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (ст. 44) учасникам війни, до яких відносяться позивачі, взагалі в 2004 році не передбачена виплата щорічної разової допомоги, а законами України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (ст. 34) та від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (ст. 30) установлено виплату цієї допомоги учасникам війни лише в розмірі 50 гривень.
Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч. 4 ст. 171 Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Отже, для вирішення цього спору слід визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд має застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (44, 34, 30) законів України "Про Державний бюджет України на 2004 та 2006 роки" фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 44, 34, 30 відповідно законів України "Про Державний бюджет України на 2004 та 2006 роки".
Разом з тим, позивачами пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до частини другої якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а. с. 47), позовні вимоги за 2004-2006 роки задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду щодо задоволення позовних вимог за 2007 рік, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в цій частині, з огляду на наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законам України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня таким, що не відповідає Конституції України, було прийнято 09.07.2007.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в періоди з 01.01.2007 до 08.07.2007, закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законами "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разова щорічна допомога позивачу за 2007 рік була виплачена в 2007 року до прийняття Конституційним судом рішення від 09.07.2007 року за № 6-рп, що випливає із самої суті допомоги - до 5 травня, тому в даному випадку права позивача відповідачем не були порушені, а допомога виплачена згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а тому позовні вимоги в цій частині є також необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 202 ч. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, судова колегія вважає, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, підпунктом 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області -задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року -скасувати.
Постановити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року