вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/112/20
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом комунального підприємства Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа», м. Тетіїв Київської області,
до відповідача виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області,
м. Тетіїв Київської області,
про стягнення 10 776 835,00 грн.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Мамаєв Д.Ю., адвокат, ордер серії КВ № 467557;
від відповідача: не з'явився;
Позивач - комунальне підприємство Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа», м. Тетіїв Київської області (далі - КП «Тетіївтепломережа»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом без номеру та дати до відповідача - виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області в особі Тетіївської міської ради, м. Тетіїв Київської області, в якому просив стягнути з виконавчого комітету Тетіївської міської ради в особі Тетіївської міської ради збитки, завдані не затвердженням економічно обґрунтованих тарифів в розмірі 10 776 835,00 грн. та всі судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на надання правової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що внаслідок бездіяльності виконкому Тетіївської міськради, несвоєчасного корегування або встановлення нею нових тарифів на теплопостачання, які надаються КП «Тетіївтепломережа», останньому завдані значні збитки, сума яких становить 10 776 835,00 грн. та керуючись нормами статті 1173 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути на користь КП «Тетіївтепломережа» зазначену суму збитків.
Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву комунального підприємства Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа» залишено без руху. Зобов'язано комунальне підприємство Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа» усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме вказати конкретно повне найменування відповідача як особи, якій позивачем пред'явлено позовну вимогу, та зазначити її ідентифікаційний код.
03.02.2020 від представника комунального підприємства Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа» до господарського суду Київської області надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2020, у якому представник позивача зазначає, що належним відповідачем у справі є виконавчий комітет Тетіївської міської ради (код 04054889).
Ухвалою господарського суду від 07.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/112/20, підготовче засідання призначено на 02.03.2020.
У підготовче судове засідання 02.03.2020 представники учасників справи не з'явились. До матеріалів справи залучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що свідчать про те, що позивач та відповідач копію ухвали від 07.02.2020 про відкриття провадження у справі отримали 13.02.2020, відтак були належним чином завчасно повідомлені судом про дату, час та місце проведення судового засідання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 06.04.2020.
Ухвалою господарського суду від 06.04.2020 підготовче судове засідання у справі №911/112/20, призначене на 06.04.2020, відкладено на 30.04.2020, у зв'язку із запровадженням на території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
30.04.2020 на електронну адресу господарського суду Київської області надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з продовженням запровадженого на території України карантину. У вказаному клопотанні представник позивача з метою недопущення затягування розгляду справи просить суд провести підготовче засідання без участі представника позивача.
У підготовче судове засідання 30.04.2020 представники учасників справи не з'явились. Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, позивач та відповідач копію ухвали від 06.04.2020 отримали 10.04.2020, відтак були належним чином завчасно повідомлені судом про дату, час та місце проведення судового засідання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 18.05.2020.
18.05.2020, 15.06.2020 та 06.07.2020 судом оголошувалась перерва у підготовчому судовому засіданні до 15.06.2020, 06.07.2020 та 03.08.2020 відповідно, про що ухвалами від 18.05.2020, від 15.06.2020 та від 06.07.2020 відповідно було повідомлено відповідача про дати наступних судових засідань.
06.07.2020 на електронну адресу та 30.07.2020 поштою до господарського суду Київської області надійшов відзив виконкому Тетіївської міської ради від 03.07.2020 № 02-33/669 на позов, в якому останній проти задоволення позову не заперечує. При цьому, у разі задоволення позову, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 6 (шість) місяців для проведення перемовин з Кабінетом Міністрів України для виділення коштів.
Разом із тим, заява про визнання позову в порядку, передбаченому ст. 191 ГПК України, відповідачем подана не була.
У судове засідання 03.08.2020 з'явився представник позивача, який подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просив суд долучити копії первинних документів КП «Тетіївтепломережа» за 2016 рік, копії первинних документів КП «Тетіївтепломережа» за 2015 рік, копії первинних документів КП «Тетіївтепломережа» за 2017 рік, копії первинних документів КП «Тетіївтепломережа» за січень-квітень 2018 року та розрахунки витрат за 2014-2017 роки.
