Справа: № 22-а-4907/09 Головуючий у 1-й інстанції: Бугіль В.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"15" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П, Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області на постанову Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, -
У грудні 2008 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити щорічну одноразову допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2005 - 2007 роки.
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 -1185,00 грн., ОСОБА_4 -21000 грн., ОСОБА_5 - 1900 грн. щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з постановленням нової постанови, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивачів провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованими, оскільки відповідачем порушено їх право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є особою, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, (а.с.6); позивач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.16); позивач ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії (а.с.29) та згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох та п'яти мінімальних заробітних плат відповідно.
Виплата позивачам щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідачем здійснювалась у 2005 - 2007 роках виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Що стосується позовних вимог в частині стягнення допомоги за 2005 - 2006 роки, колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема, допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Дана норма не була визнана неконституційною та не призупинялась.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006-й рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Разом з тим, позивачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до частини другої якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а. с. 66), позовні вимоги за 2005 - 2006 роки задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за 2007 рік, з огляду на наступне.
Пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Згідно з довідкою, виданою відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік отримана позивачем ОСОБА_3 в квітні 2007 року (а.с. 10), ОСОБА_5 -в березні 2007 року (а.с.28), тобто до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Таким чином, на момент здійснення виплати позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 не існувало, а отже відповідач здійснив виплату у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, виконавши взяті державою зобов'язання, не порушив права позивачів.
Однак згідно з довідкою, виданою відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік отримана позивачем ОСОБА_4 в липні 2007 року (а.с. 20).
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, коли була здійснена виплата допомоги позивачу ОСОБА_4 , що дає підстави вважати, що зазначена допомога виплачена позивачу ОСОБА_4 після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Таким чином, на момент здійснення виплати позивачу ОСОБА_4 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 вже існувало, а отже відповідач здійснив виплату у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, не виконавши взяті державою зобов'язання, порушив права позивача.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, підпунктом 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області -задовольнити частково.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року -скасувати.
Постановити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 -відмовити повністю.
Позовні вимоги ОСОБА_4 -задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»- неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених коштів, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року