ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2020Справа № 910/13430/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.»
про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації у сумі 18 896,43 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.» (відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації у сумі 18 896,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13430/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13430/20.
01.10.2020 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-02/27741 від 28.09.2020 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № АО/3713214.
06.10.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд винести рішення з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву.
16.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач повідомив, що не погоджується із запереченнями, викладеними у відзиві та просив суд задовольнити позов повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази, а також докази надані Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
02.04.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 46622а0да (надалі - договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Infinity QX30», державний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 21.04.2020 по 20.04.2021.
26.04.2020 в місті Дніпро на вулиці Новоорловській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Infinity QX30», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Наведене підтверджується Відповіддю від НПУ № 3020119488379979.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2020 у справі № 205/3268/20, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Infinity QX30», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку-фактури Приватного підприємства «Сінгл-Сервіс» № В1157 від 28.04.2020, становить 19 248,30 грн (надалі - рахунок-фактура № В1157 від 28.04.2020).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № ARX2562794 від 08.05.2020 по договору страхування та розрахунку страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 19 248,30 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 668021 від 12.05.2020.
Відповідно до Звіту № 42-04.20 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного 12.05.2020 оцінювачем ОСОБА_4 , вартість (розмір) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Infinity QX30», державний номер НОМЕР_1 , становить 19 732,42 грн (надалі - звіт № 42-04.20 від 12.05.2020).
Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Infinity QX30», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку-фактури Приватного підприємства «Сінгл-Сервіс» № В1157 від 13.05.2020, становить 20 896,43 грн (надалі - рахунок-фактура № В1157 від 13.05.2020).
З урахуванням зазначеного, позивачем на підставі страхового акту № ARX2563872 від 14.05.2020 та розрахунку додаткового страхового відшкодування до нього було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 1 648,13 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 669 338 від 15.05.2020.
По матеріалам справи судом було встановлено, що позивачем було виплачене спрахове відшкодування в загальному розмірі 20 896,43 грн.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 26.04.2020) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АО/3713214. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу № АО/3713214, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн, строк дії полісу встановлений з 25.06.2019 по 24.06.2020.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керувалв автомобілем «Mersedes-Benz», державний номер НОМЕР_2 , на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АО/3713214, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунками-фактури № В1157 від 28.04.2020 та № В1157 від 13.05.2020, звітом № 42-04.20 від 12.05.2020, страховими актами № ARX2562794 від 08.05.2020 та № ARX2563872 від 14.05.2020 по договору страхування, розрахунками страхового відшкодування до них та платіжними дорученнями № 668021 від 12.05.2020 та № 669 338 від 15.05.2020.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АО/3713214 становить 2000,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою № ЕЛ_00011038 від 19.06.2020 про страхове відшкодування на суму 20 896,43 грн, відповідно до якої просив останнього виплатити страхове відшкодування в розмірі 20 896,43 грн. Вказана заява була отримана відповідачем 26.06.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.
Відповідач відповіді на вказану заяву не надав та не здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 20 896,43 грн.
Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 06.10.2020 через відділ діловодства суду.
В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що відповідач на підставі пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому законодавством.
З огляду на зазначене, та враховуючи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, визначену звітом № 42-04.20 від 12.05.2020, відповідач вважає, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню, становить 17 732,42 грн (19 732,42 грн (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу згідно звіту № 42-04.20 від 12.05.2020) - 2 000,00 грн (франшиза за полісом № АО/3713214) = 17 732,42 грн).
Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до підпункту д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
З огляду на зазначене, до виплати з відповідача на користь позивача належала сума в розмірі 18 896,43 грн (20 896,43 грн (сума страхового відшкодування, підтверджена рахунками-фактури № В1157 від 28.04.2020 та № В1157 від 13.05.2020, звітом № 42-04.20 від 12.05.2020, страховими актами № ARX2562794 від 08.05.2020 та № ARX2563872 від 14.05.2020 по договору страхування, розрахунками страхового відшкодування до них та платіжними дорученнями № 668021 від 12.05.2020 та № 669 338 від 15.05.2020) - 2 000,00 грн (франшиза за полісом № АО/3713214) = 18 896,43 грн).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 18 896,43 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) 18 896,43 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 43 коп.) страхового відшкодування та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 04.11.2020.
Суддя Гумега О.В.