Представник відповідача у судове засідання 03.08.2020 не з'явився та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 06.07.2020 отримав 16.07.2020, відтак завчасно належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020.
07.08.2020 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник позивача вказав, що додаткові докази, а саме: копії аудиторських висновків від 29.05.2017 та від 07.06.2018, та первинні документи позивача підтверджують факт збитків. При цьому, представник позивача зазначив, що вказані докази не могли бути подані раніше, оскільки головний бухгалтер підприємства перебував на лікарняному, у свою чергу, йому, як представнику позивача, про наявність висновків не було відомо.
У судовому засіданні 07.09.2020 по справі № 911/112/20 розпочато з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
07.09.2020 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 15.09.2020, про що ухвалами від 07.09.2020 повідомлено позивача та відповідача про дату наступного судового засідання.
14.09.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання представника позивача від 14.09.2020, в якому останній просить суд відкласти судове засідання призначене на 15.09.2020, у зв'язку із неможливістю прибуття через невідкладні сімейні обставини.
У судове засідання 15.09.2020 представники позивача та відповідача не з'явились. 15.09.2020 було оголошено перерву у судовому засіданні до 25.09.2020, про що судом вказано у відповідній ухвалі від 15.09.2020.
У судове засідання 25.09.2020 з'явився уповноважений представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши позов КП «Тетіївтепломережа» до виконкому Тетіївської міської ради, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
Статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державні фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари, послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про природні монополії» природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про природні монополії» до сфери діяльності суб'єктів природних монополій відносяться, зокрема, централізоване водопостачання та водовідведення, транспортування теплової енергії.
Як вбачається з положень статуту КП «Тетіївтепломережа», затвердженого рішенням 23 сесії сьомого скликання Тетіївської міської ради від 09.10.2019 № 407-23-VІІ, підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством, основним видом економічної діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30). Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам, організаціям та споживачам незалежно від форм власності (п. 3.2.1.). Підприємство реалізує свою продукцію, виконує роботи та надає послуги за цінами і тарифами, встановленими органом управління - виконкомом Тетіївської міськради, а у випадках, визначених законодавством - за державними розцінками (п. 2.3.).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про природні монополії» одним із основних принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є принцип самоокупності суб'єктів природних монополій. При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, мають враховуватися: витрати, які згідно із законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу; податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки.
Вказані норми закону реалізуються через закріплений у ч. 2 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» принцип зміни державних фіксованих та регульованих цін і тарифів у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, змін цін на енергоносії та інших витрат.
Частиною 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.
Частиною 6 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що у разі тимчасового встановлення тарифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуг.
Зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини 1 статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що у період 2014-2018 роки позивач звертався до відповідача (листи від 15.12.2014 № 214, від 23.03.2015 № 64, від 26.07.2018 № 153), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з теплопостачання з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини 1 статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869).
Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Частиною 10 вказаної статті передбачено, що орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов'язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок № 869).
Пунктом 1 Порядку № 869 визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Пунктом 2 Порядку № 869 встановлено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до пунктів 99-100 Порядку № 896 розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.
Рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання оприлюднюється уповноваженим органом у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті уповноваженого органу у найкоротший строк, але не пізніше п'яти робочих днів з дати його прийняття.
Підпункт 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги відносить до власних (самоврядних) повноважень виконкомів сільських, селищних міських рад (крім тих цін і тарифів, які за законом встановлюються НКРЕКП).
Як встановлено судом, за результатами розгляду звернення КП «Тетіївтепломережа» та надані розрахунки про зменшення вартості теплової енергії для 2-ї групи (бюджетні установи) у зв'язку із зменшенням цін на енергоносії, рішенням виконкому Тетіївської міської ради від 23.01.2014 № 4 вирішено погодити тарифи на послуги з теплопостачання для 2-ї групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 1 089,84 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал; погоджені тарифи введено в дію з 01.01.2014.
За результатами розгляду звернення КП КОР «Тетіївтепломережа» щодо встановлення тарифів на послуги з теплопостачання для ІІ та ІІІ груп споживачів та акт регуляторного впливу, рішенням виконкому Тетіївської міської ради від 26.08.2014 № 80 винесено на громадське обговорення, відповідно до чинного законодавства, запропоновані КП КОР «Тетіївтепломережа» тарифи на послуги з теплопостачання для ІІ групи споживачів в розмірі 1 689,23 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал та ІІІ групи споживачів в розмірі 1 838,29 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.
За результатами розгляду звернення КП «Тетіївтепломережа» щодо коригування тарифів на послуги з теплопостачання для ІІ та ІІІ груп споживачів, рішенням виконкому Тетіївської міської ради від 30.09.2014 № 89 погоджено КП «Тетіївтепломережа» скориговані тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для споживачів ІІ групи (бюджетні установи) в розмірі 1 300 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); погоджено КП «Тетіївтепломережа» скориговані тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для споживачів ІІІ групи (господарські організації) в розмірі 1 609,79 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); погоджені тарифи на послуги з теплопостачання для ІІ та ІІІ споживачів введено в дію з 15.10.2014.
При цьому, розглянувши і обговоривши лист КП «Тетіївтепломережа» від 15.12.2014 № 214 щодо коригування тарифів на теплопостачання, протокол засідання постійної комісії з питань торгівлі, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування та управління комунальною власністю, виконком Тетіївської міської ради рішенням від 30.12.2014 № 126 тарифи на послуги з теплопостачання для всіх груп споживачів залишив без змін.
В подальшому, у відповідь на звернення позивача від 30.03.2015 № 70 відповідач листом від 23.04.2015 № 2.22-396 повідомив, що неодноразові звернення КП «Тетіївтепломережа» щодо встановлення тарифів були предметом розгляду виконкому Тетіївської міської ради, за результатами розгляду яких виносились відповідні рішення, та проінформовано, що у разі незгоди з рішенням виконкому Тетіївської міської ради, заявник має право оскаржити їх в судовому порядку.
Розглянувши звернення КП «Тетіївтепломережа» від 23.03.2015 № 64 щодо погодження тарифів на послуги з теплопостачання для всіх груп споживачів, розрахунки вартості теплової енергії на послуги з теплопостачання, виконком Тетіївської міської ради рішенням від 29.04.2015 № 35 виніс на громадське обговорення, відповідно до чинного законодавства, запропоновані КП «Тетіївтепломережа» тарифи на послуги з теплопостачання: для І групи споживачів (населення) в розмірі 32,73 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. опалювальної площі; для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 2 798,18 грн.; для ІІІ групи споживачів (госпрозрахункові організації) в розмірі 3 047,83 грн.
Разом з тим, розглянувши звернення КП «Тетіївтепломережа» від 23.03.2015 № 64 щодо погодження тарифів на послуги з теплопостачання для всіх груп споживачів, розрахунки вартості теплової енергії на послуги з теплопостачання, виконком Тетіївської міської ради рішенням від 26.06.2015 № 52 встановив тарифи на послуги з теплопостачання: для І групи споживачів (населення) в розмірі 13,00 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. опалювальної площі; для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) у розмірі 1 700,00 грн.; для ІІІ групи споживачів (госпрозрахункові організації) в розмірі 2 100,00 грн.; погоджені тарифи введено в дію з 01.08.2015.
За матеріалами справи судом встановлено, що у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, має місце заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тетіївтепломережа», яка утворилась станом на 01.01.2016. Так, залишок невідшкодованої різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися і постачалися установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року становить 1 886,2 тис. грн., з яких: 2014 рік - 865,3 тис. грн., 2015 рік - 1 020,9 тис. грн. (ІІ група споживачів).
В подальшому, розглянувши звернення КП «Тетіївтепломережа» та надані розрахунки на підвищення до економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію для ІІ групи споживачів (бюджетні установи), виконком Тетіївської міської ради рішенням від 26.01.2016 № 4 встановив тарифи на послуги з теплопостачання для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 1 900,00 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал; погоджені тарифи введено в дію з 01.02.2016.
Надалі, розглянувши лист голови Тетіївської районної державної адміністрації про скасування рішення виконкому Тетіївської міської ради від 26.01.2016 № 4 «Про встановлення тарифів на послуги з теплопостачання для ІІ групи споживачів, заслухавши представників бюджетної сфери, враховуючи прейскурант на природній газ з офіційного веб-сайту НАК «Нафтогаз України» в сторону пониження вартості газу з 01.03.2016, виконком Тетіївської міської ради рішенням від 23.02.2016 № 19 призупинив термін дії рішення виконкому Тетіївської міської ради від 26.01.2016 № 4 та залишив діючим попередньо встановлений тариф у розмірі 1 700,00 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал; питання про перегляд тарифу на теплопостачання для ІІ групи споживачів вирішив винести на розгляд наступного засідання виконкому Тетіївської міської ради.
Розглянувши звернення КП «Тетіївтепломережа» та надані розрахунки на підвищення до економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію для ІІ групи споживачів (бюджетні установи), виконком Тетіївської міської ради рішенням від 31.05.2016 № 53 встановив, що рішення виконкому Тетіївської міської ради від 26.01.2016 № 4 «Про погодження тарифів на послуги з теплопостачання для ІІ групи споживачів» з розміром тарифу 1 900,00 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал вступає в дію з 01.06.2016; рішення виконкому Тетіївської міської ради від 23.02.2016 № 19 вирішив вважати таким, що втратило чинність з 01.06.2016.
Розглянувши звернення КП «Тетіївтепломережа», звернення громадян, які взяли участь в обговоренні тарифів на теплопостачання для І групи споживачів, виконком Тетіївської міської ради рішенням від 30.08.2016 № 95 встановив тарифи на послуги з теплопостачання для І групи споживачів (населення) в розмірі 20,00 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. опалювальної площі; КП «Тетіївтепломережа» погоджені тарифи вирішив ввести в дію з 01.10.2016.
Розглянувши звернення КП «Тетіївтепломережа» від 01.02.2017 № 36 щодо встановлення тарифів на послуги з теплопостачання для всіх груп споживачів, розрахунки вартості теплової енергії на послуги з теплопостачання, виконком Тетіївської міської ради рішенням від 21.02.2017 № 16 встановив з 01.03.2017 тарифи на послуги з теплопостачання: для І групи споживачів (населення) в розмірі 25,00 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. опалювальної площі; для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) в розмірі 2 000,00 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал; для ІІІ групи споживачів (госпрозрахункові організації) в розмірі 2 200,00 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.
Відповідно до пункту 98 Порядку № 869 зміна тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх встановлення уповноваженим органом здійснюється одночасно із зміною та встановленням тарифів на теплову енергію.
Перегляд тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом щороку за заявою суб'єкта господарювання.
У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов'язаних з наданням послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, з причин, які не залежать від суб'єкта господарювання, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності у суб'єкта господарювання кредитних зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів.
Механізм коригування тарифів застосовується уповноваженим органом виключно протягом строку дії тарифів.
Під час коригування тарифів кількісні показники, враховані у структурі діючих тарифів, не переглядаються.
Якщо протягом строку дії тарифів обсяг витрат, пов'язаних з наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, не змінився, то відповідні тарифи застосовуються суб'єктом господарювання на підставі рішення уповноваженого органу, яким встановлено такі тарифи на новий строк.
Отже, як підтверджується матеріалами справи, відповідне рішення виконкому про затвердження тарифів прийнято у 2017 році. Оскільки докази скасування або визнання недійсним згаданого рішення матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що дія останнього розповсюджувалась і на 2018 рік.
Наслідком описаної вище протиправної бездіяльності щодо не встановлення для КП «Тетіївтепломережа» економічно обгрунтованого тарифу на постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води стало те, що позивач в період з 2016 року по 2018 рік був вимушений надавати споживачам послугу з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води по тарифу, який не тільки унеможливлював отримання прибутку, але й не забезпечував позивачу відшкодування всіх економічно обґрунтованих фактичних витрат на надання такої послуги. Наведені обставини призвели до того, що позивачу була завдана шкода.
Аналізуючи встановлені обставини справи та розглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд бере до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 144 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів
Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає, що ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому, у статті 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.
Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та полягає у тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
За таких обставин саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Позивачем заявлено цивільно-правову вимогу про відшкодування шкоди в межах якої слід встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення наведених вище, а саме: шкоду; протиправність поведінки; причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою.
