Справа: № 2-а-28/09/2512 Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"20" квітня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Менському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної державної соціальної допомоги дітям війни, -
У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з позовом про зобов'язання нарахування недоплаченої суми пенсії в повному обсязі в 2006-2008 роках підвищення до пенсії як дитині війни. Просив суд визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період за 2006-2008 роки. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статтей 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він відноситься до осіб, які є дітьми війни, а тому має право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Менському районі Чернігівської області перерахувати ОСОБА_2 пенсію з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, як дитині війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Менському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком, згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні пенсіонера.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007 року, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни у 2007 році з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.
Таким чином, у 2007 році у період із 01.01.2007 року до 08.07.2007 року положення закону про Державний бюджет на цей рік були чинними та підлягали виконанню.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
У свою чергу, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням проведених виплат і з урахуванням її підвищення на 30% в розмірі мінімальної пенсії за віком на 2007 рік, передбаченої ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» починаючи з 9 липня 2007 року, тобто з дати винесення рішення № 6-рп/2007 Конституційним судом України по 31 грудня 2007 року.
Відповідач, не нараховуючи належну суму доплати до пенсії, посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки відповідач під час розгляду справи просив суд застосувати річний строк звернення до адміністративного суду, а позовна заява позивачем до суду першої інстанції була подана 20.01.2009 року, то враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про застосування до позовних вимог річного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008 року, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2008 рік - з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
У свою чергу, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням проведених виплат і з урахуванням її підвищення на 30% в розмірі мінімальної пенсії за віком на 2008 рік, передбаченої ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» починаючи з 22 травня 2008 року, тобто з дати винесення рішення № 10-рп/2008 Конституційним судом України по 31 грудня 2008 року.
Зі змісту ст. 159 КАСУ України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 99, 100, 122, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України та ст. ст. 319, 323, 324, 325, 327 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Менському районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович