проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"29" жовтня 2020 р. Справа № 922/3195/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Дучал Н.М. ,
при секретарі судового засідання Стойки В.В.,
за участі представників сторін: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за вх. №1961 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від "17" липня 2020 р. (повний текст складено 20.07.2020, суддя Шатерніков М.І.) у справі № 922/3195/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт.Козин, Обухівський район, Київська область, в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, смт.Слобожанське, Зміївський район, Харківська область,
до Фізичної особи - підприємця Сорочан Сергія Віталійовича, смт.Слобожанське, Зміївський район, Харківська область,
про стягнення 3 355, 46 грн.
Господарським судом Харківської області розглянуто справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС до Фізичної особи - підприємця Сорочан Сергія Віталійовича про стягнення 3355,46 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі №922/3195/14 позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сорочан Сергія Віталійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість по договору оренди №15/426 від 01.08.2013 року в сумі 3180,04 грн., нараховану пеню в сумі 95,70 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.
03.10.2014 р. на виконання вищезазначеного рішення суду був виданий відповідний наказ.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС звернулось до господарського суду з заявою (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) в якій просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу суду від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14 та видати дублікат наказу від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2020 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) та призначено її розгляд у судовому засіданні "17" липня 2020 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 922/3195/14 від 17.07.2020 р. у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) про відновлення строку для пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14 відмовлено у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання. Зазначена обставина, а саме не поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання унеможливлює видачу дублікату наказу.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.07.2020 по справі № 922/3195/14 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, поновити строк для пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14 до виконання та видати дублікат наказу № 922/3195/14 від 03.10.2014 р.
Вважає, що ухвала судом першої інстанції прийнята без врахування усіх обставин справи з не правильним застосуванням норм процесуального права. Зокрема, посилається на не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що наказ не було повернуто позивачу, а про існування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.06.2016 р. позивач дізнався лише 03.12.2019 р. із листа начальника Зміївського районного відділу державної виконавчої служби (лист № 17019 від 03.12.2019 р.)
Крім того просив провести розгляд апеляційної скарги без участі його представників.
Розпорядженням керівника апарату суду від 28.09.2020 р. у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи за наслідками якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС смт. Слобожанське на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.07.2020 р. у справі №922/3195/14
Розгляд справи призначено на 15.10.2020 р. У судове засідання, призначене на 15.10.2020 р. представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 розгляд справи відкладено на 29.10.2020 р.
У судове засідання, призначене на 29.10.2020 р. представники сторін не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.
Стаття 271 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( судді-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.
Господарським судом Харківської області розглянуто справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС до Фізичної особи - підприємця Сорочан Сергія Віталійовича про стягнення 3355,46 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі №922/3195/14 позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сорочан Сергія Віталійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість по договору оренди №15/426 від 01.08.2013 року в сумі 3180,04 грн., нараховану пеню в сумі 95,70 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.
03.10.2014 р. на виконання вищезазначеного рішення суду був виданий відповідний наказ.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС звернулось до господарського суду з заявою (вх. № 15481 від 07.07.2020 р.) в якій просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу суду від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14 та видати дублікат наказу від 03.10.2014 у справі № 922/3195/14.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що 16.03.2020 р. до Господарського суду Харківської області подано скарги Зміївської ТЕС на повідомлення державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шевчука Андрія Івановича від 04.03.2020 р. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання в межах справи № 922/3195/14.
У поданій скарзі скаржник просить суд визнати неправомірним повідомлення головного державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шевчука Андрія Івановича від 04.03.2020 р. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання в межах справи № 922/3195/14 та зобов'язати державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання.
Ухвалою господарського суду Харківської області увід 15.04.2020 р. у справі №922/3195/14 відмовлено у задоволенні скарги Зміївської ТЕС (вх. 6673) на повідомлення державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шевчука Андрія Івановича від 04.03.2020 р. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, поданої в межах справи № 922/3195/14. Зазначена ухвала не оскаржувалася.
Під час розгляду скарги на дії державного виконавця судом першої інстанції було встановлено.
За заявою стягувача від 24.05.2016 року про відкриття виконавчого провадження с виконання наказу суду від 03.10.2014 р. по справі № 922/3195/14, 30.05.2016 р. було відкрито виконавче провадження № 51237897.
Постановою державного виконавця Зміївського районного відділу Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Харківській області Зубенко Л.С від 29.06.2016 р. на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на те, що вжитими державним виконавцем заходами щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення, виявились безрезультатними, винесено постанову ВП № 51237897 про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому п. 2 цієї постанови стягувачу було надано повторний строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання в строк до 29.06.2017 р. Згідно письмових пояснень державної виконавчої служби , більш детальну інформацію по виконавчому провадженню № 51237897 надати не мають змоги, оскільки виконавчі провадження за вищевказані періоди часу знищені у зв'язку з тим, що відповідно до п. 9.9 про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву складає три роки.
В матеріалах справи також містяться копії листів позивача на адресу державної виконавчої служби:
- Лист за № 25/436 «Щодо повторного направлення виконавчого документа для примусового виконання» від 06.05.2016 р. в якому Зміївська ТЕС просила повторно прийняти для примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2014 р. по справі № 922/3195/14 виконавчий документ, а саме наказ на примусове виконання рішення від 03.10.2014 р. по справі №922/3195/14 про стягнення з фізичної особи підприємця Сорочан Сергія Віталійовича на користь публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість за договором оренди № 15/426 від 01.08.2013 р. В якості додатка до зазначено листа зазначено наказ на примусове виконання рішення від 03.10.2014 р. по справі №922/3195/14 на 1 аркуші та копія довіреності № 873 / 22 від 18.12.2015 р. на 1 аркуші.
- Лист за № 25/747-6131 «Про надання інформації» від 07.09.2016 р., в якому позивач просить повідомити стягувача про хід виконавчого провадження та про заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення господарського суду Харківської області
- Лист за № 25/1187 «Про надання інформації» від 06.12.2016 р. в якому просить надати інформацію про стан виконавчого провадження
- Лист за № 24/560 від 04.04.2017 р., в якому просить повідомити про стан виконавчого провадження
- Лист за № 25/1185 від 16.08.2017 р. в якому просить надіслати інформацію про стан виконавчого провадження
- Лист за № 1408-62045 від 23.10.2017 р. в якому просить надіслати інформацію про стан виконання виконавчого провадження.
- Лист за № 1648 від 18.12.2018 р. в якому просить надіслати інформацію про стан виконавчого провадження.
Про те доказів отримання зазначених листів державною виконавчою службою матеріали справи не містять, як і не містять відповідей на ці листи.
22.11.2019 р. позивач знов звертається до Зміївської районного відділу державної виконавчої служби з заявою від 22.11.2019 р. за № 1369-6043 про надання інформації про стан виконавчого провадження.
03.12.2019 р. Зміївський районний відділ державної виконавчої служби надіслав листа на адресу позивача за № 17019 від 03.12.2019 р. в якому повідомив, зокрема, що 30.05.2016 р. було відкрите виконавче провадження та 29.06.2016 р. завершено, відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону) та надав в якості додатку копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 51237897 від 29.06.2016 р.
З тексту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2016 вбачається, що виконавчий документ: наказ № 922/ 3195/14 виданий 03.10.2014 р. Господарським судом Харківської області про стягнення з Сорочан Сергія Віталійовича на користь Зміївської ТЕС заборгованості у сумі 5102,74 грн повернуто стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернута стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними на підставі п.2 ч.1 ст.47 , ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону). У цій же постанові зазначено, що виконавчий документ може бути пред'явлений для виконання у строк до 29.06.2017 р. повторно.
Доказів отримання зазначеної вище постанови позивачем, а також доказів отримання позивачем оригіналу наказу матеріали справи не містять
06.12.2019 р. позивач знов звертається до Змієвської районного відділу державної виконавчої служби з заявою за № 25/15424-6301 від 06.12.2019 р. в якій зазначає про неповернення оригіналу виконавчого документа та просить прийняти для виконання зазначений наказ.
04.03.2020 № 10281 Зміївський районний відділ виконавчої служби надсилає на адресу позивача повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що ним пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до стягнення. Крім того для виконання пред'явлено ксерокопію наказу.
11.03.2020 р. позивач звертається до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2020 р. відмовлено у задавлені скарги.
15.05.2020 р. позивач звертається до Господарського суду Харківської області з заявою про поновлення строку на пред'явлення наказу для виконання та видачу дублікату.
Ухвалою Господарського суду Харківської області у задоволені заяви відмовлено. Ухвала обґрунтовано відсутністю поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на вищевикладене.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).
Згідно з частиною першою статті 115 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили (частина перша статті 116 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, на час видачі наказу).
Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинній з 15.12.2017) врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 329 ГПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Водночас, поважною причиною визнається така обставина, яка є об'єктивно непереборною та пов'язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично поновити цей строк, оскільки клопотання чи заява про відновлення процесуального строку з огляду на приписи процесуального закону повинна містити обґрунтування поважності пропуску цього строку, роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними.
Таким чином, саме стягувач повинен довести поважність причин пропуску ним встановленого строку для пред'явлення виданого господарським судом наказу до виконання. Відсутність або недоведеність стягувачем таких причин виключає можливість поновлення даного строку.
Досліджуючи питання щодо пропуску строку для пред'явлення наказу господарського суду до виконання, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV (у редакції, чинній на момент видачі судового наказу) інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV (у редакції, чинній на момент видачі судового наказу) строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Частиною першою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч.3 ст. 23 цього Закону).
Відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Таким чином, строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 03.10.2014 р. у справі №922/3195/14 перервався у зв'язку з пред'явленням стягувачем 20.10.2014 р. та 30.05.2016 р. вказаного наказу до виконання.
Після винесення державним виконавцем постанови від 29.06.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу строк пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 03.10.2014 по справі №922/3185/14 поновився. Відповідно такий наказ мав бути пред'явлений до виконання у строк до 29.06.2017.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, Конституцією України закріплений принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 року №3-рп/2001).
Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред'явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред'явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15).
Водночас, положення пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (така правова позиція викладена у пункті 4.2.7 постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6).
З матеріалів справи вбачається, що на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII строк пред'явлення наказу суду від 03.10.2014 у справі №922/3195/14 не сплив, а тому, у даному випадку, підлягають застосуванню приписи пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII та положення статті 12 зазначеного Закону.
Тобто, наказ Господарського суду Харківської області від 03.10.2014 у справі №922/3195/14 мав бути пред'явлений до виконання у строк до 29.06.2019 р. з врахуванням його пред'явленням до виконавчої служби у травні 2016 р. та поверненням без виконання відповідно до постанови державного виконавця про повернення без виконання документа стягувачові від 29.06.2016 р.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання 15.05.2020 (згідно дати на заяві, яку господарський суд Харківської області отримав 07.07.2020 р.), тобто поза межами встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання, мотивуючи це тим, що він не отримував від виконавчої служби постанови від 29.06.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу та доданого до неї наказу.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення означеного наказу господарського суду до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред'явлення наказу до виконання пропущене стягувачем без поважних причин.
Судова колегія, надаючи правову оцінку доводам та обставинам, наведеним стягувачем у заяві про поновлення строку пред'явлення наказу суду до виконання, та досліджуючи подані заявником докази на підтвердження викладених у заяві доводів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, виходячи, зокрема, з того, що з моменту повернення наказу стягувачу (29.06.2016) та до моменту звернення до суду з заявою - 15.05.2020 минуло близько чотирьох років і упродовж цього терміну стягувач не вживав заходів щодо повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, у тому числі щодо отримання дублікату наказу та поновлення строку пред'явлення його до виконання.
Жодних конкретних поважних обставин та причин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б заважали стягувачу звернутися до господарського суду до матеріалів справи не надано.
Посилання позивача, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2016 р. та наказ Господарського суду Харківської області від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14 ним не були отримані не є поважною, адже стягувач наділений цілим спектром прав за нормами статей Закону України "Про виконавче провадження" та Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких останній мав можливість звернутись до суду із заявою про видачу дублікату наказу.
Щодо доводів апелянта про відсутність можливості звернутись до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу, оскільки, як зазначалося вище, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2016 р. та наказ Господарського суду Харківської області від 03.10.2014 р. у справі № 922/3195/14 ним не були отримані , судова колегія зазначає наступне.
Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г.
За таких обставин, стягувачем в порушення норм Господарського процесуального кодексу України не доведено належними та допустимими доказами обставини, які б перешкоджали йому (стягувачу) вжити відповідних заходів у встановлений законом строк.
Отже, у даному випадку можливість вчасного пред'явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення самого стягувача, тобто мала суб'єктивний характер, тому наведені стягувачем причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання не є поважними.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду заяви стягувача у даній справі судом першої інстанції вірно встановлена відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на здійснення активних дій щодо виконання наказу Господарського суду Харківської області від 29.06.2016 р., зокрема, отримати дублікат цього наказу до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, задля подальшого відкриття виконавчого провадження щодо виконання судового наказу, а також оскаржити дії виконавчої служби у встановленому законом порядку.
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти чи є підстави для поновлення строків.
При цьому, пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. У заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку.
Суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає поважними ті причини пропуску строку, про які вказала сторона, а відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі за наведених нею обставин вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущене.
Відтак можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання безпосередньо пов'язана із наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущене строк з поважних причин.
Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем, як стороною, яка є зацікавленою особою у відновленні своїх порушених прав, допущено недбалість в питанні контролю за виконанням рішення суду, що й призвело до суттєвого пропуску строку для повторного пред'явлення означеного наказу до виконання з причин, які не можуть бути визнані судом поважними.
Враховуючи встановлені обставин, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування обставин, за яких суд міг визнати поважними причини пропуску строку пред'явлення означеного наказу до виконання, а відтак й задовольнити заяву стягувача про поновлення такого строку. При цьому, доводи апеляційної скарги є тотожними до поданої до суду першої інстанції заяви, а вимога апеляційної скарги зводиться до необхідності надання іншої оцінки судом ніж тої, що була вчинена судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків місцевого господарського суду нормам матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 17.07.2020 у справі №922/3195/14 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт.Козин, Обухівський район, Київська область, в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, смт.Слобожанське, Зміївський район, Харківська область, на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі №922/3195/14 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі №922/3195/14 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.11.2020
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.М. Дучал