Отже, протиправна поведінка (бездіяльність) має бути встановлена господарським судом та входить в коло доказування у даній справі і не потребує додаткового доказування, зокрема рішенням адміністративного суду.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18.
Досліджуючи питання неправомірності поведінки відповідача у спірних правовідносинах, суд бере до уваги таке.
Згідно з положеннями пункту 102 Порядку № 869 розрахунок розміру втрат ліцензіатів подається на погодження уповноваженому органові не пізніше десяти календарних днів з дня введення в дію тарифів.
Уповноважений орган погоджує зазначений розрахунок протягом одного календарного місяця.
Уповноважений орган може відмовити у погодженні розміру втрат ліцензіату у випадку, коли вони є необґрунтованими, розрахунок здійснено на основі недостовірних даних або такий розрахунок поданий на погодження з порушенням строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до пункту 101 Порядку № 869 розрахунок втрат ліцензіатів, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом, здійснюється ліцензіатом.
Розмір втрат ліцензіатів визначається виходячи з витрат, понесених ліцензіатом на виробництво (надання) відповідного обсягу теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води протягом періоду, який починається з дня подання ліцензіатом до уповноваженого органу заяви про встановлення тарифів до дня введення в дію тарифів, включаючи період розгляду розрахунків тарифів, їх встановлення та оприлюднення.
Витрати, на основі яких визначаються втрати ліцензіатів, розраховуються згідно з вимогами цього Порядку за окремими складовими тарифів, вартість яких змінюється на загальнодержавному рівні (мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, податки, збори, обов'язкові платежі, а також інші складові, щодо зміни вартості яких прийнято рішення уповноваженим державним органом або органом місцевого самоврядування).
Судом встановлено, що у період 2016-2017 роки реалізація послуг з теплопостачання для населення здійснювалась відповідно до тарифів, затверджених рішеннями виконкому Тетіївської міської ради від 26.01.2016 № 4, від 30.08.2016 № 95 та від 21.02.2017 № 16. Таким чином, враховуючи данні бухгалтерського обліку, розрахунки позивача та нормативно-розпорядчі акти, у 2016 році позивачем реалізовано послуг з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для населення (І група споживачів) в обсязі 3 810,53 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 1 374,672 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг становить 3 655,428 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для І групи споживачів становлять 2 280,756 тис. грн.; для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету (ІІ група споживачів) надано послуг в обсязі 5 197,12 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 7 183,645 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг ставить 111,476 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для ІІ групи споживачів становлять 111,746 тис. грн.
У 2017 році позивачем реалізовано послуг з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для населення (І група споживачів) в обсязі 3 233,65 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 1 945,473 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг становить 5 563,418 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для І групи споживачів становлять 3 617,944 тис. грн.; для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету (ІІ група споживачів), надано послуг в обсязі 5 259,74 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 7 929,928 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг ставить 9 411,589 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для ІІ групи споживачів становлять 1 481,661 тис. грн.
На підтвердження понесення збитків у розмірі 1 398 757,00 грн. у 2018 році позивачем надано, зокрема, податкову звітність, фінансову звітність, первинну документацію за 2014-2018 роки та розрахунки доходів за 2015-2018 роки.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (основні принципи бухгалтерського обліку - ст. 4 Закону).
З урахуванням викладеного дослідивши представлені позивачем документи, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання у 2018 році позивачеві збитків саме у розмірі 1 398 757,00 грн. та наявності причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача та такими збитками. Заявлені до стягнення збитки позивача за 2018 рік, визначені як загальний фінансовий результат діяльності підприємства, мають багатофакторну, мультикаузальну природу і не перебувають у прямому причино-наслідковому зв'язку саме із прийняттям відповідачем вищеперерахованих рішень про затвердження тарифів. Позивачем не розраховано фактичну собівартість послуг з теплопостачання у 2018 році, не доведено розмір різниці між такою собівартістю та вартістю послуг, які були фактично надані у 2018 році за тарифами, встановленими відповідачем на вказаний період.
