Справа: № 22-а-4699/09 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А.М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"15" квітня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собків Я.М.
суддів: Зайцева М.П, Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання здійснити виплату недоотриманої суми одноразової грошової допомоги, -
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання здійснити виплату недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік в розмірі 2880,00 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії відповідача протиправними та стягнуто з відповідача на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі 2605,00 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік є обґрунтованими, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстації встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідним посвідченням і згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Згідно з довідкою, виданою відповідачем, допомога на оздоровлення за 2008 рік була нарахована 12 лютого 2008 року (а.с. 8), тобто до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно з довідкою, виданою Центром поштового зв'язку № 1, допомога на оздоровлення за 2008 рік була виплачена позивачу 19 листопада 2008 року (а.с. 12), тобто після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008
Таким чином, на момент здійснення виплати позивачу Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 вже існувало, а отже відповідач здійснив виплату у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, не виконав взяті державою зобов'язання, порушив права позивача.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо невиплати допомоги на оздоровлення за 2008 рік, однак помилково стягнув конкретну суму.
Отже, постанова суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.
З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що недоплачена сума згідно зі ст.48 Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.
Із змісту статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія приходить до висновку про те, що недоплачені суми не є шкодою.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції мав визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновок суду першої інстанції, відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 201, 205 КАС України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК України, підпунктом 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області -задовольнити частково.
Змінити третій абзац постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року, виклавши його в наступній редакції.
«Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених коштів, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2008 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.ст. 323, 325 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2010 року