ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2020Справа № 911/911/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно»
про стягнення 121 455,39 грн
без виклику представників сторін
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (далі - ТОВ «Амако Україна», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» (далі - ТОВ «Агрохолдинг Руно», відповідач) про стягнення 121 455,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу № 11485/339384 від 03.02.2016.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 121 455,39 грн, з яких: 95 946,33 грн - основний борг, 17 115,25 грн - пеня, 3 806,96 грн - 3% річних, 4 586,85 грн - інфляційна складова боргу).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2020 позовну заяву ТОВ «Амако Україна» до ТОВ «Агрохолдинг Руно» про стягнення 121 455,39 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
У серпні 2020 року вищевказана позовна заява була направлена із супровідним листом за підсудністю та надійшла до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відкрито провадження у справі № 911/911/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 26.08.2020 була отримана позивачем 03.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475094332, а також була отримана відповідачем 04.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475094340.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
03.02.2016 між ТОВ «Амако Україна» (постачальник) та ТОВ «Агрохолдинг Руно» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 11485/339384 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти покупцю запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, автохімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом «товар») за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Згідно з п. 1.2 загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії.
У п. 1.3 договору сторони домовились, що за домовленістю сторін, постачальником можуть бути надані послуги з сервісного обслуговування техніки покупця, про що сторонами укладається додаток, в якому мають бути зазначені умови, порядок надання послуг з сервісного обслуговування техніки та порядок розрахунків за надані послуги. додаток про надання послуг з сервісного обслуговування є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка постачальника.
Рахунок підлягає оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення. В разі порушення покупцем даної умови рахунок вважається недійсним, а постачальник має право змінити ціну товару (п. 5.1.1 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.
Згідно з п. 5.5 договору в разі наявності заборгованості у покупця за поставлені товари, кошти, які поступають на розрахунковий рахунок постачальника, зараховуються в рахунок погашення такої заборгованості згідно хронологічного порядку її виникнення та до повного її погашення, незалежно від призначення платежів у платіжному дорученні.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 116 841,60 грн, а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № Gh001556/339384 від 29.10.2018, № Gh001569/339384 від 30.10.2018, № Gh001570/339384 від 30.10.2018, № Gh001571/339384 від 30.10.2018, № Gh001572/339384 від 30.10.2018, № Gh001587/339384 від 01.11.2018, № Gh001628/339384 від 08.11.2018, № Gh001629/339384 від 08.11.2018, № Gh001638/339384 від 12.11.2018, № R-001221/339384 від 15.11.2018. Вказані накладні засвідчені підписами представників обох сторін та їх печатками.
Крім того, на виконання умов укладеного сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з сервісного обслуговування його техніки загальною вартістю 12 680,88 грн, а відповідач такі послуги прийняв, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № R-001256 від 30.11.2018, № R-001257 від 30.11.2018. Вказані акти засвідчені підписами представників обох сторін та їх печатками.
Таким чином, позивач поставив відповідачу товар та надав послуги з сервісного обслуговування його техніки на загальну суму 129 522,48 грн (116 841,60 + 12 680,88).
Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем товар та виконані ним роботи оплатив частково, а саме в розмірі 24 317,89 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 08.11.2018 та від 27.11.2018.
Окрім наведеного, у поданому ним позові позивач вказує, що товар вартістю 9 258,26 грн був повернутий відповідачем позивачу, однак відповідна первинна документація не зберіглась.
Позивач стверджує, що за даними його бухгалтерського обліку заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу № 11485/339384 від 03.02.2016 становить 95 946,33 грн, про що надає довідку № 339384/01 від 01.04.2020 за підписом головного бухгалтера та генерального директора товариства, а також просить стягнути з відповідача заборгованість саме в такому розмірі (95 946,33 грн).
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 11485/339384 від 03.02.2016 становить 95 946,33 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України закріплено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар та надані послуги в розмірі 95 946,33 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 115,25 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у п. 5.3 договору сторони погодили, якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.
