ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2020Справа № 910/13400/20
За позовом Фізичної особи підприємця Зінченко Тараса Петровича
до Фізичної особи підприємця Вепрук Мирослави Василівни
про стягнення 44 548,33 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа підприємець Зінченко Тарас Петрович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця Вепрук Мирослави Василівни (відповідач) про стягнення 44 548,33 грн на підставі Договору № 01/01/18 від 31.01.2018 про надання послуг з яких: 23 919,35 грн основного боргу; 2 626,03 грн інфляційних втрат; 1 657,00 грн 3 % річних та 16 345,95 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано відповідачу послуги з прибирання приміщень на підставі Договору № 01/01/18 від 31.01.2018 про надання послуг, а відповідачем зазначені послуги оплачено не в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13400/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13400/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 31.01.2018 між Фізичною особою підприємцем Зінченко Тарасом Петровичем (далі - позивач, виконавець) та Фізичною особою підприємцем Вепрук Мирославою Василівною (далі - відповідач, замовник) укладено Договір № 01/01/2018 про надання послуг з прибирання (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере а себе зобов'язання щодо виконання послуг по прибиранню приміщень «MANDARIN MAISON», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна 6, 5-ий поверх.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 01/01/2018 про надання послуг з прибирання від 31.01.2018 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 2.1.1. Договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати послуги з згідно умов Договору та Додатками до нього при цьому не перешкоджаючи господарській діяльності замовника.
Згідно п. 2.2.5 Договору замовник зобов'язується прийняти послуги у відповідності з розділом « 3» Договору, у разі відсутності претензій відносно їх об'єму, якості та дотримання строків їх надання, підписати Акт прийому-здачі послуг і передати один примірник виконавцю.
Судом встановлено, що матеріали справи містять: Акт № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2018 на суму 22 285,68 грн; Акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2018 на суму 26 000,00 грн; Акт № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 26 000,00 грн; Акт № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн.
Зазначені акти підписані сторонами Договору без претензій відносно об'єму, якості та дотримання строків надання послуг.
Я зазначає позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем сплачено на користь позивача 63 785,68 грн за надані послуги згідно Актів від 28.02.2018 на суму 22 285,68 грн, від 31.03.2018 на суму 26 000,00 грн, та частково згідно Акту від 30.04.2018 на суму 26 000,00 грн.
Позивач зазначає, за надані послуги згідно Акту від 30.04.2018 на суму 26 000,00 грн в іншій частині у сумі 10 500,00 грн та згідно Акту від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн, відповідач не розрахувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 2.2.6. замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати виконавцю належним чином надані послуги, відповідно до умов Договору та додатків до нього.
Відповідно до п. 4.2. Договору замовник здійснює оплату наданих послуг виконавцю щомісяця не пізніше 3-х банківських днів з дати підписання Актів здачі-прийняття робіт.
Враховуючи положення 4.2 Договору, за надані згідно Акту № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 26 000,00 грн послуги відповідач мав сплатити в строк до 03.05.2018.
За надані послуги згідно Акту № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн відповідач мав сплатити в строк до 21.05.2018.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги на загальну суму 23 919,35 грн матеріали справи не містять, наявність заборгованості у зазначеній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечується.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 23 919,35 грн основного боргу.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.2 Договору замовник у разі прострочення оплати робіт сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З пункту 5.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ) порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
За прострочення відповідачем сплати заборгованості згідно Акту № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 10 500,00 грн (враховуючи часткові оплати) позивач нараховує пеню за період з 03.05.2018 по 02.09.2020.
За прострочення відповідачем сплати заборгованості згідно Акту № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн позивач нараховує пеню за період з 21.05.2018 по 02.09.2020.
Суд не погоджується з визначеними позивачем періодами нарахування пені, з огляду на таке.
Нарахування пені здійснюється з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Визначені позивачем періоди перевищують допустимий шестимісячний термін для їх нарахування.
За таких обставин, вірними періодами для нарахування пені за Актом № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 10 500,00 грн (враховуючи часткові оплати) є з 04.05.2018 по 03.11.2018, за Актом № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн з 22.05.2019 по 21.11.2019.
Враховуючи наведене, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за визначені судом періоди, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 16 345,95 грн пені частково у сумі 4238,83 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 736 грн 3% річних за період з 03.05.2018 по 02.09.2020 за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг згідно Акту № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 10 500,00 грн (враховуючи часткові оплати) та 921,00 грн 3% річних за період з 21.05.2018 по 02.09.2020 за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг згідно Акту № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн.
Суд зазначає, що позивачем допущено помилку у визначенні дати з якої має здійснюватися нарахування 3% річних та не враховано, що боржник вважається таким, що прострочив з наступного дня після того як зобов'язання мало бути виконане.
Нарахування 3% річних можливе за Актом № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 10 500,00 грн (враховуючи часткові оплати) за період з 04.05.2018 по 02.09.2020, за Актом № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн за період з 22.05.2018 по 02.09.2020.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за визначені судом періоди, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1657,00 грн 3% річних частково у сумі 1 656,43 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 152,76 грн інфляційних втрат за час простроченням оплати заборгованості за Актом № ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2018 на суму 10 500,00 грн (враховуючи часткові оплати) за період з травня 2018 по серпень 2020 та 1 473,23 грн інфляційних втрат за час простроченням оплати заборгованості за Актом № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2018 на суму 13 419,35 грн за період з червня 2018 по серпень 2020.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2 626,03 інфляційних втрат частково у сумі 2 572,89 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1528,19 грн покладається на відповідача, а у сумі на позивача 573,81 грн на позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Позивачем до позовної заяви долучено: Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.08.2020 б/н (далі-Договір), укладений між ОСОБА_1 та Бражник Євгенією Володимирівною; Свідоцтво про прав на зайняття адвокатською діяльністю Бражник Є.В. № 463 від 09.10.2009; Квитанцію № 125101 від 15.08.2020.
Згідно умов п. 3.1. Договору вартість послуг за Договором становить 5 000,00 грн.
У послуги за Договором входить складання та спрямування претензії на адресу боржника та спрямування позовної заяви з додатками до суду, контроль щодо ходу судового провадження (п.3.2. Договору).
Суд приймає надані позивачем докази на підтвердження надання йому правничої допомоги на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3 635,09 грн покладаються на відповідача, а у сумі 1 364,91 грн на позивача.
Керуючись ст. 6, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Вепрук Мирослави Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи підприємця Зінченко Тараса Петровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 ) 23 919,35 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 35 коп.) основного боргу, 4 238,83 грн (чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень 83 коп.) пені, 1 656,43 грн (одну тисячу шістсот п'ятдесят шість гривень 43 коп.) 3% річних, 2 572,89 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 89 коп.) інфляційних втрат, 1 528,19 грн (одну тисячу п'ятсот двадцять вісім гривень 19 коп.) судового збору та 3 635,09 грн (три тисячі шістсот тридцять п'ять гривень 09 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 04.11.2020.
Суддя Гумега О.В.