Таким чином, відсутня вся сукупність обставин, із якими чинне законодавство пов'язує можливість стягнення збитків, зокрема не доведений причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення збитків, понесених позивачем у 2018 році, не доведені належними доказами.
З огляду на вище зазначене суд не вбачає правових підстав та належних доказів для задоволення вимог позивача про стягнення суми збитків у розмірі 1 398 757,00 грн. за 2018 рік.
Таким чином, належно доведені не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послугах з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися позивачем для І та ІІ груп споживачів станом на 01.01.2018 становлять 9 378 037,00 грн. (за 2014 рік - 865300,00 грн. (ІІ група споживачів), за 2015 рік - 1 020 900,00 грн. (ІІ група споживачів); за 2016 рік 2 392 232,00 грн. (2 280 756,00 грн. - І група споживачів, 111 476,00 грн. - ІІ група споживачів), за 2017 рік - 5 099 605,00 грн. (3 617 944,00 грн. - І група споживачів, 1 481 661,00 грн. - ІІ група споживачів).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 869 з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб'єкта господарювання).
У разі зміни протягом строку дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, обсягу окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності та наданням комунальних послуг, з причин, що не залежать від ліцензіата (суб'єкта господарювання), зокрема збільшення або зменшення податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, орендної плати та амортизації, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової частини планованого прибутку, у тому числі внаслідок зміни курсу валют за наявності в ліцензіата кредитних зобов'язань перед міжнародними фінансовими організаціями, може проводитися коригування тарифів.
Механізм коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води застосовується уповноваженим органом виключно протягом строку дії таких тарифів.
Якщо протягом строку дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води обсяг витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності та/або наданням комунальних послуг, не змінився, то відповідні тарифи застосовуються ліцензіатом (суб'єктом господарювання) на підставі рішення уповноваженого органу, яким встановлено такі тарифи на новий строк.
Протягом 2018-2020 років позивачем подавались відповідачу планові калькуляції собівартості послуг на теплопостачання для встановлення відповідних тарифів та велась постійна переписка. Однак до цього часу інші тарифи, ніж ті, що затверджені рішенням від 21.02.2017, виконкомом Тетіївської міської ради не встановлювались.
Отже, відповідальність органу самоврядування у спірній ситуації прямо залежить від наявності рішення, яким затверджується вартість послуг за цінами меншими, ніж економічно обґрунтовані позивачем.
Відповідачем не було також встановлено механізму компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Такі дії органу місцевого самоврядування призвели до надання послуг суб'єктом природних монополій за тарифами на житлово-комунальні послуги, які не тільки унеможливлювали отримання прибутку, але призвели до втрат внаслідок неможливості компенсувати фактичні витрати на виробництво цих послуг.
Відповідно до частини 6 статті 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію згідно з законом.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про природні монополії» збитки, завдані в результаті дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мала місце протиправна поведінка відповідача, котра полягає в його бездіяльності щодо не встановлення позивачу, у визначені законодавством строки, економічно обґрунтованого тарифу на послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та бездіяльності щодо коригування встановленого тарифу.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем доведено наявність в спірних правовідносинах трьох елементів складу цивільного правопорушення, які належить довести в порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України щодо розміру заподіяної шкоди в сумі 9 378 037,00 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з відповідача виконкому Тетіївської міської ради 9 378 037,00 грн. збитків, завданих внаслідок не затвердження тарифів на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення на рівні економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить надати відстрочку виконання рішення на 6 місяців.
Позивачем будь яких пояснень або заперечень щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до суду не надано.
Суд, розглянувши клопотання відповідача по відстрочення виконання рішення зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо).
Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Проте, викладені відповідачем доводи не підтверджені жодними доказами.
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, що свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення на 6 місяців.
У зв'язку зі частковим задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 191, 231, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов комунального підприємства Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа» задовольнити частково.
2. Стягнути з виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Януша Острозького, буд. 5, код ЄДРПОУ 04054889)
на користь комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 24879282)
9 378 037,00 грн. (дев'ять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч тридцять сім гривень нуль копійок) збитків,
140 670,56 грн. (сто сорок тисяч шістсот сімдесят гривень п'ятдесят шість копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 04.11.2020.
Суддя О.В. Конюх