З урахуванням положень вищенаведеного п. 5.3 договору строк оплати за видатковими накладними:
- від 29.10.2018 настав 02.11.2018, а порушення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за цими видатковими накладними, почалось з 03.11.2018;
- від 30.10.2018 настав 03.11.2018, а порушення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за цими видатковими накладними, почалось з 04.11.2018;
- від 01.11.2018 настав 06.11.2018, а порушення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за цією видатковою накладною, почалось з 07.11.2018;
- від 08.11.2018 настав 13.11.2018, а порушення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за цими видатковими накладними, почалось з 14.11.2018;
- від 12.11.2018 настав 15.11.2018, а порушення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за цією видатковою накладною, почалось з 16.11.2018;
- від 15.11.2018 настав 20.11.2018, а порушення виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за цією видатковою накладною, почалось з 21.11.2018.
Щодо строку оплати робот суд зазначає наступне.
У п. 1.3 договору сторони домовились, що за домовленістю сторін постачальником можуть бути надані послуги з сервісного обслуговування техніки покупця, про що сторонами укладається додаток, в якому мають бути зазначені умови, порядок надання послуг з сервісного обслуговування техніки та порядок розрахунків за надані послуги. Додаток про надання послуг з сервісного обслуговування є невід'ємною частиною цього договору.
Однак, як зазначає позивач у заяві, що надійшла до суду 27.10.2020, такий додаток на виконання положень п. 1.3 договору сторонами не укладався. Відповідач доказів протилежного суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 4342 від 08.02.2019, в якому просив відповідача сплатити заборгованість у загальному розмірі 95 946,33 грн, тобто заборгованість не лише за поставлений товар, але також за послуги з сервісного обслуговування техніки відповідача.
Вищевказане повідомлення було направлене позивачем 27.10.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0214011340210, а також накладною підприємства поштового зв'язку № 0214011340210 від 27.10.2020, проте відомості про отримання відповідачем вказаного поштового відправлення на момент вирішення судом даного спору (02.11.2020) відсутні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач товар та послуги, надані позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).
У п. 10.3 договору сторони погодили, що при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку (додатках) до цього договору.
З наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що ним неправильно визначений строк нарахування пені, без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та роз'яснень, наведених у п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013.
Здійснивши власний розрахунок пені для кожної видаткової накладної окремо за період з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та роз'яснень, наведених у п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, а також з урахуванням того, що визначений позивачем період нарахування починається пізніше (06.12.2018), ніж передбачено законодавством, суд встановив, що розмір пені становить 12 997,63 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 12 997,63 грн.
При цьому суд зазначає, що нарахування пені на вартість послуг з сервісного обслуговування техніки ним не здійснювалась, з огляду на те, що строк виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання знаходиться поза межами періоду, визначеного позивачем для нарахування пені.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 806,96 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 4 586,85 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за визначений позивачем період з 06.12.2018 по 01.04.2020, суд встановив, що:
- розмір 3% річних становить 3 303,80 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 3 303,80 грн;
- розмір інфляційної складової боргу становить 4 678,59, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена ним правомірно та підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме в розмірі 4 586,85 грн.
При цьому суд зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу на вартість послуг з сервісного обслуговування техніки ним не здійснювалась, з огляду на те, що строк виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання знаходиться поза межами періоду, визначеного позивачем для нарахування вказаних позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 95 946,33 грн, пені в розмірі 12 997,63 грн, 3% річних в розмірі 3 303,80 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 4 586,85 грн.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7, ідентифікаційний код 32736177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) основний борг у розмірі 95 946,33 грн (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість грн 33 коп.), пеню в розмірі 12 997,63 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім грн 63 коп.), 3% річних в розмірі 3 303,80 грн (три тисячі триста три грн 80 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 4 586,85 грн (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн 85 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 022,03 грн (дві тисячі двадцять дві грн 03 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 04.11.2020.
Суддя О.Г. Удалова